Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сутність процесу міжнародної економічної інтеграції. Трансформація національних економічних моделей під впливом інтеграційних процесів






Міжнародна інтеграція - це об" єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб" єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна інтеграція включає міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію.

Міжнародна економічна інтеграція - характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар" єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.

Тенденції:

І. Глобалізація світової економіки - розвиток МЕО, під впливом спеціалізації і поділу праці, приводить до глобалізації.Основні риси глобалізації:

- змінюється форма виробництва, вона переходить у міжнародну форму в виді ТНК;

- зміна змісту виробництва і обміну під впливом спеціалізації, тобто орієнтація національної економіки на міжнародні стандарти;

- принципові зміни в господарському житті

- міжнародні центри керування, СП, міжнародні системи інформації, система міжнародних стандартів (ГАТТ, МВФ, органи ООН і т.д.).

ІІ.Регіоналізація - історично сформована регіональна спільність з єдиними економіко-географічними, культурними і т.д. подібностями.

Інтеграція - це особливий етап у процесі інтернаціоналізації господарського життя, що веде до створення нової якості - цілісності відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний господарський механізм).

Ознаки інтеграції:

1.взаємопроникнення і переплетення національних виробничих процесів;

2. на цій основі відбуваються глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць;

3. необхідність і цілеспрямоване регулювання інтеграційних процесів; виникнення міждержавних (наднаціональних чи наддержавних) структур (інституціональні структури).

Умови інтеграції:

- розвита інфраструктура;

- наявність політичних рішень уряду (створення умов для

інтеграції - політична й економічна база);

Рівні інтеграції:

" макроекономічний (державний рівень);

" мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).

Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації.Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонскоа угода) до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.

Перешкоди на шляху інтеграції країн, що розвиваються:

1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції;

2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;

3.Не розвинута інфраструктура;

4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;

5.Політична нестабільність.

2.Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

1.Поглиблення МПП.

2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.

3.Розаиток НТП.

4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.

5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.

6.Тривалий період співробітництва.

7.Спільні кордони і умови розвитку.

8.Розвиток комунікаційних можливостей.

9.Спільність культурних та історичних традицій.

10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.

11.Об" єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.

Головні учасники і організатори

інтеграційного процесу:

1.Держави. 3.Партії.

2.ТНК. 4.Громадські організації.

Переваги:

" Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн

с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.

" Зростає конкуренція між країнами.

" Забезпечення кращих умов торгівлі.

" Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

" Поширення передово

Негативні наслідки:

" Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів

виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

" Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.

" Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної

концентрації.

65. Теорія і практика постіндустріального економічного розвитку

Кінець ХХ століття став періодом трансформації базисних макроекономічних та соціологічних уявлень про працю. Поступово здійснюється перехід до інноваційної моделі економічного росту. На зміну індустріальному приходить гуманітарний, який ще називають “постіндустріальний” тип економічного розвитку, рушійною силою якого виступають наукове знання, творчий та інтелектуальний потенціал людських ресурсів. Згідно А.Тофлеру, відбувається рух від економіки робочої сили до економіки сили мозку, і в новому суспільстві знання являються головним фактором виробництва [4].

Для постіндустріальної стадії характерне домінування виробництва послуг, причому послуг, пов'язаних, насамперед, з освітою, дослідженнями, управлінням і охороною здоров'я. Ця риса постіндустріального суспільства тісно пов'язана зі змінами в розподілі занять: спостерігається зростання інтелігенції, професіоналів і " технічного класу" (така тенденція виявляється в змінах структури зайнятості, які відбуваються в індустріальний період).

Якщо індустріальне суспільство є організацією машин і людей для виробництва речей, то центральне місце в постіндустріальному суспільстві, по Д.Беллу, займає знання [2]. Причому найважливіше значення для організації рішень та здійснення змін набуває центральна роль теоретичного знання, яке передбачає першість теорії над емпіризмом і кодификацію знань в абстрактних системах символів, які можуть використовуватися для інтерпретації різних, постійно змінюваних сфер досвіду.

Суттєвою характеристикою постіндустріального суспільства, вважав Д.Белл, стане нова інтелектуальна технологія, яка використовується при прийнятті управлінських рішень. Він вважав, що до кінця XX століття нова інтелектуальна технологія буде відігравати настільки важливу роль у людських справах, яку відіграла машинна технологія в минулі півтора століття. Інтелектуальна технологія, в інтерпретації Д.Белла, припускає використання алгоритмів, як правил вирішення проблем замість інтуїтивних суджень. Якщо роль " майстра" в інтелектуальній технології відіграє теорія прийняття рішень, то роль " інструмента" виконує комп'ютер. Саме комп'ютери дозволяють виконувати значну кількість операцій протягом короткого інтервалу часу, роблять можливим розвиток інтелектуальної технології. Центральна роль теоретичного знання в постіндустріальному суспільстві визначить, на думку Д.Белла, і стан вченого як центральної фігури такого суспільства.

Для постіндустріального суспільства характерна нова еліта, заснована на кваліфікації, одержаної індивідами завдяки освіті, а не на володінні власністю, наслідуваної чи здобутої за рахунок підприємницьких здібностей, і не на політичній позиції, яка досягається завдяки підтримки партій та груп. Зростає клас людей, які володіють знаннями.

66. Вплив СОТ на зовнішньоекономічну політику країн світу: виклики та загрози для України

Світова організація торгівлі– це в першу чергу правова та інституціональна основа міжнародних багатосторонніх торговельних відносин, основними функціями якої є нагляд за виконанням домовленостей, які є невід’ємною частиною Угоди про створення СОТ; забезпечення швидкого і ефективного вирішення торговельних суперечок між країнами-членами; оцінка їх торговельного потенціалу; співробітництво з іншими міжнародними організаціями та надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, найменш розвиненим країнам та країнам з перехідною економікою.

Переваги вступу до СОТ:

З моменту вступу України у СОТ Україна отримає такі переваги:

- одержання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ,
тобто одночасне покращання умов торгівлі з 151 країнами світу, на долю яких припадає понад
95% світової торгівлі;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ; -

- отримання можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

- набуття офіційного статусу переговорного процесу з створення зони вільної торгівлі з ЄС.

- скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС.

- доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

- забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Очікується, що серед всіх галузей промисловості членство України в СОТ буде найбільш корисним для металургійної та хімічної промисловостей. Найбільше зростання експорту відбудеться в сільському господарстві, хімічній промисловості та металургії. Темпи зростання в цих секторах є набагато вищими, ніж середнє зростання експорту. Споживачі отримають подвійний виграш. По-перше, зростання промислового виробництва збільшує реальні доходи на фактори виробництва, і таким чином доходи домогосподарств. По-друге, більша пропозиція товарів споживання за нижчими цінами краще задовольнятиме потреби споживачів.

Поряд з низкою переваг існують певні ризики від приєднання України до СОТ:

- загострення конкуренції на внутрішньому ринку,

- необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

В цілому, за експертними оцінками, вступ України до СОТ зумовить додаткове підвищення добробуту населення на 3% та підвищення динаміки зростання ВВП до 2 %.

Вплив на макроекономічне середовище полягатиме у наступному:

- прискорення економічного зростання шляхом стабілізації митно-тарифного, інвестиційного,

регуляторного законодавства, додаткове сукупне зростання добробуту від вступу України до СОТ та зростання ВВП;

- збільшення реальної заробітної плати населення та підвищення ефективності праці;

- створення умов для зростання обсягів іноземних інвестицій в економіку України, підвищення

щонайменше удвічі темпів зростання іноземних інвестицій,

- створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом з щорічним збільшенням обсягів

експорту української продукції до ЄС не менш ніж на 10%;

- суттєва детінізація імпорту через його подальшу лібералізацію із супроводжуючим зростанням

доходів від зовнішньоекономічної діяльності державного бюджету на 5-10% щорічно;

- пожвавлення виробництва в базових експортно-орієнтованих галузях (металургійна, хімічна,

аграрний сектор) внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків та додаткового щорічного збільшення експорту продукції щонайменше на 7-10% (від 1, 5-2 до 4 млрд. дол. США);

Переваги для споживачів:

- підвищення якості товарів та послуг;

- здешевлення вітчизняних та імпортованих товарів та послуг;

- розширення асортименту продукції.

Переваги для виробників:

- суттєва лібералізація доступу українських товарів на світові ринки (продукти харчової

промисловості, металургійна, хімічна, машинобудівна продукція, споживчі товари)

- зниження витрат ведення зовнішньоекономічної діяльності;

- зниження вартості сировини, проміжної продукції та інвестиційних товарів;

- зменшення втрат експортерів від дискримінаційних обмежувальних заходів;

 

 

1. Економічна система: сутність та основні властивості

2. Типологізація економічних систем

3. Трансформаційна економічна система: сутність і характерні ознаки

4. Еволюція та визначальні ознаки ринкової економічної системи

5. Механізм координації в економічних системах

6. Механізм мотивації економічної діяльності в сучасних економічних системах

7. Відносини власності в економічних системах

8. Порівняльний аналіз економічних систем

9. Параметри розмежування сучасних економічних систем на основі економічних, соціально-культурних, політико-правових та екологічних показників

10. Національні моделі економічних систем (американська, німецька, шведська, французька, англійська, японська, південнокорейська, китайська)

11. Модель економічної системи України

Авторитарно-бюрократична модель. Модель

12. Соціально-екон модель США

13. Традиційні та новітні чинники ліберальної нац екон системи США

14. Державна екон політика у США.

21. Теоретичні засади соціального ринкового господарства

22. Німецька модель соціального ринкового господарства: теоретичні джерела та принципи функціонування

23. Еволюція та особливості сучасної німецької моделі соціального ринкового господарства

25. Особливості становлення і розвитку скандинавської моделі соц-екон системи

26. Особливості розвитку економіки скандинавських країн

27. Політика повної зайнятості і вирівнювання доходів у шведській моделі

29. Соціальна політика Швеції

30. Державний дерижизм як форма активного регулювання економічних процесів

31. Господарський механізм в економічній моделі дирижизму.

32. Характеристика дирижистської моделі економіки Франції, її еволюція та сучасний стан.

33. Основні фактори економ трансформації Франції др пол ХХ ст.

34. Сутність та специфіка французької моделі індикативного планування

35. Основні етапи становлення економічних систем постсоціалістичних країн Східної Європи

36. Економічний потенціал постсоціалістичних країн Східної Європи

37. Соціально-економічні виміри ефективності постсоціалістичних країн Східної Європи

39. Потенціал економічного розвитку Російської Федерації

40. Національні чинники соціально-економічних перетворень в економічній системі Російської Федерації

41. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків

42. Власність в національній економічній системі Російської Федерації

43. Сутність і напрями глобалізації світового економічного розвитку

44. Економічна глобалізація і соціалізація економічного розвитку: виклики та перспективи для України

45. Формування інноваційно-інвестиційного середовища в Україні: зміст, проблеми, чинники

48. Еволюція економічної моделі Китаю

49. Основні риси господарського механізму Китаю

50. Сучасна галузева структура економіки Китаю та показники ефективності китайської економічної системи

51. Тенденції та перспективи розвитку економіки Китаю

52. Чинники формування соціалістичного капіталізму КНР

53. Загальна характеристика економ моделі НІК (нових індустр країн

54. Роль держави у господарському механізмі НІК (на прикладі Кореї)

55. Особливості національних економічних моделей Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру.

56. Фактори економічного зростання НІК у другій половині ХХст

57. Інноваційна модель розвитку країн Пд-Сх. Азії та значення їхнього досвіду для України.

58. Загальна характеристика економічних систем країн, що розвиваються

59. Механізм господарювання в економічній системі країн, що розвиваються

60. Роль держави в економічній системі країн, що розвиваються

61. Соціально-економічні проблеми економіки країн, що розвиваються. Вплив зовнішніх факторів на економічні системи країн, що розвиваються

63. Транснаціоналізація як об’єктивний фактор світового економічного розвитку

64. Сутність процесу міжнародної економічної інтеграції. Трансформація національних економічних моделей під впливом інтеграційних процесів

65. Теорія і практика постіндустріального економічного розвитку

66. Вплив СОТ на зовнішньоекономічну політику країн світу: виклики та загрози для України

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.017 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал