Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Адміністративне право і галузі приватного права






Адміністративне та цивільне право. Галузі різняться за характером інтересу, що є основою тих або інших правовідносин. Якщо переважає публічний інтерес, правовідносини належать до публічного права, якщо приватний - до приватного права. Адміністративне право - складова публічного права, цивільне право - приватного права. Спостерігається деяка схожість у предметі правового регулювання, оскільки обидві галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте норми адміністративного права регулюють відносини майнового характеру з адміністрування державного майна, адміністративно-правову діяльність з організаційно-владного розпорядження майном. Більш суттєві розбіжності спостерігаються у методах правового регулювання. Сторони цивільно-правових відносин рівноправні, сторони адміністративно-правових відносин підпорядковані одна одній.

Адміністративне та сімейне право. Для сімейного права як галузі приватного права властивий приватноправовий характер відносин, що становлять його предмет, а також використання диспозитивного методу при регулюванні відповідних відносин, які виникають переважно між приватними особами. Однак реалізація прав та обов'язків в сімейному праві в необхідних випадках забезпечується втручанням органів публічної адміністрації, діяльність яких регулюється адміністративно-правовими нормами. Таким чином, певна частина сімейних відносин регулюється нормами адміністративного права: державна реєстрація актів цивільного стану, передача дітей на усиновлення, контроль за умовами, в яких вони проживають і виховуються, функціонування державних органів опіки і піклування.

Адміністративне право і галузі суміжного змісту (з адміністративно-правовою складовою)

Співвідношення полягає в тому, що значна частина відносин, які регулюються нормами галузей суміжного змісту (земельне право, аграрне право, екологічне право, митне право, податкове право, банківське право тощо), регулюється й нормами адміністративного права і притаманними йому методами. При цьому домінуючим є " обслуговування" відповідних галузей процесуальною та процедурною частинами адміністративного права. Зазначені галузі та деякі інші останнім часом у вітчизняній правовій доктрині прийнято розглядати як предметні галузі із " адміністративно-правовою складовою", яка стосується, перш за все, діяльності суб'єктів публічної адміністрації, публічного адміністрування. Реальна " частка" відповідної складової може бути різною, однак саме вона спрямована на визначення моделей відносин за участю суб'єктів публічної адміністрації.

Адміністративне та екологічне право. Екологічному праву притаманний адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин щодо охорони та використання природних ресурсів, а також забезпечення екологічної безпеки. Схожим є також суб'єктний склад адміністративно-правових та еколого-правових відносин, а саме наявність суб'єкта публічної адміністрації (наприклад, щодо дозвільної системи в екологічній сфері, щодо експертної діяльності в екологічній сфері, щодо інформаційної діяльності в екологічній сфері, щодо облікової діяльності в екологічній сфері тощо). Варто також зазначити, що деякі інститути адміністративного права є складовою еколого-правового механізму охорони навколишнього природного середовища (контроль, нагляд, примус, адміністративна відповідальність).

Адміністративне та митне право. Для митного права притаманним є адміністративно-правовий метод правового регулювання, в якому домінуючими засобами є владні приписи та заборони у сфері митної справи. Нормами адміністративного права визначається статус суб'єктів публічного адміністрування в митній сфері, регулюються відносини щодо застосування заходів примусу при здійсненні митного контролю, у тому числі заходи адміністративної відповідальності. Також адміністративно-правовий характер мають норми, що визначають види митних режимів та умови переміщення товарів через митний кордон у відповідному режимі. Таким чином, адміністративне право є базовим щодо митного права.

Адміністративне та трудове право. Зближує правові галузі нерівноправність суб'єктів правовідносин (одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої). Отже, методи правового регулювання адміністративно-правових та трудових відносин є тотожними, а розбіжності спостерігаються у предметах правового регулювання. Трудове право регулює трудові відносини учасників, тобто відносини, що виникають у процесі праці. Адміністративне право регулює аспекти публічного адміністрування трудової діяльності, тобто організацію, координацію, адміністрування трудового процесу. Норми трудового права визначають статус працівників як учасників трудового процесу, а норми адміністративного права - державно-службові відносини.

Суть адміністративного права як галузі публічного права може бути визначено і через функції, які воно здійснює. Під функціями адміністративного права варто розуміти основні напрями адміністративно-правового впливу на відносини, що виникають у сфері публічного адміністрування та здійснення адміністративно-сервісної діяльності суб'єктами публічної адміністрації, а також у сфері охорони громадського порядку з метою їхнього упорядкування. Традиційно виділяють наступні функції адміністративного права:

1) регулятивну функцію, яка полягає у визначенні основних прав та обов'язків суб'єктів публічної адміністрації, визначенні правил поведінки інших учасників адміністративно-правових відносин, а також упорядкуванні відносин щодо публічного адміністрування адміністративно-політичної, соціально-культурної та економічної сфер суспільного життя;

2) охоронну функцію, яка дістає вияв у встановленні заходів адміністративного примусу, спрямованих на запобігання, припинення правопорушень, а також забезпечення притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Крім того, охоронна функція адміністративного права дістає свій вияв у встановленні адміністративно-правових режимів з метою захисту публічних інтересів у процесі здійснення публічного адміністрування.

Історія розвитку адміністративного права У загальній історії становлення адміністративного права можна, погоджуючись із думкою С. Стеценка, умовно вести мову про такі основні етапи: 1. Виникнення науки камералістики (від нім. - управління скарбницею та майном), яке припадає на початок XVIII ст., основний її розвиток відбувся в Німеччині. Зростання потреби у фінансах для утримання держави, чиновників і війська стали головними чинниками виникнення та розвитку наукових знань, що вивчалися камералістикою. У цілому слід зазначити, що саме камералістика забезпечувала передусім раціональне управління державним майном. Саме ця управлінська обставина свідчить про зв'язок камералістики та сучасного адміністративного права. 2. Історично обумовлений поділ камералістики на " стару" (вивчала питання фінансів, економіки господарства) та " нову" (питання поліції, мануфактурної, гірничої справи тощо), що стався у середині XVIИ ст. " Нова" камералістика, орієнтуючись водночас на розуміння поліції як управління містом, державою, по суті займалась питаннями публічного адміністрування (державної політики) у різних сферах суспільного життя. 3. Становлення поліцейського права (як галузі, призначеної здійснювати внутрішнє адміністрування), родоначальником якого прийнято вважати французького вченого Ніколаса Дала-мара, який у 1722 p. у своїй праці " Трактат про поліцію" окреслив предмет поліцейського права, а також зазначив групи суспільних відносин, об'єднані поліцейською діяльністю. До цих груп належали релігія, охорона здоров'я, громадський порядок, торгівля, дорожнє господарство тощо. Отже, поліцейське право, як слушно зазначає С. Стеценко, трансформувавшись із " нової" камералістики, наприкінці XVIII ст. відігравало значну роль у регулюванні суспільних відносин у різноманітних внутрішніх сферах держави. 4. Перехід до адміністративного права (друга половина XIX ст.), що стався під впливом буржуазних революцій, насамперед Французької революції 1789 p.), коли права та свободи людини були протиставлені всемогутності держави. Методи прямого примусу, що використовувалися поліцейським правом, було модифіковано на підставах верховенства права, ідей про те, що адміністрування повинно базуватися на вимогах закону з обов'язковим урахуванням прав і свобод громадян, що публічне адміністрування не може здійснюватися на власний розсуд чиновників. 5. Новітній етап, який характеризується кардинальним переглядом суті, змісту та призначення адміністративного права, переходом від державоцентристського призначення адміністративного права до людиноцентристського із акцентом на громадянина як основного суб'єкта адміністративно-правових відносин та на призначення державних органів на створення необхідних умов для реалізації та захисту його прав, свобод та інтересів. У сучасній вітчизняній адміністративно-правовій науковій літературі пропонуються й інші варіанти періодизації розвитку адміністративного права України (див. роботи І. Усенка, С. Ківалова, Л. Біли-Тіунової, О. Миколенкатощо): 1) часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, 2) литовсько-польська доба; 3) козацько-гетьманська доба; 4) період з кінця XIX ст. до 1917 p.; 5) період Української народної республіки (1917- 1920 рр.); 6) радянський період до 60-х років XX ст.; 7) період становлення незалежної України. В сучасних умовах адміністративне право стоїть на порозі кардинальних змін, відходу від традиційного для радянського та пострадянського періодів погляду на його предмет та метод правового регулювання, від домінування " управлінської", " каральної" складових предмету адміністративного права й переходу не просто до рівноцінної, а до більш важливої його " публічно-сервісної" складової, від акценту на " державне управління" до " забезпечення пріоритету прав і свобод громадянина та юридичної особи" у взаємовідносинах між суб'єктами публічного (державного та муніципального) адміністрування і приватних осіб, набуття пріоритетного значення принципу верховенства права у змісті адміністративного права. Поряд з імперативним методом правового регулювання поширення набуває і метод диспозитивного регулювання, що також кардинально впливає на загальну характеристику адміністративного права як галузі національного права.

Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал