Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Конкуренція і ціноутворення






 

1. Інституціональні основи ринкової економіки. Домінування приватних інтересів. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Визначення ринку: альтернативні теорії. Сутність ринку.

2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

3. Функції ринку. Умови його формування і розвитку.

4. Конкуренція, її суть, функції та форми.

5. Конкуренція і моделі ринків.

 

Ринок є складною соціально-економічною структурою, що відображує наявні відносини. Він є економічною категорією, що є однією з центральних в економічній теорії. Проте немає єдиної позиції щодо його універсального визначення. Приводиться безліч визначень цієї категорії, що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Тлумачення може відбуватись на двох рівнях: науковому і побутовому. Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем з приводу купівлі–продажу товарів. Ринок – це обмін, сукупність купівлі–продажу, яка відбиває збалансування попиту і пропозиції, що здійснюється у відповідності з економічними законами товарного виробництва і обігу. Він є складним утворенням, що являє собою сферу обміну, сукупність процесів купівлі–продажу, які здійснюють збалансування попиту і пропозиції за рахунок цін, а з іншого боку забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення його цілісності.

Ринок – суспільна форма організації і функціонування економіки, за якою забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють більшість виробників і споживачів, їх прямий і зворотній вплив. Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі–продажу, але й соціально-економічні (власність, виробництво, розподіл, споживання тощо), а також організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку), дає підстави розглядати ринок у економічні системі як підсистему.

Інституціональні основи ринкової економіки становлять: приватна власність, свобода підприємницької діяльності, вільна конкуренція.

Ринкові відносини – це відносини між його учасниками (суб’єкти ринкових відносин) з приводу купівлі–продажу товарів і послуг (об’єкти ринкових відносин). Суб’єкти – всі учасники ринку, об’єкти – товари і послуги, цінності, багатство, земля, робоча сила.

Ринковий механізм являє собою взаємодію ринкових елементів: ціни, попиту, пропозиції, конкуренції, кон’юнктури; що надає певної спрямованості економічній поведінці суспільства і узгоджує приватні та суспільні інтереси.

Попит – це форма вираження потреби, платоспроможна потреба. На ринку мається справа не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним. Тому він включає в себе:

– потреби (бажання придбати);

– грошові засоби, що є в наявності для придбання товарів чи послуг.

Отже, попит, як правило, виражається в грошовій формі.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, які є чи можуть бути доставлені на ринок. Включає 2 моменти:

– готовність виробників виробляти і продавати певний вид товару чи послуги;

– умови, на яких виробники згодні продавати їх.

Пропозиція має натуральний вигляд. Динаміка попиту і пропозиції визначається економічними законами, зокрема, законом попиту і законом пропозиції. Закон попиту регулює величину ринкової ціни. Зростання ціни за інших незмінних умов приводить до зменшення обсягу попиту і навпаки.

Закон пропозиції регулює пропозицію залежно від рівня цін. Чим вища ціна товару за інших незмінних умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару чи послуги.

Ціна – грошовий вираз вартості. Проте ціна є грошовим виразом вартості, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються іншими причинами. Тому ціна – це грошова сума, яку сплачують чи одержують за конкретний товар.

А. Вартісні фактори:

1. Величина вартості.

2. Продуктивність.

3. Інтенсивність.

4. Складність праці.

Б. Фактори співвідношення попиту і пропозиції

В. Психологічні фактори.

Г. Державне регулювання.

На ринку розрізняють ціну попиту, ціну пропозиції і рівноважну ціну.

Ціна попиту – це гранично-максимальна ціна, яку покупці згідні платити за товар.

Ціна пропозиції – це гранично-мінімальна ціна, за яку продавці згідні продати свій товар.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал