Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні принципи навчання.






1. Принцип цілеспрямування педагогічного процесу. Для того, щоб будь-який навчальний захід проходив успішно, необхідно чітко продумувати цілі і задачі.

2. Принцип зв'язку з життям (учити війська тому, що необхідно на війні). Цей принцип припускає, що в процесі навчання необхідно:

- озброювати тих, кого навчають, знаннями характеру й особливостей сучасної війни;

- вивчати зброю, техніку ймовірного супротивника, його сильні і слабкі сторони;

- використовувати в процесі навчання досвід Великої Вітчизняної війни, досвід бойових дій повоєнного часу;

- формувати у військовослужбовців морально-психологічну впевненість у перемозі над ворогом і готовність знищити його;

- максимально наближати навчальну обстановку до бойової дійсності, не допускаючи спрощень у процесі навчання.

3. Принцип науковості в навчанні. Цей принцип потребує, щоб у процесі навчання розкривалася об'єктивна наукова картина світу, закономірності розвитку природи, суспільства, людського мислення.

Реалізація цього принципу у практиці навчання забезпечується через дотримання таких педагогічних правил:

– здійснення наукового добору навчального матеріалу з урахуванням останніх досягнень наукової думки;

– розкриття під час проведення навчальних занять наукових причинно-наслідкових зв’язків явищ, що вивчаються, проникнення в суть явищ і подій, показ досягнень науки сьогоднішнього дня;

– викладання навчального матеріалу з позицій останніх досягнень науки та техніки;

– тісний зв’язок викладення навчального матеріалу з життям народу України;

– пропаганда досягнень вітчизняної науки та техніки, успіхів вчених, кращих результатів наукової думки та ефективні її досягнення;

– наукова організація та проведення навчальних заходів, використання наукових технологій для їх здійснення;

– урахування останніх досягнень медичної, фізіологічної та психологічної наук під час визначення і обґрунтування основних складових дидактичного процесу;

– неухильне впровадження в навчальний процес вимог медичної, фізіологічної та психологічної наук, наказів, настанов, порадників та інструкцій Міністерства освіти і науки України та інших посадових осіб;

4. Принцип доступності, дохідливості викладання (деякі автори називають його принципом поступового збільшення труднощів). Цей принцип сформулював ще Я.А.Коменський у ”Великій дидактиці”. Протягом трьохсот років його розуміння змінилося незначно.

“Принцип доступності потребує, щоб учня вчили тому, що він може зрозуміти й повноцінно засвоїти, що відповідає його інтелектуальним можливостям (пізнавальним здібностям, типу мислительних операцій тощо). Проте ці можливості можуть виникнути й за доцільно організованого навчання, яке не йде за розвитком, а визначає його”, – підкреслює В.Г.Кремень.

5. Принцип систематичності в навчанні.

Цей принцип припускає:

- послідовність викладання кожного предмета;

- зв'язок нових знань із раніше вивченими;

- виклад навчального матеріалу логічно завершеними частинами;

- виділення головного й істотного в кожній темі заняття;

- ускладнення форм і методів навчання в міру вивчення матеріалу.

6. Принцип свідомого, активного, творчого підходу до навчання. Основними умовами, при яких виникає і розвивається інтерес до досліджуваного матеріалу, є:

- постановка перед навчаємими пізнавальних задач;

- навчальна праця, як і будь-яка інша праця, повинна бути різноманітна;

- необхідно розуміння важливості, доцільності вивчення даного питання;

- нове повинно бути максимально пов'язане з засвоєним раніше.

7. Принцип наочності. Ефективність навчання залежить від ступеня участі в процесі сприйняття нової інформації всіх органів почуттів людини. Я.А.Коменському належить «золоте правило дидактики», що потребує залучати до навчання всі органи почуттів. Проте наочність не повинна зводитися лише до показу ілюстрацій. Тут необхідний і обґрунтований коментар, і глибокий аналіз реальних життєвих ситуацій.

У військово-педагогічній літературі виділяють такі види наочності:

- натуральна наочність (бойова і навчальна зброя);

- образотворча наочність (графіки, фотознімки, малюнки);

- технічні засоби (діафільми, кінофільми і т.д.);

- словесно-образна наочність (яскраві словесні описи подій);

- практичний показ тих або інших дій і вправ.

8. Принцип тривалості в оволодіння знаннями, уміннями і навичками.

Цей принцип потребує, щоб засвоювані знання, уміння і навички були простими і мали властивості відтворення і застосування в різноманітних ситуаціях. Для реалізації даного принципу необхідно:

- роз'ясняти тим, хто навчається значення досліджуваного матеріалу для практичної діяльності;

- давати установку на тривале запам'ятовування досліджуваного матеріалу, насамперед його основних положень;

- здійснювати систематичне повторення раніше вивченого;

- стимулювати самостійну роботу тих, кого навчають.

9. Принцип індивідуального підходу в навчанні.

Організація навчального процесу як колективної діяльності не виключає, а припускає здійснення індивідуального підходу до навчання. В.А.Сухомлинський вважав:

- розумові сили і можливості тих, кого навчають, неоднакові, тому не можна вимагати від тих, хто навчається неможливого;

- задача викладача полягає в тому, щоб визначити, яким шляхом кожний з навчаємих може підійти до рівня, передбаченого програмою, і з якими труднощами він при цьому може зустрітися.

Оптимальних, стабільних результатів у навчанні можна досягти при такій організації навчального процесу, яка вміло поєднує індивідуальну роботу з колективною.

10. Принцип гуманізації та гуманітаризації навчання.

Гуманізм у дидактичному процесі реалізується у суб’єктній діалогічній взаємодії педагога і учня. Від педагога вимагається:

- не принижувати, а піднімати особистість учня, проявляючи чутливість і уважність до її слабких сторінок знань і умінь, тактовно виправляти помилки, стимулювати слабких і сильних учнів на подолання труднощів навчально-пізнавальної діяльності;

- не гасити, а збуджувати інтерес і потребу до загальнонаукових і професійних знань, розширення загального кругозору і розвитку творчих здібностей, до використання знань, навичок і вмінь у професійній діяльності;

- враховувати індивідуальну самобутність кожного учня як особистості та суб’єкта активної діяльності, його соціальні, психічні, психофізіологічні особливості, життєві настанови, ставлення до навчально-пізнавальної діяльності;

- враховувати та порівнювати розвиток кожного учня як особистості, маючи на увазі їх неадекватність у різних учнів;

- формування персональної відповідальності учня за власні успіхи, успіхи класу і товаришів;

- допомога учнів в пізнанні самого себе (раніше була тенденція до пізнання людиною мікро- та макрокосмосу, а зараз – самої себе), тобто “сприяти реалізації сократівського принципу “Пізнай самого себе”;

- широке залучення військовослужбовців у навчальному процесі до загальнолюдських, громадянських і військових цінностей та формування їх духовності, моральної світокультури, військового етикету тощо.

11.Принцип оптимізації дидактичного процесу. Автором і засновником цього принципу є видатний російський дидакт Ю.К.Бабанський. Сутність полягає у навмисному виборі змісту, методів, форм і прийомів дидактичного впливу, які забезпечують найкращий результат у навчанні.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал