Процес розв’язання задач. Види мислення. Індивідуальні особливості мислення.

Розв'яза́ ння зада́ ч — це процес виконання дій, або розумових операцій, спрямованих на досягнення мети, яка задана в рамкахпроблемної ситуації — завдання, також цей процес є складовою частиною мислення. З точки зору когнітивного підходу процес розв'язання задач є найбільш складною зі всіх функцій інтелектута визначається як когнітивний процес вищого порядку, що вимагає узгодження та управління найпростішими та більш фундаментальними навичками. Деякі методи розв'язання задач, розроблених та використанихвгалузі штучногоінтелекту, інформатики, інженерії, математики, медицини і т. д. пов'язані з вирішенням проблем психічних методів, що вивчаються в психології. Детермінація – це те, що зумовлює процес мислення і спонукає людину включитись у пізнавальну діяльність, почати міркувати.

Мотивація мислення. Мотиви бувають двох типів: 1) специфіч-но-пізнавальні: прояви пізнавальних потреб (інтерес, допитливість). Смисл мислення виступає в самому його процесі; 2) неспецифічні – мислення спрямоване на результат (вимоги дорослих, престиж).

Проте у ході мислення виникають і власне пізнавальні мотиви (інтерес виникає у процесі розв’язання задачі). Мислення виникає за умови, коли нові цілі недосяжні відомими способами і потрібно їх знайти. Такі ситуації – проблемні. Проблемна ситуація переходить у задачу (проблему). Це різні поняття. Проблемна ситуація – це неви-разне враження “щось не так”, що спонукає до аналізу обставин. В результаті формулюється задача. В ній відоме і невідоме відокрем-лено та сформульовано питання, тобто є всі структурні компоненти задачі.

Початкове формулювання задачі лише приблизно визначає шу-кане. В ході розв’язування воно стає більш чітким і в результаті пов-ністю розкривається. Вихідні умови задачі визначають лише перші кроки в розв’язуванні, а не його в цілому. Кожна дія задачі визнача-ється попередньою, і сама визначає наступну. Таким чином, процес розв’язування задачі сам себе визначає, тобто детермінує. Іноді про-цес розв’язання виявляється для людини непоміченим, а знаходжен-ня рішення сприймається як раптове (інсайт). Психологію цікавить саме те, що призводить до такого результату. Умови виникнення ін-сайту.

Спосіб розв’язання задачі будується на передбаченні шуканого. На роль передбачення в ході розв’язання задач існують різні точки зору: 1) недооцінка можна передбачити лише безпосередню наступ-ну стадію розв’язання, а не кінцевий результат; 2) перебільшення, переоцінка – людина точно і одразу передбачає результат. Сам про-цес розв’язання полягає в знаходженні правильної здогадки; 3) запе-речення передбачення, рішення здійснюється як вибір правильного способу із всієї сукупності можливих.

В процесі мислення об’єкт включається у різноманітні зв’язки, і таким чином виявляється система його властивостей (пряма може бути бісектрисою, дотичною, січною, медіаною, паралельною, перпендикулярною в залежності від того, з якими іншими геометричними поняттями вона пов’язана).

Виділення (аналіз) нових властивостей, об’єктів здійснюється через співвіднесення (синтез) об’єкту з іншими предметами. Цей ме-ханізм називається “аналіз через синтез”.

Етапи розв’язання задачі: 1) виникнення проблеми з проблем-ної ситуації; 2) побудова гіпотез; 3) перевірка гіпотез; 4) формулю-вання результату.

Способи розв’язання задач: а) спроб і помилок; б) використан-ня відомого алгоритму; в) цілеспрямована трансформація умов; г) еврістичний (пошук способу розв’язання).

Мислення не обмежується розв’язанням задачі, а проявляється і в усвідомленні нових проблем і в постановці нових задач. Здатність до виявлення проблем свідчить про самостійність і оригінальність мислення.

Види мислення виділяють за різними критеріями: 1) генетич-ний, за послідовністю появи в філогенезі або онтогенезі: а) наочно-дійове: аналіз і синтез в процесі практичних дій з предметом (перед-дошкільний вік до 3-х років); б) наочно-образне: необов’язково нао-чно діяти з предметом, але необхідно його сприймати або уявляти (дошкільний вік до 7 років); в) абстрактне (виникає у школярів) – це мислення поняттями. 2) за типом розв’язуваних задач: а) теоретичне: знаходження закономірностей; б) практичне: розв’язання конкрет-них задач. 3) за характером узагальнень: а) теоретичне (узагальнення думок); б) практичне (ситуативні узагальнення). 4) за характером пе-ребігу: а) інтуїтивне (процес мало усвідомлений без виділення чітких етапів); б) аналітичне (добре усвідомлена послідовність етапів). 5) за переважаючими засобами мислення: а) аналітичне (краще розвинена здатність до поділу на складові частини); б) синтетичне (краще розвинена здатність до мислення про цілісний об’єкт).

Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:

самостійність мислення, яку характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв´ язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв´ язання пізнавальних та інших проблем;

критичність мислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об´ єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань;

гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв´ язку аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв´ язку завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв´ язку, знаходити нові нестандартні способи дій за змінених умов;

глибина мислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які в простих, добре відомих фактах уміють помічати протиріччя й на цій підставі розкривати закономірності природи та суспільного життя;

широта мислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності;

послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об´ єктивність у зроблених висновках;

швидкість мислення - це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнєвих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів.

Усі якості мислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним чином організована діяльність сприяє всебічному розвиткові цінних якостей мислення особистості.