Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні риси натурального виробництва






За час свого існування людство використовує лише три форми суспільного виробництва — натуральну, товарну і безпосередньо суспільну. В докапіталістичних формаціях панувала натуральна форма виробництва, але вже в період розпаду первісного ладу зароджується товарна. В сучасному світі в усіх індустріально розвинутих країнах товарна форма домінує, витіснивши натуральну. Водночас зростає роль безпосередньо суспільної форми. Історично першим виникло натуральне виробництво.

Натуральне виробництво — виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, що їх виробило.

У первіснообщинному ладі впродовж майже трьох мільйонів років єдиною формою суспільного виробництва було натуральне виробництво. В процесі розпаду цього ладу виникає товарне виробництво, але натуральна форма залишається панівною ще впродовж майже шести тисячоліть, поєднуючись з товарною формою. Загалом в усіх докапіталістичних формаціях господарство переважно було натуральним (господарство первісних общин і патріархальних сімей, латифундії у рабовласницьких державах і середньовічні феодальні маєтки).

Основні риси натурального виробництва:

1) існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який переважно не виходив за його межі;

2) кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні;

3) рівень споживання господарюючих суб'єктів (власників) залежав тільки від рівня виробництва;

4) суспільний поділ праці був розвинутий ще слабко, проте всередині цього господарства праця уже могла бути поділена між окремими людьми та групами людей.

Натуральна форма виробництва існувала в умовах нерозвиненого суспільного поділу праці й відповідала тому рівню розвитку продуктивних сил і типу виробничих відносин, які зумовлюють украй обмежену мету виробництва та підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером.

Натуральне виробництво було малоефективним, консервативним і забезпечувало дуже повільний розвиток продуктивних сил. Виробничі відносини в натуральному господарстві не уречевлювалися, тому існували як відносини між самими людьми, а не набували форми відносин між продуктами їх праці. Експлуатація в антагоністичних формаціях, де панувало натуральне виробництво, відбувалася у зримих, найбільш грубих і брутальних формах. Вона базувалася на позаекономічному примусі, на відносинах особистої залежності; залежність мала персональний характер.

Натуральне виробництво характерне для усіх докапіталістичних суспільно-економічних формацій:

Натуральне виробництво в межах первіснообщинного ладу характеризується:

1) спільною власністю на землю (належність землі общині);

2) спільно-індивідуальним присвоєнням всього виробленого продукту;

3) на етапі розкладу первісної общини виникають моногамні родини, відбувається їх відособлення від родової общини, що породжує сімейно-індивідуальне привласнення — започатковуються різні види приватної власності.

Натуральні господарства вільних селянських родин характеризуються:

1) колективно-індивідуальним привласненням селянською родиною всього виробленого нею продукту;

2) експлуататорською трудовою приватною власністю, сутність якої становить єдність праці і власності — використання власною працею членами родини належної їй землі та інших знарядь праці.

Натуральне виробництво в межах рабовласницьких господарств характеризується:

розривом праці і власності, що полягає у відчуженні безпосередніх виробників (рабів) від засобів виробництва (землі, знарядь праці), й від самих себе, оскільки засоби виробництва і раби належали рабовласникам.

Натуральне виробництво в межах феодальних маєтків характеризується:

1) розривом власності і праці;

2) відчуженні безпосередніх виробників (кріпаків) від землі;

3) належністю землі феодалу (поміщику) і особистою (кріпацькою) залежністю селян від поміщика;

4) правом селянської родини користуватися певним наділом поміщицької землі у своєму господарстві як умовою праці на феодала (закріпаченням).

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал