Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Закриті черепно-мозгові травми, види, клінічні ознаки, можливі ускладнення, надання допомоги.






Усі травми голови супроводжуються двома групами ознак. Перша група - це загальномозкові ознаки, пов'язані з порушенням функції головного мозку загалом. Сюди належать запаморочення, втрата свідомості, нудота, блювання, голо­вокружіння, сповільнення пульсу, блідість шкірних покривів, після повернення свідомості дзвін у вухах, слабкість, головний біль. Друга група - це вогнищеві або місцеві ознаки, пов'язані з ушкодженням певної ділянки головного мозку і порушенням функції центрів, які там розташовані. Розвиваються парези і паралічі (кінцівок, чутливості, мови тощо), відбувається зміна рефлексів.

Закриті черепно-мозкові травми.

Струс мозку - характеризується функціональними роз­ладами, які мають тимчасовий зворотний характер. Це пояс­нюють відсутністю грубих ушкоджень речовини мозку. Лише іноді у цих хворих знаходять точкові крововиливи під час мі­кроскопічного дослідження мозку. Струс мозку розвивається під час падінь, які супроводжуються ударом головою, під час різних транспортних катастроф, ударів по голові та інших травм. Симтоми струсу пов'язані з гострим порушенням функції мозку. Простежується втрата свідомості, блювання, блідість шкіри, порушення дихання, серцевої діяльності, слуху і мови. Хворі не пам'ятають подій, що передували травмі і під час неї (ретроградна амнезія).

Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені струсу мозку. Легкий ступінь характеризується короткочасною втра­тою свідомості, незначними порушеннями дихання і серце­вої діяльності. Середній ступінь супроводжується тривалі­шою втратою свідомості, блюванням, пригніченням дихання і рефлексів, сповільненням пульсу. У разі важкого ступеня непритомний стан ще триваліший, з тяжкими порушеннями дихання і серцево-судинної діяльності, відсутністю рефлексів, мимовільним сечовипусканням і дефекацією.

Забиття (забій) мозку - характеризується вогнищевими розладами, пов'язаними з ушкодженням мозкової речовини. Ушкодження мозку може бути не тільки в ділянці забиття, а й на протилежному боці внаслідок протиудару, також і в інших відділах головного мозку. У зв'язку з цим розвиваються розлади, що супроводжуються набряком, набуханням мозку і підвищенням спинномозкового тиску.

Клініка забиття мозку охоплює вогнищеві симптоми і функціональні загальномозкові симптоми. Вогнищеві проявляються у вигляді порушень функції різних відділів мозку залежно від локалізації забою. Простежується порушення руху, чутливості, патологічні рефлекси. Втрата свідомості у випадку забоїв мозку триваліша, ніж у разі струсів. У важких випадках вона зберігається протягом кількох діб. Це супроводжується також блюванням, нудотою, головним болем і ретроградною амнезією.

Стискання є тяжким ускладненням ушкоджень черепа. Воно виникає унаслідок внутрішньочерепної кровотечі, стис­кань відламками кісток тощо.Внаслідок ушкодження артерій, венозних синусів і вен губ­частої речовини кісток черепа виникає епідуральна гематома, ушкодження судин м'якої мозкової оболонки призводить до розвитку субдуральної гематоми (під твердою мозковою оболонкою}.

Крововиливи бувають субарахноїдальними, внутрішньош- луночковими або можуть локалізуватися в головному мозку. У зв'язку з утворенням гематоми настає підвищення внутрішньо­черепного тиску, анемія і стискання головного мозку з подаль­шим паралічем життєвих центрів довгастого мозку.

Симптоми стискання головного мозку розвиваються че­рез деякий час після травми. Тривалість цього " світлого про­міжку часу" різна - від години до кількох днів.

Унаслідок наростання внутрішньочерепного тиску стан хворого гіршає. З'являються сильний головний біль, повторне блювання, сповільнення пульсу (брадикардія) і дихання, по­рушується ковтання. Свідомість спочатку збережена, потім настає збудження, що змінюється млявістю і сонливістю, які переходять у супорозний і коматозний стани. Дихання при­швидшується, в тяжких випадках стає шумним, нервового чейнстоксівського характеру. Брадикардія змінюється при­швидшенням і ослабленням пульсу. Характерними є зміни зі­ниці: на боці стискання мозку спочатку простежується корот­кочасне звуження зіниці, згодом вона розширюється.

Невідкладна допомога в разі закритої черепно-мозкової травми (свідомість збережена) полягає в укладанні потерпі­лого на ноші з припіднятою головою, застосовуючи холод на голову. У разі втрати свідомості потерпілого для профілактики асфіксії та з метою відновлення прохідності верхніх дихаль­них шляхів з порожнини рота і носової порожнини усувають сторонні тіла, кров, слину, блювотні маси, ліквідують западан­ня язика.

Кладуть потерпілого на ноші, повернувши голову набік, у пристосоване заглиблення, зроблене у вигляді валикоподібно­го кола з одягу. Транспортують у лежачому положенні на жи­воті, або на спині з повернутою вбік головою.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал