Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сенсорний рівень розвитку психіки.






Нижчий рівень психічного розвитку. На нижчому рівні психічного розвитку знаходиться досить велика група тварин, серед них зустрічаються як такі, що перебувають ще на межі тваринного і рослинного світу (джгутикові), так і порівняно складні одноклітинні та багатоклітинні тварини. До найтиповіших представників цієї групи належать найпростіші, однак деякі високоорганізовані з них (представники інфузорій) піднялися вже на вищий рівень елементарної сенсорної психіки. Філогенез найпростіших відбувався паралельно розвитку нижчих багатоклітинних тварин, а це, зокрема, знайшло своє відображення у формуванні в найпростіших аналогів органів таких тварин, які називаються органелами.

На нижчому рівні елементарної сенсорної психіки поведінка тварин виступає у різноманітних формах, але все-таки вона притаманна тваринам лише з примітивними проявами психічної активності. Про таку активність, про психіку можна говорити через те, що найпростіші активно реагують на зміни у навколишньому середовищі. Причому реагують на біологічно безпосередньо незначущі властивості компонентів середовища як на сигнали про появу життєво важливих умов цього середовища. Іншими словами, найпростішим властива елементарна форма психічного відображення — відчуття. Оскільки там, де з’являється здатність до відчуття, починається психіка.

Як вже зазначалося у попередніх розділах, нижчий рівень психічного відображення не є нижчим рівнем відображення взагалі, оскільки навіть рослинам притаманне до психічне відображення, при якому існують процеси подразливості. Елементи такого допсихічного відображення зустрічаються й у найпростіших. Так, у евглени воно зумовлене і наявністю аутотрофного типу харчування, саме тому вона однаковою мірою належить до рослин, і до тварин.

Ступінь і якості психічного відображення визначаються тим, наскільки розвинуті здібності до руху, просторово-тимчасова орієнтація. У найпростіших зустрічаються різноманітні форми пересування у водному середовищі, але тільки на найпримітивнішому рівні інстинктивної поведінки — кінезів. Орієнтація поведінки здійснюється тільки на основі відчуттів і обмежується елементарними формами таксисів, які дозволяють тварині уникати несприятливих зовнішніх умов. Однак активність найпростіших перебуває в цілому начебто під негативним знаком, оскільки тварини потрапляють у сферу дії позитивних подразників, ідучи від негативних.

Це означав, що пошукова фаза інстинктивної поведінки у певному значенні ще недорозвинена. До того ж вона позбавлена складної, багатоетапної структури. Можливо, що в багатьох випадках ця фаза взагалі відсутня. У цьому виявляється не тільки виняткова примітивність інстинктивної поведінки на даному рівні, але і обмеженість вмісту психічного відображення.

Як відзначалося, в окремих випадках у найпростіших зустрічаються і позитивні елементи просторової орієнтації. Наприклад, амеба може знаходити харчовий об’єкт на відстані до 20-30 мікронів. Зародки активного пошуку жертви існують і в хижих інфузорій. Однак у всіх цих випадках позитивні так­сист реакції ще не носять характеру справжньої пошукової поведінки, тому ці винятки не змінюють загальної оцінки поведінки найпростіших, а тим більше характеристику нижчого рівня елементарної сенсорної психіки в цілому. Дистантно на цьому рівні розпізнаються переважно негативні компоненти середовища, а біологічно “нейтральні” ознаки позитивних компонентів, як правило, ще не сприймаються на відстані як сигнальні. Таким чином, психічне відображення виконує на найнижчому рівні розвитку переважно сторожову функцію і

відрізняється характерною “однобокістю”: супутні біологічно незначущі властивості компонентів середовища дистантно відчуваються тваринами як сигнали появи тільки шкідливих компонентів. Пластичність поведінки найпростіших має найелементарніші можливості. Це цілком закономірно, оскільки елементарній інстинктивній поведінці може відповідати лише елементарне научіння. Останнє проявляється у найпримітивнішій формі — звиканні, і тільки в окремих випадках можуть зустрічатися зародки асоціативного научіння.

Незважаючи на примітивність, поведінка найпростіших є досить складною і гнучкою, в усякому разі, в тих межах, які необхідні для життя в умовах мікросвіту. Ці умови мають специфічні особливості, і цей світ не є мікросвітом, зменшеним в багато разів. Крім того, середовище мікросвіту є менш стабільним, ніж середовище макросвіту. Це виявляється, наприклад, у періодичному висиханні маленьких водоймищ. 3 іншого боку, нетривалість життя мікроорганізмів як окремих істот (часта зміна поколінь) і відносна одноманітність цього мікросвіту не дозволяють розвиватися складнішим формам накопичення індивідуального досвіду. У мікросередовищі немає складних і різноманітних умов, до яких можна пристосуватися лише шляхом научіння. У таких умовах пластичність будови найпростіших та легкість утворення нових морфологічних структур достатньою мірою забезпечують пристосованість цих тварин до умов існування. Саме тому можна зробити висновок, що пластичність поведінки ще не перевершила пластичність будови організму.

Як уже зазначалося, найпростіші не є однорідною групою тварин і розходження між їхніми різними формами дуже великі. Вищі представники цього типу розвивалися паралельно з нижчими багатоклітинними безхребетними тваринами. Як наслідок високорозвинені найпростіші виявляють іноді складнішу поведінку, ніж деякі багатоклітинні безхребетні. Тут виділяється загальна закономірність: психологічна класифікація не цілком збігається із зоологічною, тому що деякі представни­ки однієї і тієї ж таксономічної категорії можуть знаходитися ще на нижчому психічному рівні, інші — уже на більш високому. Останнє властиве для вищих представників типу найпростіших, котрих у цьому відношенні можна було б розглядати як винятки. Однак, по суті, це не так, бо у даному випадку виявляється й інша закономірність еволюції психіки, а саме: елементи вищого рівня психічного розвитку завжди зароджуються в надрах попереднього, нижчого рівня. Наприклад, примітивні форми асоціативного научіння взагалі характерні для вищого рівня елементарної сенсорної психіки, однак зустрічаються в зародку вже в деяких видів, котрі належать до типу, який в цілому стоїть на нижчому рівні елементарної сенсорної психіки, де типовою формою індивідуально-мінливої поведінки є звикання.

Вищий рівень розвитку елементарної сенсорної психіки. Вищого рівня елементарної сенсорної психіки досягла велика кількість багатоклітинних безхребетних. Однак, як відзначалося, частина нижчих багатоклітинних безхребетних знаходиться переважно на тому ж рівні психічного розвитку, що і численні найпростіші. Це стосується, насамперед, більшості кишковопорожнинних і нижчих хробаків та значною мірою — губок, які багато в чому ще нагадують колоніальні форми одноклітинних (джгутикових). Нерухомий спосіб життя дорослих губок вплинув навіть на редукцію їхньої зовнішньої активності, поведінки (за повної відсутності нервової системи й органів почуттів). Але навіть у найпримітивніших представників багатоклітинних виникли принципово нові види поведінки через появу якісно нових структурних категорій — тканин, органів, систем органів. Це й зумовило виникнення спеціальної системи координації діяльності цих багатоклітинних утворень і взаємодії організму із середовищем — нервової системи.

До нижчих багатоклітинних безхребетних належать, крім згаданих, ще голкошкірі, вищі (кільчасті) хробаки, деякі молюски та ін.

До кільчастих хробаків належать багатощетинкові хробаки (поліхети), які живуть в морі, малощетинкові хробаки (найвідоміший представник — дощовий хробак) і п’явки.

Як уже відзначалося, найбільш низькоорганізовані форми багатоклітинних безхребетних стоять на тому ж рівні психічного розвитку, що і вищі представники найпростіших. Що ж до поведінки кільчастих хробаків, то вона цілком відповідає стадії елементарної сенсорної психіки, оскільки складається з рухів, орієнтованих лише на окремі властивості предметів і явищ (чи їх сполучення). Причому ці властивості сповіщають про появу життєво важливих умов середовища, від яких залежить здійснення основних біологічних потреб тварин. Ця орієнтація здійснюється лише на основі відчуттів. Перцепція (здатність до предметного сприймання) ще відсутня. Не виключено, що у деяких наземних равликів, хижих молюсків і поліхет вже намічаються зародки цієї здатності. Так, виноградний равлик об­ходить перешкоду ще до дотику з нею, повзе вздовж, але лише у тому випадку, якщо перешкода не занадто велика. Якщо ж зображення перешкоди займає все поле зору, равлик наштовхується на неї, бо не реагує на занадто великі предмети.

У поведінці кільчастих хробаків, як і у найпростіших, ще переважає уникання несприятливих зовнішніх умов. Але все-таки активний пошук позитивних подразників займає в поведінці цих тварин помітне місце, що є характерним для вищого рівня елементарної сенсорної психіки. Так само як і в найпростіших, у житті кільчастих хробаків та інших нижчих багатоклітинних безхребетних велику роль відіграють кінези та елементарні таксиси. Але поряд з ними починають зустрічатися зародки складних форм інстинктивної поведінки (особливо в деяких багатощетинкових хробаків, п’явок, а також равликів) і вперше з'являються вищі таксиси, які забезпечують значно точнішу орієнтацію тварини в просторі, а тим самим — і повно-цінніше використання харчових ресурсів у навколишньому середовищі. У результаті цих процесів виникли передумови для підняття всієї життєдіяльності на більш високий ступінь, що є характерним для стадії перцептивної психіки.

У вищих представників цієї групи безхребетних вперше з’являються зародки конструктивної діяльності, агресивної поведінки та спілкування. Це пояснюється тим, що вищі форми поведінки зароджуються вже на нижчих стадіях розвитку психічної діяльності.

Даючи загальну оцінку поведінки нижчим багатоклітинним мітивної нервової системи полягає в координації внутрішніх процесів життєдіяльності у зв'язку зі все більшою спеціалізацією клітин і новоутворень — тканин, з яких будуються всі органи і системи багатоклітинного організму. “Зовнішні” функції нервової системи цих тварин відзначаються ще недостатньо високим рівнем активності. Разом з тим будова і функції рецепторів, як і “зовнішня" діяльність нервової системи, значно ускладнюються у тварин, які ведуть активніший спосіб життя. Особливо це стосується тварин, які вільно пересуваються.

Враховуючи все вищенаведене, можна зазначити, що поведінка даної групи тварин вивчена недостатньо: поки що майже нічого не відомо про онтогенез поведінки тварин, про те, як вони формуються і розвиваються та удосконалюються в процесі індивідуального розвитку. Цілком можливо (якщо виключити метаморфозні перетворення, личинкову поведінку в нижчих багатоклітинних і т. п.), що подібне онтогенетичне удосконалювання в цих тварин не є суттєвим чи навіть взагалі не відбувається, оскільки стійкість уроджених програм поведінки, виняткова стереотипія форм реагування є визначальною рисою всієї поведінки даної групи тварин.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал