Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Берлин, Германия.Жилой дом JOH 3 архитектор. J. Mayer H.






Многоквартирный жилой дом Le Connestable в Гренобле, Франция, был построен в прошлом году по проекту архитектурной студии Jean Paul Viguier Architecture, которая успешно работает уже с конца восьмидесятых.

Жилой комплекс OP13 Париж, Франция. Проект комплекса разработали специалисты французского архитектурного агентства Philippe Dubus Architectes. В 2007 году началась разработка проекта, а в 2011 году было закончено сстроительство.

Лекція № 9

ТЕМА: «Ліфтові житлові будинки»

КОРОТКИЙ ЗМІСТ:

1.Класифікація ліфтових житлових будинків.

- Секційні житлові багатоповерхові будинки.

- Коридорні та галерейні будинки.

- Багатоповерхові житлові будинки на рельєфі.

- Терасні житлові будинки.

2.Багатофункціональні житлові будинки.

3.Багатофункціональні житлові комплекси.

4.Нежитлові поверхи (приміщення) у багатоквартирних будинках.

- Висота нежитлових приміщень

- Допустимі види нежитлових приміщень у житлових будинках.

- Не допустимі види нежитлових приміщень у житлових будинках.

- Вимоги до нежитлових приміщень у житлових будинках.

5.Санітарно-гігієнічні вимоги при проектуванні житла.

- Інсоляція та природне освітлення.

- Співвідношення площ приміщень.

- Провітрювання.

- Шумозахист. Шумозахисні та шумозахищені житлові будинки.

6. Протипожежні заходи в житлових багатоповерхових будинках.

7. Техніко-економічні показники для житлових будинків.

8. Сходи, сходові клітини

9. Пандуси

10. Ліфти

- Приклади розташування ліфтів

- Ліфти для транспортування пожежних підрозділів (ЛТПП)

- Вибір ліфтової системи

11. Сміттєвидаляння

«Ліфтові житлові будинки»

Багатоповерхові житлові будинки - найбільш масовий вид будівництва у великих і найкрупніших містах. Вони повинні відповідати функціональним, конструктивним і художнім вимогам. Найбільш важливими умовами проектування й будівництва житлових багатоповерхових будинків є: містобудівні; екологічні; кліматичні; демографічні; технічні; економічні.

Містобудівні умови - найбільш важливі при виборі поверховості й просторового рішення житлового будинку. Поверховість будинку обумовлена двома важливими факторами: композиційними прийомами (необхідність силуетного рішення) та економічними показниками (потреба великої щільності житлового фонду).

В умовах реконструкції часто виникає вимога необхідності зниження поверховості в історичній забудові. Містобудівні умови накладають певні вимоги щодо вибору планувальної структури житлового будинку, а також вирішення перших поверхів. Слід зазначити, що визначення складу обслуговуючих установ та їх місця в структурі житлового будинку залежить від багатьох факторів.

Специфіка житлових багатоповерхових будинків, їх висота й довжина, а також щільність забудови й близькість до міського транспорту вимагають особливих прийомів для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов проживання.

1. Класифікація багатоповерхових житлових будинків.

За поверховістю та висотою ліфтові будинки діляться на:

- багатоповерхові – висотою 9 м < Н £ 26, 5 м (як правило до 9-ти поверхів включно);

- підвищеної поверховості – висотою 26, 5 м < Н £ 47 м (як правило до 16-ти поверхів включно);

- висотні – висотою Н > 47 м (як правило понад 16-ть поверхів).

Планувальною відмінністю секцій житлових будинків 6-9, 10-16 і більше поверхів є організація сходово-ліфтового вузла й число ліфтів. Так само як і в будинках середньої поверховості секції за орієнтацією бувають: необмеженої (широтні), частково обмеженої (широтні) і обмеженої орієнтації (меридіональні), а

Житлові ліфтові будинки залежно від основних параметрів, що визначають їх планувальну структуру, діляться на три групи: секційні, коридорні й галерейні та змішаної структури (коридорно- секційні й галерейно-секційні).

У будинках першої групи (секційних) планувальною основою є секція, у якій квартири групуються навколо сходово-ліфтового вузла, холу й невеликих відрізків коридору.

Другу групу становлять коридорні й галерейні будинки, у яких квартири розташовані уздовж коридору або галереї.

Третя група містить житлові будинки зі змішаною планувальною структурою, у якій рівною мірою беруть участь коридорна (галерейна) і секційна планувальні схеми, що чергуються по поверхах.

Секційні житлові багатоповерхові будинки.

У практиці житлового будівництва найпоширеніші житлові багатоповерхові будинки. За розташуванням в плані секції можуть бути рядовими, торцевими, поворотними й кутовими. Поворотні секції можуть мати різну форму: Г- подібну, Т-подібну, хрестоподібне, Z-подібну й ускладнену.

Блокування різних секцій надає можливість проектувати різноманітні за формою й розмірами житлові будинки. Однак в сучасному містобудуванні використовують більш ускладнену форму багатоповерхових житлових будинків, планувальне рішення яких дозволяє одержати різноманітне планування квартир з покращеними умовами інсоляції й провітрювання. Планувальна структура секцій з ускладненим периметром має низку функціональних переваг і дозволяє більш повно здійснювати художній задум. Крім того, більш складний план секції дає можливість, не подовжуючи комунікацій в середині секції, збільшити кількість квартир, що поліпшує техніко-економічні показники.

Планування житлових односекційних будинків має переваги перед багатосекційними будинками. Їх світлова поверхня значно більше, ніж у рядовій секції багатосекційного будинку, що дозволяє збільшувати число квартир навколо сходово-ліфтового вузла, використовуючи весь світловий периметр.

Для житлових односекційних будинків характерним є застосування різноманітних планів: у формі трилисника, квадрата, хреста, трикутника, кола й більш складних форм.

Односекційні житлові будинки використовуються при формуванні архітектурного простору вздовж великих магістралей і композиційних вузлів міста. Можливість використання односекційних будинків як містобудівних акцентів, що утворює силует міста, є однією з причин збільшення їх поверховості від 16 до 30 поверхів. Крім цього, односекційні будинки доцільно розміщувати на крутому рельєфі, тому що, завдяки малій площі підвалин та фундаментів, такий будинок не руйнує схил і не заважає озелененню.

Коридорні та галерейні будинки.

Основним елементом планування коридорного будинку є коридори. Існує кілька варіантів розташування коридорів за їх кількістю й місцем у будинку: по центру або зі зсувом по осі будинку, через 1, 2 або 3 поверхи. Розташування коридору визначає просторову організації квартири: в 2 або 3 рівні, з перепадом рівнів усередині квартири на поверх або половину поверху.

У житлових будинках коридорного типу довжина загальних коридорів не повинна пе­ревищувати в разі освітлення через світлові прорізи в зовнішніх стінах з одного торця - 24 м, з двох торців - 48 м. За більшої довжини коридорів необхідно передбачати додатково природне освітлення через світлові кармани. Відстань між двома світловими карманами повинна бути не більше 24 м, а між світловим карманом і світловим прорізом у кінці коридору - не більше 30 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини (без урахування ширини прилеглого коридору). Допускається освітлювати коридори довжиною до 12м, розташовані по обох боках сходової клітки, другим світлом через двері, що ведуть до цієї сходової клітки, засклені армованим склом. Коридори в будинках-інтернатах для осіб похилого віку і сімей з інвалідами повинні мати природне освітлення через вікна у зовнішніх стінах будинків при довжині коридору більше 10 м. Відстань між двома світловими карманами у таких будинках повинна бути не більше 16м.

Мінімальну ширину головних коридорів громадської будівлі рекомендується приймати 1, 8 м, другорядних - 1, 2 м (при довжині не більше 10 м).

Коридори поділяються на такі види: коридори з однобічною забудовою, з двостороннім забудовою, змішаної забудовою і спарені коридори з приміщеннями по зовнішніх сторонах і між ними. У коридорах необхідно проектувати природне освітлення, при цьому максимальна довжина коридору при освітленні з двох торців - 48 м, при освітленні з одного торця - 24 м, при більшій довжині необхідна організація світлових кишень, відстань між якими повинна становити не більше 24 м, а відстань між світловим карманом і вікном у торці коридору - не більше 30 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини.

Кожний прийом рішення коридорного житлового будинку має свої переваги й недоліки. Наявність коридорів створює сприятливі умови для включення в житловий будинок приміщень суспільного обслуговування на проміжних поверхах. Коридорні житлові будинки при наявності всіх квартир у різних рівнях мають необмежену орієнтацію.

При плануванні житлового будинку коридорно- секційного типу поєднані рийоми планування секційних і коридорного житлових будинків, завдяки чому можна уникнути основних недоліків коридорного будинку при збереженні майже рівнозначних умов економічності.

Основними комунікаціями коридорно-секційного житлового будинку є сходово-ліфтові вузли й коридори через два-чотири поверхи. Об'ємно-планувальні рішення коридорних житлових будинків досить різноманітні: у вигляді хреста, з розташуванням корпусів по 3 напрямкам або їх комбінації у вигляді складних просторових угруповувань.

Галерейний тип будинку за об'ємно-планувальною побудовою повторює коридорний тип будинку, але при цьому сходово-ліфтові вузли залишаються відкритими, тому такі будинки застосовуються в районах з теплим і жарким кліматом. Просторова структура галерейного житлового будинку характеризується тими ж ознаками, що й коридорного: розташуванням галерей і просторовим рішенням квартир у різних рівнях.

Багатоповерхові житлові будинки на рельєфі.

На територіях зі складним рельєфом будують будинку великої поверховості. Забудова схилів будь-якої орієнтації й крутості може здійснюватися багатоповерховими житловими будинками майже всіх видів: багатосекційними, односекційними, коридорними, галерейними і їх різновидами. У містобудівній практиці встановлені наступні характеристики житлових будинків і планувальних прийомів їх розміщення залежно від крутості схилів:

На територіях з ухилами 15-20% (кут нахилу земної поверхні 80-110) використовуються рівнинні типи житлових будинків з перекомпонуванням перших поверхів.

Вони можуть розташовуватися як вздовж, так і впоперек горизонталей, а пішохідні й транспортні шляхи - переважно уздовж горизонталей. Будинки, розташовані паралельно горизонталям, називаються паралельно-цокольними. При їх прив'язці потрібно особливе планування першого поверху, відмінне від типового. Їх застосування обмежено невеликими й середніми ухилами.

На територіях з ухилами 20-30% (110-170) застосовують спеціальні види житлових будинків з переважним розташуванням перпендикулярно горизонталям. При цих ухилах можливо використовувати ліфти й ескалатори для підйому жителів, що живуть не тільки в цих будинках, але й для переміщення пішоходів з низьких відміток території на більш високі. При цьому пішохідні й транспортні шляхи необхідно прокладати уздовж горизонталей.

На територіях з ухилом 30-60% (170-350) забудова компонується з житлових будинків, що утворять групи з населенням 1, 5-2 тис. жителів. До них повинні бути включені установи громадського обслуговування, розташовані на середніх рівнях, з мінімальним радіусом обслуговування. Пересування жителів з нижніх рівнів на верхні необхідно здійснювати за допомогою механічного транспорту. Для цього в спеціалізованих будинках варто передбачати додаткові ліфти або ескалатори й розширені коридори, що служать пішохідними трасами для всіх жителів комплексу. На цих територіях економічними й зручними для жителів є будинки, розташовані перпендикулярно горизонталям.

Зорове сприйняття забудови на схилах відрізняється від рівнинного. Водночас

розкривається його повна панорама, і чим крутіше схил, тим вона є більш широкою.

Розташування будинків впоперек горизонталей більш сприятливо, тому що вони залишають відкритою природу схилу, а з вікон добре видний навколишній ландшафт.

Терасові житлові будинки.

Терасові житлові будинки застосовуються у випадках, коли їх розташування можливе у глибині житлової зони, вдалині від джерел шуму й забруднення повітряного середовища.

Для повноцінного використання терас важливі близькість озеленення й відкритий вид на навколишній ландшафт.

Терасову форму житлового будинку можна здійснювати, використовуючи конструкцію східчастих поперечних стін так, щоб відступи поверхів утворювали відкриті тераси, а простір квартири зміщувався в глибину будинку. Терасовий житловий будинок може бути здійснений як із секційної, так і з коридорної (галерейної) структурою комунікацій. Тераси (від двох до п'яти) можуть бути з однієї або обох сторін будинку, причому найчастіше використовують дворівневі квартири з виходом з нижньої в невеликий садок.

2. Багатофункціональні житлові будинки.

Розміщення в житлових будинках приміщень нежитлового призначення властиво міському житлу ще за часів середньовіччя. У середньовічних містах перші поверхи житлових будинків були зайняті під приміщення для заняття ремеслами й торгівлею. Ця традиція збереглася й у сучасних містах. Перші спроби наблизити установи культурного й побутового обслуговування до жителів були зроблені в нашій країні в 60-х роках ХХ-го століття в будинках, які одержали назву “будинків з обслуговуванням”. Вони є різноманітними за соціальним складом, за ступенем комфорту й призначенням для різних вікових груп.

Для приміщень нежитлового призначення можуть бути використані житлові будинки будь-якого типу, але для кожного з них є свої вимоги щодо функціональної організації й конструктивних особливостей рішення самого житлового будинку. Якщо для обслуговуючих приміщень, призначених тільки для жителів даного будинку, потрібен гарний зв'язок з усіма квартирами, то при використанні цих приміщень для міського обслуговування необхідна їх максимальна ізоляція від житлової частини будинку.

Якщо обслуговуючі приміщення займають повністю перший, проміжний або останній поверх, то при будь-якому типі будинку зберігається гарний зв'язок між ними й квартирами з використанням тільки ліфтів і сходів. Для житлового будинку із закритим обслуговуванням більш зручним є використання коридорного або коридорно-секційного типу будинку.

У зонах громадських центрів, де переважають установи загальноміського значення, вони, як правило, розташовуються в перших поверхах житлових будинків. Тут також може бути використаний прийом створення захисної або буферної зони із приміщень адміністративного або ділового призначення, які займають половину житлового будинку по вертикалі, а друга, паралельна їй половина будинку, зайнята квартирами.

Інший прийом, що застосовують для захисту житла від несприятливих впливів міського середовища, є використання як екрану більш виступаючих перед фасадом житлового будинку перших поверхів, з розташуванням в них установ міського обслуговування. Дахи цих установ використовуються як пішохідні простори, що ведуть до входів у житловий будинок. Квартири розміщають, починаючи з висоти 5-7 поверху. Закриті види обслуговування можуть бути розташовані між пішохідним рівнем і квартирами. Цей прийом вимагає роздільних конструктивних систем для житлової частини будинку і його перших поверхів.

Об'єднання в житловому будинку приміщень різного призначення вимагає розподілу людських потоків, у напрямках до житла й суспільних установ. Сходово-ліфтові вузли, вестибюлі, коридори й інші комунікації, що обслуговують ці частини будинку, повинні бути ізольовані друг від друга.

3. Багатофункціональні житлові комплекси.

Житлові багатофункціональні комплекси у сучасному розумінні - група споруджень різних за функціональним призначенням (житло, суспільні й адміністративні установи), об'єднаних одним композиційно-планувальним задумом.

Основні категорії житлових комплексів діляться на дві групи. Перша група – житлові багатофункціональні комплекси з відкритою системою обслуговування. Друга група - спеціалізовані житлові комплекси із закритою й напівзакритою системою обслуговування.

До першої групи відносяться житлові багатофункціональні комплекси різних типів, що формуються в реконструйованих зонах міста та є характерними для районів нового будівництва. В умовах реконструкції в кожному конкретному випадку, залежно від переваги тієї або іншої функції, комплекси можуть бути торгово-житловими, рекреаційно- житловими, адміністративно-житловими або змішаними багатофункціональними із включенням різних суспільних установ.

Залежно від розмірів комплексів і їх розміщення в структурі реконструйованої забудови, вони можуть являти собою невеликі групи, що займають частину кварталу (локальні), цілий квартал (квартальні), кілька кварталів (районні), розвиватися уздовж фронту вулиць (лінійні) або займати значні території із прилягаючими кварталами (розвинені магістральні).

До другої групи відносяться спеціалізовані житлові комплекси із закритою й напівзакритою системою обслуговування. Це житлові молодіжні комплекси (МЖК), будинки- комплекси для інвалідів і пристарілих та дитячі дома-інтернати. Молодіжний житловий комплекс - особливий тип житла, що складається з житлових квартирних будинків та об'єктів обслуговування. Величина МЖК коливається від 1, 5 до 7 тис. чоловік, оптимальна місткість становить 3 тис. чоловік. Обслуговуючі установи МЖК діляться на дві групи: установи обслуговування відкритої форми, що працюють як на комплекс, так і на район, і самостійні форми обслуговування, необхідні для колективних форм гуртожитку й самоврядування.

Об'ємно-просторова організація МЖК може бути різноманітної. В останні роки МЖК являють собою розвинені комплекси (типу мікрорайону) з дитячими дошкільними установами, загальноосвітніми школами, торгово-побутовими й громадськими культурно-суспільними центрами.

4. Нежитлові поверхи (приміщення) у житлових будинках.

Висота нежитлових приміщень

Висоту приміщень громадського призначення, що розташовуються у житлових будинках, допускається приймати такою, що дорівнює висоті житлових приміщень, крім приміщень, у яких за умовами розміщення обладнання повинна бути висота не менше 3 м від підлоги до стелі.

Висота приміщень, розташованих у підземних, підвальних і цокольних поверхах, не при­значених для розміщення в них приміщень за 2.50, а також технічного підпілля від рівня підлоги до низу плити перекриття повинна бути не менше 1, 9 м; у разі розміщення в них індивідуальних теплових пунктів - не менше 2, 2 м, у разі розміщення гаражів та стоянок для автомашин і мото­циклів, що належать мешканцям, - відповідно до ВСН 01.

Висота технічних поверхів визначається в кожному окремому випадку залежно від виду обладнання і комунікацій, розташовуваних в об'ємі технічного поверху, з урахуванням умов їх експлуатації.

Допустимі види нежитлових приміщень у житлових будинках.

У першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розмі­щувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консульта­цій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуата­ційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

На верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному): творчих майстерень художників та архітекторів, при цьому вихід у сходову клітку житлової частини будинку слід передбачати через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу.

Сполучення ліфтових шахт із таким поверхом допускається передбачати через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу.

У підвальних, цокольних і на першому поверхах житлових будинків допускається улаш­тування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно з вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів. Ці вимоги не поширюються на одноквартирні житлові будинки з гаражами площею до 40 м2.

В окремих житлових будинках, що визначаються за схемою розміщення споруд ци­вільної оборони, слід проектувати приміщення подвійного призначення (бомбосховища) відповідно до вказівок ДБН В.2.2-5-97. «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони»

Мiсткiсть захисних споруд визначається сумою мiсць для сидiння (на першому ярусi) та лежання (на другому i третьому ярусах) i приймається, як правило, для сховищ не менше нiж 150 чол.

Проектування сховищ меншої мiсткостi допускається у виключних випадках за умови вiдповiдного обгрунтування.

Мiсткiсть протирадiацiйних укриттiв слiд передбачати: а) 5 чол. i бiльше в залежностi вiд площi примiщень укриттiв, обладнаних в iснуючих будинках або спорудах; б) 50 чол.та бiльше у будинках та спорудах з укриттями, якi заново будуються.

Мiсткiсть сховищ для нетранспортабельних хворих та мiсткiсть протирадiацiйних укриттiв для установ охорони здоров'я визначаються згiдно з додатком 2 до ДБН.

Сховища по можливостi слiд розмiщувати: вбудованi - пiд будинками малої поверховостi з тих, що будуються на цьому майданчику; окремо розташованi - на вiдстанi вiд будинкiв i споруд, яка дорiвнює їх висотi.

До примiщень, якi можуть бути пристосованi пiд укриття, пред'являються такi вимоги: - зовнiшнi огороджувальнi конструкцiї будинкiв або споруд повиннi забезпечувати необхiдну кратнiсть послаблення гама-випромiнювання; - прорiзи та отвори повиннi бути пiдготовленi для закладки в разi переводу примiщення на режим укриття; - примiщення повиннi розташовуватись близько вiд мiсць перебування бiльшостi населення, яке має переховуватись; - близько дiлянок не повинно бути великих резервуарiв iз сильнодiючими отруйними речовинами, водопровiдних та каналiзацiйних магiстралей, руйнування яких може загрожувати персоналу, який переховується, отруєнням або затопленням; - у примiщеннях, розташованих безпосередньо над укриттям, не повинно бути важких предметiв i обладнання.

При чисельностi переховуваних до 150 чол. Приміщення для зберiгання продуктiв слiд прийти площею 5 м2. На кожнi 150 переховуваних понад 150 чол. площа примiщення збiльшується на 3 м2. Кiлькiсть примiщень для зберiгання продуктiв харчування слiд приймати з розрахунку одне приміщення на 600 чоловiк. Примiщення слiд розташовувати розосереджено у рiзних мiсцях сховища. Не допускається розташовувати вказанi примiщення бiля санiтарних вузлiв та медичних кiмнат. Приміщення обладнуються стелажами заводського або iндивiдуального виготовлення. Висоту стелажiв до виступаючих частин перекриття слiд передбачати не менше 0, 5 м. Вхiднi дверi примiщень для зберiгання продовольчих товарiв повиннi бути суцiльними, без порожнин, оббитi покрiвельною оцинкованою сталлю на висоту 0, 5 м, на дверях передбачити встановлення замкiв.

Ширина проходу мiж двома рядами кабiн вбиралень або мiж рядами кабiн та розташованих напроти них пiсуарiв повинна дорiвнювати 1, 5 м, а мiж рядами кабiн вбиралень i стiнкою або перегородкою - 1, 1 м. У сховищах, в яких є санпропускники:

- у душових площею пiд одну сiтку ширину проходу приймати 0, 9 х 0, 9 м;

- ширина проходу мiж рядом кабiн та стiнкою повинна становити 1 м.

Душовi, як правило, слiд обладнувати проточними злектронагрiвачами.

Виористання сховищ за іншим призначенням не допускається.

Не допустимі види нежитлових приміщень у житлових будинках.

Не допускається розміщення у житлових будинках:

а) підприємств громадського харчування з кількістю місць більше 50 (крім гуртожитку) і до­мових кухонь продуктивністю більше 500 обідів на день;

б) пунктів приймання склотари, а також магазинів сумарною торговельною площею більше 1000 м2;

в) спеціалізованих закладів і підприємств, експлуатація яких може призвести до забруднення території та повітря житлової забудови і квартир з підвищенням понад допустимі рівні шуму, вібрації, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання;

г) спеціалізованих магазинів будівельних, мастильних та інших товарів, експлуатація яких може призвести до забруднення території і повітря житлової забудови, магазинів з продажу вибухо-пожежонебезпечних речовин і матеріалів, спеціалізованих рибних та овочевих магазинів;

д) підприємств побутового обслуговування, у яких застосовуються легкозаймисті речовини (за винятком перукарень, майстерень з ремонту годинників розрахунковою площею до 300 м2);

е) майстерень ремонту побутових машин і приладів, ремонту взуття розрахунковою площею понад 100 м;

ж) лазень і саун (лазень сухого жару), пралень і хімчисток (крім приймальних пунктів і пралень самообслуговування продуктивністю до 75 кг білизни у зміну);

з) автоматичних телефонних станцій, призначених для телефонізації житлових будинків за­гальною площею більше 100 м2;

й) громадських вбиралень;

к) похоронних бюро.

Вимоги до нежитлових приміщень у житлових будинках.

Вбудовані приміщення для розташування в них підприємств і закладів громадського призначення повинні проектуватися згідно з чинними будівельними нормами на ці заклади (ДБН В.2.2-3. ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-10, ДБН В.2.2-11, ДБН В.2.2-13, СНиП 2.09.04, ВСН 45, ВСН 54, ВСН 62, ВБН В.2.2-ЦЗН, СН 512).

Завантаження приміщень громадського призначення, вбудованих у житлові будинки, слід ви­конувати: з торців житлових будинків, що не мають вікон; з підземних тунелів; з боку магістралей за наявності спеціальних завантажувальних приміщень. Допускається не передбачати зазначені заван­тажувальні приміщення при площі вбудованих громадських приміщень до 150 м2.

Приміщення громадського призначення, крім приміщень громадського призначення гур­тожитків і житлових будинків для осіб похилого віку та сімей з інвалідами, повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку.

Несучі конструкції суміщеного покриття вбудовано-прибудованої частини житлового бу­динку повинні мати вогнестійкість не менше RE 45 (для плит, настилів, прогонів) і не менше R 45 (для балок, ферм, арок, рам), а також групу за межею поширення вогню МО. Рівень покрівлі вбудовано-прибудованої частини будинку не повинен перевищувати позначку підлоги вище роз­ташованих житлових приміщень основної частини будинку. Матеріали покриття повинні мати показники пожежної небезпеки не вище ніж Г1 (для утеплювача); РП 1 (для поверхневих шарів конструкцій покрівлі). Покриття повинне мати захисний шар, що запобігає сонячному перегріву.

Інженерні комунікації приміщень громадського призначення, що проходять через житлову частину, або житлової частини, що проходять через вбудовані приміщення, повинні бути про­кладені у самостійних шахтах, обгороджених протипожежними перегородками 1-го типу.

В разі розташування нежитлових приміщень у житлових будинках, коли такі приміщення займають увесь поверх або декілька нижніх поверхів, останні рекомендується відокремлювати від житлових технічними поверхами.

На експлуатованих покрівлях житлових будинків, покрівлях вбудовано-прибудованих і прибудованих підприємств громадського призначення, а також при вхідній зоні, у літніх поза-квартирних приміщеннях, у сполучних елементах між житловими будинками (у тому числі від­критих переходах) і відкритих нежитлових поверхах (першому і проміжних) житлових будинків допускається передбачати для жителів будинку майданчики: спортивні, для відпочинку дорослих (озеленені), солярії, сушіння білизни, чищення речей, меблів і одягу. При цьому слід забезпечувати необхідні технологічні, санітарно-гігієнічні вимоги, заходи безпеки (влаштування огорожі та застосування заходів щодо захисту вентиляційних випусків, у тому числі протидимних установок), а в частині протипожежних вимог - без влаштування додаткового покриття над експлуатованими покрівлями.

Будівельні матеріали, що застосовуються для експлуатованих покрівель, повинні мати по­казники пожежної небезпеки не вище ніж Г1 (для утеплювача); В1, РП1 (для поверхневих шарів конструкцій покрівлі).

Допускається влаштування одного евакуаційного виходу з приміщень закладів громадсь­кого призначення з першого, другого і цокольного, підвального і підземного поверхів при до­триманні вимог

п. 5.13 ДБН B.1.1-7» Пожежна безпека об’єктів будівництва», а саме:

З будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД.

Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:

а) приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м;

б) приміщення площею не більше як 300 м2, розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно перебувають у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 15 допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами не менше як 0, 6 м х 0, 8 м з вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0, 45 м або через вікно з розмірами не менше як 0, 75 м х 1, 5 м і з пристосуванням для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку;

в) цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300 м2 та призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При кількості людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до підпункту б) цього пункту.»

та 4.15, 4.16 ДБН В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди»

Один евакуаційний вихід (двері) допускається передбачати:

а) з розташованого на будь-якому поверсі приміщення в разі одночасного перебування у ньому не більше 50 осіб (у тому числі з амфітеатрів чи балконів залу для глядачів), якщо відстань від найбільш віддаленого робочого місця приміщення до зазначеного виходу не перевищує 25 м;

б) з одноповерхового будинку або вбудованих на першому поверсі житлових будинків закладів приміщень обслуговування загальною площею не більше 300 м та кількістю одночасно перебуваючих на першому поверсі не більше 50 осіб.

Для евакуації з другого поверху двоповерхових громадських будинків допустиме влашту­вання сходів 3-го типу (зовнішніх відкритих) за таких умов:

Ступінь вогнестійкості будинку Гранична кількість осіб, які евакуюються по кожних із зовнішніх відкритих сходах
І, II 70 осіб
III 50 осіб
IV, V 30 осіб

Передбачати шляхи евакуації інвалідів та літніх людей по від­критих металевих сходах не допускається.

При проектуванні зовнішніх відкритих сходів слід передбачати заходи щодо сніго­захисту, а також запобігання обледенінню.

Двері виходів з технічних поверхів, виходів на покрівлю, а також електрощитових, вен­тиляційних камер, комор горючих матеріалів повинні бути протипожежними 2-го типу для будинків І-ІІ ступенів вогнестійкості, 3-го типу - для будинків інших ступенів вогнестійкості, за винятком V.

Для вентиляції холодного горища слід передбачати у зовнішніх стінах з кожної боку будинку отвори сумарною площею не менше 1/500, а в ПІБ, ІІІВ і IVB кліматичних зонах - не менше 1/50 площі горищного перекриття.

5. Санітарно-гігієнічні вимоги при проектуванні житла.

Виконання санітарно-гігієнічних вимог при проектуванні житла здійснюється відповідно до умов фізико-географічного районування території України і включає у себе вимоги до інсоляції, природного освітлення, провітрювання, іонізації та мікроклімату приміщень житлових будинків, захисту їх від шуму, вібрації, електромагнітного і радіоактивного випромінювання згідно з СанПиН 2605, ДСП 201, ДСН 3.3.6.042, СанПиН 3077, ДСН 3.3.6.037, СН 4948, СанПиН 1304, СанПиН 2152, ДержСанПіН 3.3.2-007, ДержСанПіН 239, СанПиН 42-121-4719, СанПиН 42-123-5777, СанПиН 5781.

При розміщенні нового будівництва в існуючій забудові або реконструкції будинків слід забезпечити дотримання вимог чинних нормативних документів щодо інсоляції, природного ос­вітлення і захисту від шуму для навколишніх будинків. Ця умова є обов'язковою і в разі зміни габаритів існуючого будинку.

При проектуванні елементів конструкцій, їх з'єднань, а також вентиляційних ґрат слід забезпечувати умови щодо захисту приміщень квартир від проникнення паразитуючих тварин і комах.

Будівельні та опоряджувальні матеріали, у тому числі матеріали, які використовуються для виготовлення вбудованих меблів, систем гарячого і холодного водопостачання, вентиляції, засто­совувані у житлових будинках, повинні забезпечувати у них гігієнічні вимоги відповідно до чинного законодавства.

Інсоляція та природне освітлення.

Природне освітлення має істотне оздоровче значення і позитивно впливає на психофізіологічний стан людей. Розміри світлових отворів і їх розміщення в зовнішніх стінах повинні забезпечувати необхідний рівень освітлення кімнат, але при цьому не порушуючи тепловий режим.

Інсоляція, тобто опромінення жител прямими сонячними променями. Прямі сонячні промені сприяє оздоровленню середовища житлових кімнат, розвитку житлових організмів і знищити-жению мікробів (бактерицидна дія інсоляції). Житлові кімнати, опромінені прямими сонячними променями, роблять позитивний психофізіологічний вплив на людей.

Тривалість інсоляції, що відповідає ДБН 360-92** та ДБН В.2.2-15: 2005, повинна бути забезпечена: в одно-, дво- і трикімнатних квартирах - не менше ніж в одній кімнаті; у чотири- і п'ятикімнатних - не менше ніж у двох кімнатах; у шести- і більше кімнатних - не менше ніж у трьох кімнатах; в одно-, двокімнатних квартирах для осіб похилого віку - не менше ніж в одній з житлових кімнат. У гуртожитках повинні інсолюватися не менше 60 % житлових кімнат.

Літні приміщення житлових будинків не повинні погіршувати інсоляцію квартир. У зв'язку з цим не допускається проектувати лоджії перед кімнатами, що є розрахунковими за умовами забезпечення внормованої інсоляції квартири. У випадках проектування балконів перед такими кімнатами їх слід розташовувати зміщеними відносно вікон: у кімнатах східної і західної орієнтації -у північному напрямку, у кімнатах південної орієнтації - у будь-якому напрямку.

Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, неканалізовані вбиральні, вхідні тамбури до будинків, сходові клітки і загальні коридори у житлових будинках коридорного типу, а також приміщення громадського призначення в гуртожитках і житлових будинках для осіб по­хилого віку і сімей з інвалідами. Відношення площі світлових прорізів житлових кімнат і кухонь до площі підлоги цих приміщень повинно бути в межах від 1: 5, 5 до 1: 8. Для мансардних поверхів зі світловими прорізами в площині похилих огороджувальних конструкцій - не менше 1: 10. Уточнення геометричних параметрів світлових прорізів слід провадити на підставі розрахунку коефіцієнта природної освітленості згідно зі СНиП ІІ-4.

Примітка 1. Допускається проектувати без природного освітлення:

а) кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами і влаштування примусової витяжної вентиляції;

б) позаквартирні поверхові коридори в будинках секційного типу з центрально розташованим сходово-ліфтовим вузлом;

в) тамбури в одноквартирних і зблокованих житлових будинках, а також такі, що ведуть безпосередньо до квартири;

г) внутрішньоквартирні сходи і сходові клітки одноквартирних і зблокованих будинків.

Примітка 2. Природне освітлення робочих приміщень для інвалідів, які слабо бачать, та працюють удома, проектують за спеціальним завданням.

Приміщення, що мають природне освітлення, повинні бути забезпечені провітрюванням через стулки вікон, кватирки або інші пристрої відповідно до 5.23.

Допускається засклення літніх приміщень при кухнях і житлових кімнатах за умови забез­печення в них нормованого коефіцієнта природного освітлення та повітрообміну квартир.

.

 

В соответствии СНиП (в Украине отменен)

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.027 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал