Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Який в вас гарний садок, та ще й над водою, - сказав Балабуха, обертаючись просто до Онисі.






Садок гарний, але цього року не вродила " хруста", - сказала Онися, вкидаючи новомоднє заграничне слово.

Може " фрукти", - сказав Балабуха, - бо це слово латинське четвертої деклінації, і воно роду мужеського, тим-то треба казати фрукт, а не фрукта.

" Ой та й поганий же, та ще й вчить мене, - подумала Онися й почервоніла. - Потривай же ти, великорозумний академісте! Ось я тобі підсуну хрукту! "

Матушка примітила, що третя людина зайва там, де зійдеться хлопець з дівчиною, встала й промовила:

Піду ж я в пасіку та розбуджу свого старого: а доки він спатиме!

Матушка вийшла. В світлиці стало тихо, так що було чути, як Балабуха важко дихав, піднімаючи широкі та високі груди.

Quot; 3відкіль почать? Що сказати? Ой музи! О Горацію! О Овідію, поможіть мені приступити до цієї червоної запаски", - моливсь в думці Балабуха до давніх богів.

А боги мовчали й не помагали. В Балабухи виступив на лобі піт. Він перекинув праву ногу на ліву, потім ліву на праву, а слова повтікали з його пам'яті.

Quot; Ой Афіно-Палладо; ой божественна Діано! Ой Венеро! " - кинувся знов на Олімп Балабуха за поміччю, дивлячись на Онисю. Богині класичного світу чогось проти його волі сновигали у його в голові одна за другою, бігли рядками, ганялись одна за другою, неначе в хрещика грали, та все гарні, принадні, одна краща од другої. А слова все-таки не йшли на язик. Балабуха витяг хусточку з кишені, обтер гарячого лоба, сховав хусточку, знов обперся рукою об стіл і поклав ліву ногу на праву.

Quot; Чи не покликати б на поміч Горація? А може, Арістотеля? " - думав Балабуха, перебираючи в умі еллінів та латинців. Але він почував, що й Горацій кудись утік, Арістотеля й конем не доженеш. Перед ним тільки вертілись німфи в якомусь дивному лісі в темнуватій печері, над тихою прозорою водою. На німфах були червоні запаски та картаті плахти, а зелена осока та квітки вкривали їх голови, падали по плечах, як у русалок.

Ви, Онисіє Степанівно, мов лісова Діана! - ні з сього ні з того вихопився Балабуха та й почервонів і замовк.

Онися липнула на його здивованими очима. " Чи він сміється з мене, чи говорить вже дуже по-вченому", - подумала Онися й мовчала. Балабуха й сам схаменувсь і втямив, що він виявив свою палку мрію, яка була зовсім не до речі, що треба було говорити зовсім не таким академічним язиком.

Ви, Онисіє Степанівно… я… ви… - знов почав Балабуха, - як побачив я вас, то мені став світ немилий!

Хіба я така страшна, що вже й світ вам зав'язала! - одрубала Онися сміливо.

Ви жартуєте? Краса страшна, - це правда; але так, як були страшні для людей давні боги, як страшний бог, - почав філософствувати Балабуха. - Ваші чорні брови, неначе гострі стріли в Купідона, - кого вразять, той вже навіки ваш.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал