Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класифікація функцій спілкування






Спілкування є поліфункціональним явищем. Відповідно виді­ляють різні функції спілкування. Б.Ф. Ломов за однією системою основ виділяє три класи функцій (інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну, афективно-комунікативну), а за дру­гою – такі функції, як організація сумісної діяльності, пізнання людьми одне одного, формування і розвиток міжособистісних відносин.

За Б.Ф. Ломовим, існують такі функції спілкування:

- інформаційно-комунікативна (обмін інформацією). Охоп­лює процеси формування, передавання та прийому інфор­мації. Реалізація її має кілька рівнів. На першому здійсню­ється вирівнювання відмінностей щодо інформованості людей, які вступають у психологічний контакт. Другий рі­вень передбачає передачу інформації та прийняття рішень (спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін.). Третій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти інших (спілкування спрямоване на формування оцінок до­сягнутих результатів);

- регуляційно-комунікативна (регуляція поведінки, спільної діяльності в процесі взаємодії). Завдяки спілкуванню лю­дина регулює не тільки власну поведінку, а й поведінку інших людей і реагує на їхні дії;

- афективно-комунікативна (регуляція емоційної сфери люди­ни). Вона характеризує емоційну сферу людини, в якій виявля­ється її ставлення до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

Зважаючи на мету спілкування, розрізняють функції, які реа­лізуються в будь-якому процесі взаємодії і забезпечують досяг­нення в ньому певних цілей (Л. Карпенко):

• контактна. Передбачає встановлення контакту як стану вза­ємної готовності до прийому і передавання повідомлення та підтримання взаємозв'язку під час взаємодії;

• інформаційна. Полягає в обміні повідомленнями (інформа­цією, думками, рішеннями, задумами);

• спонукальна. Стимулювання активності партнера по спілку­ванню, що спрямовує його на виконання дій;

• координаційна. Взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності;

• розуміння. Адекватне сприймання і розуміння сутності по­відомлення, а також партнерами один одного;

• емотивна. Реалізується через стимулювання у партнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів, у зміні за його допомогою власних переживань і станів;

• встановлення відносин. Полягає в усвідомленні і фіксуванні індивідом свого місця в системі рольових, статусних, діло­вих, міжособистісних та інших зв'язків;

• здійснення впливу. Наслідками її дії є зміна стану, поведін­ки, особистісно-змістових утворень партнера.

Усе це доводить багатоаспектність спілкування, яка виявляється в тому, що воно є потребою людини і умовою її виживання; має ін-формаційно-комунікативне та інтерактивне навантаження; передба­чає процес обміну цінностями і соціальним досвідом; є специфіч­ною знаковою системою і посередником у функціонуванні різних знакових систем (семіотичний аспект спілкування); є засобом нор­мативного регулювання поведінки індивідів; формує ставлення парт­нерів до індивіда, його – до партнерів та суспільства тощо.

Уся ця багатоманітність функцій є свідченням того, що спіл­кування всіма своїми сторонами пов'язане з різноманітною дія­льністю людини.

Дослідження А.А. Брудного свідчать про такі функції спілку­вання:

1) інструментальна функція, яка полягає в тому, щоб органі­зувати діяльність шляхом передачі інформації, суттєвої для ви­конання дії;

2) синдикативна – функція об'єднання. Завдяки цій функції спілкування має на меті укріплення спільності між людьми в рам­ках певних груп. Об'єднання людей у цьому випадку виступає як передумова для вирішення різних завдань;

3) функція самовираження, котра зорієнтована на контакт ін­дивідів, на їх взаєморозуміння;

4) трансляційна функція – функція передачі конкретних спо­собів діяльності, оцінних критеріїв і програм. Ця функція лежить в основі як направленої соціалізації (через спілкування відбува­ється інституціональне навчання, організоване державою), так і стихійної (через спілкування відбувається включення індивідів у різні форми діяльності, в процесі контактів з людьми відбуваєть­ся передача даному індивідові вмінь, способів діяльності).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал