Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Невербальні компоненти спілкування






 

Невербальне спілкування супроводжує й доповнює мову, відображаючи зміст висловленого або сприйнятого. Інформація передається невербальними засобами, які сприймаються різними сенсорними системами: зором, слухом, тактильними відчуттями тощо.

 

Невербальні засоби спілкування:

 

кінесичні (грец. kinesis – рух) – виражають загальну моторику різних частин тіла (міміка, жести, постави, хода, контакт очима);

проксемічні (лат. proximus – розташований близько) – пов’язані з організацією простору між його учасниками (відстань між мовцями, дистанція, вплив території, просторове розміщення);

екстралінгвістичні (лат. extra – поза, зовні і lengua – мова) охоплюють позамовну сферу, в межах якої розвивається мова. Їх підрозділяють на:

просодичні (грец. prosadikos – той, що стосується наголосу) фонетичні характеристики мовлення (швидкість мови, висота голосу, його тональність і діапазон).

таксетичні (лат. tactum – зачіпати, торкатися) пов’язані з тактильними особливостями сприйняття (рукостискання, поцілунки, дотики, прогладжування, поплескування);

ольфакторні (лат. olfactus – чути нюхом) – вплив на комунікацію запахів тіла, косметики, предметів особистого вжитку;

хронемічні (грец. chronos – час) вплив фактора часу на спілкування (час очікування початку спілкування; час, проведений разом у спілкуванні; час, протягом якого триває повідомлення мовця).

 

У невербальному професійному спілкуванні кінетичні засоби (“мова тіла”) є найуживанішими. Спілкування супроводжується жестами, які є носіями різного типу інформації, виражаючи позитивне або негативне ставлення до співрозмовника й теми розмови, рівність або домінування, відкритість чи закритість та ін. Найчастіше жести засвідчують такі психологічні стани учасників спілкування, як відкритість, підозра й потаємність, заперечення, сумнів, готовність, довіра, незадоволення тощо.

У міжособистісних відносинах у професійному спілкуванні характерними є такі форми невербальної передачі інформації, як жести з окулярами (можуть свідчити про різноманітні емоційні стани і наміри співрозмовника), почісування підборіддя (свідчить про роздумування, оцінювання), машинальне малювання на папері (свідчить про зниження інтересу до розмови), міцно зчеплені руки (символізують підозру й недовіру), “порожній погляд” (застиглість, нерухомість очей співрозмовника свідчать про нудьгу, байдужість), постукування по столу, клацання затискачем ковпачка авторучки тощо (жести виражають стурбованість співрозмовника), прикладання рук до грудей (жест відображає чесність і відкритість) та ін.

 

Неувага до невербальних засобів у професійному спілкуванні може дезорієнтувати співрозмовника, якщо неправильно сприймати його міміку, жести, поведінку у типових ситуаціях.

 

Слухання відіграє провідну роль у комунікації. Воно допомагає сегментувати інформацію в процесі детальних обговорень, доповідей, лекцій, бесід, що пов’язані з академічною і професійною сферами. А також формувати навички розрізняти експресивні стилі: високий, середній, низький, в усному приватному і офіційному спілкуванні.

 

12.6.Гендерні аспекти спілкування є невід’ємною частиною професійної комунікації. 2007 рік було оголошено в Україні – роком гендерної рівності, що призвело до помітних змін у правових, соціальних та ділових сферах життя суспільства. Питання гендеру (статі) були важливими під час працевлаштування, отримання соціальних пільг тощо до моменту законодавчого затвердження в Україні принципу гендерної рівності.

Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:

n Маніфестація гендеру у стилі спілкування;

n Виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок –мовні гендерні стереотипи;

n Вираження гендеру на різних мовних рівнях: морфологічному, лексичному, текстуальному;

n Гендер і традиції мовленнєвого етикету.

Стиль спілкування чоловіків—авторитарний, зорієнтований на систему домінування: завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні. Для чоловіків найважливішою є інформація, результат, факти, цифри. Для них правильною є лише власна думка. Не бажання враховувати інтереси співрозмовника.

Жінки вибирають демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішення, прагнення створити доброзичливу атмосферу спілкування, уникання образливих інтонацій, слів.

На лексичному рівні жінки схильні перебільшувати вияв ознаки: дуже, надто, надзвичайно, а чоловіки –вживають вульгаризми, грубі лайливі слова. Жінки вживають слова невпевненості: можливо, напевно, а чоловіки незаперечно переконуючі слова --- зрозуміло, звичайно, я переконаний.

В етикетному спілкуванні жінки відверто дивляться у вічі співрозмовнику, чоловіки уникають прямого погляду. Жінки частіше просять вибачення.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал