Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Міграція населення і її види






Окрім природного руху населення одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та впливають на його перерозподіл по регіонах та населених пунктах, є механічне переміщення людей, або міграція.

Міграція – це механічний рух населення, тобто його переселення, переміщення, пов'язане зі зміною постійного місця проживання як у межах однієї країни, так і з однієї країни в іншу.

Міграції мають різну спрямованість, тривалість, інтенсивність залежно від багатьох чинників та причин.

На рис. 8.1 відображено види міграцій за різними ознаками. Розглянемо докладніше кожен з видів міграції.

Рис. 8.1. Класифікація міграцій

 

За сучасними статистичними даними можна лише в загальному відтворити обсяги внутрішньодержавної міграції, оцінити її наслідки для економічного розвитку України. Аналіз статистичних даних дає підстави говорити про те, що в державі постійно зменшується чисельність населення внаслідок міграційного відпливу. Якщо в 1990 р. коефіцієнт чистої міграції становив +1, 5 %о, в 1995 р.--1, 8, в 1998 р.--1, 9 %о, то в 2002 р. -0, 7 %о, а в 2011 р. — +0, 29 %о.

В абсолютному виразі головним міграційним партнером як прибуття, так і вибуття є Росія. На неї припадає близько 55 % загального зовнішньоміграційного обороту.

За відносною інтенсивністю вибуття з України перше місце посідає Ізраїль (у 1999-2000 pp. близько 300 вибулих, в розрахунку на 100000 мешканців цієї країни в середньому за рік), далі йдуть Молдова, Росія, Білорусь (30-50 чол на 100000 населення), Німеччина та більшість країн СНД. Основними міграційними партнерами з прибут­тя населення до України є Молдова (понад 100 осіб на 100000 меш­канців), Російська Федерація (28), Вірменія, Ізраїль, Білорусь (17-18).

За 1994-2000 pp. Україна за офіційними даними втратила понад 600 тис. осіб внаслідок міграції, переважно молодого і середнього віку. Сьогодні легально і нелегально за межами України перебува­ють і працюють близько 5, 5- 6, 0 млн. осіб, серед яких значна кількість висококваліфікованих спеціалістів і науковців різноманітних спе­ціальностей. Однак щорічна кількість вибулих до економічно розви­нутих країн поступово зменшується:

по-перше, через вичерпання етнічної складової цього потоку;

по-друге, внаслідок пом 'якшення дії чинників, які стимулюють від 'їзд;

по-третє, завдяки розширенню можливостей проведення зво­ротної трудової міграції до цих країн без зміни місця проживання.

 

Щоправда, ці дані не зовсім точно і повно відповідають сучасним міграційним процесам, що відбуваються в Україні.

Рівень міграції населення залежить від регіональних особливостей. Більшість областей втрачають населення й робочу силу (як і вся Україна) на користь інших держав світу. Так позитивне сальдо мають лише 6 областей (А Р Крим, Дніпропетровська, Київська, Полтавська, Харківська, Чернівецька області) та 2 відокремлених міста: Київ та Севастополь. Найбільший приріст в м. Києві, що пояснюється кращим за інших соціальним становищем. Значним негативним сальдо характеризується міграційний рух населення центральних областей країни (Кіровоградська, Житомирська, Черкаська та інші обл.). Таке становище свідчить про недосконалість сучасної регіональної політики та загальне акумулювання фінансової сфери в столиці й великих містах країни, бо саме центральним районам нашої країни властиві родючі землі та потужний інтегральний природно-ресурсний потенціал.

Причини цього різні, їх не можна зводити тільки до погіршення економічного стану в Україні. У міграційному процесі держави багато важать свобода пересування, наявність відповідних занять тощо. Проте, звичайно, зростання міграційної рухомості населення України більше спричинене економічними, ніж будь-якими іншими чинниками (політичними, національними, релігійними тощо). Перебудова економіки України призвела до великих змін у житті держави: політична і фінансова нестабільність, значний спад виробництва, банкрутство й закриття багатьох підприємств. Це, у свою чергу, викликало повальне звільнення працівників, зниження рівня заробітної плати, затримки з її виплатою і, як наслідок, зниження рівня життя населення в цілому.

Внаслідок неврегульованості відносин України з більшістю країн у сфері трудової міграції наша держава стає джерелом нелегальних працівників-мігрантів. Виїжджаючи за кордон у туристичні подорожі, багато людей залишаються там на роботу (на невизначений період часу). Найбільше таких мігрантів у Італії, Португалії, Греції, Чехії, Іспанії, Великій Британії, Кіпрі, Ізраїлі, США, Німеччині, Польщі. Серед країн СНД українських працівників-мігрантів найбільше в Росії, щодо інших країн СНД, то обсяги міграції не тільки не зростають, а навпаки скорочуються. За неофіційними даними, за кордоном перебуває близько 2 млн українців (8—10 % працездатного населення держави).

Наведені цифри ілюструють втрату молодою українською державою трудового потенціалу, що особливо важливо для розвитку її економіки. Зрозуміло, що в економічно розвинені країни мігрує найпотужніший, найякісніший (фізично й інтелектуально) трудовий потенціал нації. Більшість мігрантів — це економічно активне населення та населення молодих вікових груп, що мають середню спеціальну та вищу освіту.

Внаслідок поглиблення економічної кризи в Україні значно зменшилися обсяги внутрішньої міграції населення (між регіонами, областями, населеними пунктами). Так, за офіційною статистикою, в 2011 р. міжрегіональна міграція становила 243 798 осіб. За тривалістю переміщення населення виділяють безповоротну і тимчасову міграції. Тимчасові міграції включають сезонні та маятникові переміщення.

Значних обсягів в останні десятиріччя набули маятникові трудові поїздки населення (" маятникові міграції"), тобто регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання.

Основною причиною зростання кількості людей, які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий розвиток міст. Цьому сприяли також недостатній вибір професій на селі, низький рівень механізації виробництва, широке використання ручної праці в сільському господарстві та ін.

Скорочення діяльності, зменшення потужності, ліквідація та перепрофілювання багатьох підприємств і установ, де були зайняті " маятникові мігранти", а також зменшення кількості рейсів автобусів та приміських поїздів, подорожчання транспортних послуг та інші причини зумовили різке скорочення кількості таких мігрантів. Багато з них стали безробітними, дехто знайшов собі роботу за місцем проживання або включився в сезонні міграції за межі області чи держави.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал