Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Територіальний поділ праці і територіальна організація господарства






На більш високому рівні розвитку людства починається процес розподілу функцій в суспільстві, що викликає формування суспільного поділу праці (СПП). Виокремлюються розпорядницькі і виконавчі, виробничі і невиробничі функції. Із ускладненням виробничої діяльності з’являються функціональний, професійний і технологічний (технічний) поділи праці. З розвитком промисловості формувалися нові види спеціалізації – цехова, заводська, галузева.

Спеціалізація – це не лише сам процес поділу (диференціації) праці, а й результат цього процесу (спеціалізовані підприємства, їх об’єднання в галузеві, міжгалузеві комплекси). Виділяють наступні форми спеціалізації підприємств – предметну (випуск готових виробів, по-детальну, технологічну), територіальну.

Поряд із спеціалізацією виникає кооперування (інтеграція) – процес встановлення виробничих, економічних, організаційних та інших зв’язків між різними видами діяльності і підприємствами. Ще одним видом інтеграційних процесів слід назвати комбінування – процес локалізації на одному підприємстві різних технологічно послідовних і додаткових стадій виробництва. Останні, як правило, пов’язані із переробкою відходів і побічної продукції основного виробництва.

Спеціалізацію, кооперування і комбінування називають формами суспільної організації праці. До них додають також концентрацію (розмір, обсяг) виробництва, яка буває агрегатною, заводською, організаційно-управлінською, територіальною. Перші три форми відображають якісну (суттєву) сторону виробничого процесу, концентрація – його кількісні характеристики. Концентрація може мати і регіональні ознаки.

Під спеціалізацією регіонів розуміють такий обсяг виробництва та послуг, який задовольняє не тільки внутрішнє споживання, але вивозиться за межі регіону (продукція), або обслуговує потреби у послугах інших регіонів.

Територіальна концентрація – це скупчення на території господарської діяльності, що викликає агломераційний ефект зростання виробництва. Але надмірна територіальна концентрація може призвести до негативного ефекту – погіршення екологічного стану довкілля, недостатнього розвитку інфраструктури регіону, чим, наприклад відрізнялася радянська планова економіка, в якій виробництво розвивалось на шкоду соціальним і екологічним потребам населення.

Розвиток територіального кооперування і комбінування у межах регіону сприяє комплексній організації господарства, оскільки формує районні територіально-виробничі комплекси.

Існують також поняття “міжрайонного (міжрегіонального) поділу праці” і “міжнародного географічного поділу праці” (“міжнародного поділу праці”). На нашу думку, вони є уточненням загального територіального або географічного поділу праці для конкретних об’єктів дослідження – економічних районів (регіонів) і країн (регіонів) світу.

Комплексне розміщення підприємств сприяє виникненню ще одного додаткового економічного ефекту за рахунок встановлення тісних виробничих зв’язків між підприємствами, які зменшують витрати на постачання сировини і матеріалів з інших регіонів, утилізацію відходів, оскільки продукцію або відходи одного виробництва переробляють інші підприємства-сусіди. Таку форму розміщення називають територіально-виробничим комплексом. В економічній географії і науці про РПС було прийнято виділяти такі форми територіальної організації промисловості:

Ø промисловий пункт – одне спеціалізоване підприємство з інфраструктурою і підприємствами, що обслуговують потреби населення (рівень невеликого населеного пункту);

Ø промисловий центр – два і більше спеціалізованих підприємств, не пов’язаних між собою виробничими зв’язками, що відповідає груповій формі розміщення (рівень міста);

Ø промисловий вузол – два і більше спеціалізованих підприємств, переважно пов’язаних між собою виробничими зв’язками, що відповідає комплексній формі розміщення – локальному ТВК (рівень міста, агломерації);

Ø промисловий район – територія з великою концентрацією промисловості – промисловий ТВК (рівень великої агломерації, області, економічного району, можливо й сукупності економічних районів;

Ø промислова зона – сукупність суміжних промислових районів – зональний ТВК (рівень великої частини країни, урбанізованої зони типа мегалополіса).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал