Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






IV. Сприймання навчального матеріалу.






Хід уроку

І. Організаційний момент.

Учитель української літератури

- Послухайте поезію.

Виводить мама дивним писачком

По білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

Із цибулинним золотим узваром,

З настоями на травах і корі,

На веснянім, і на осіннім зіллі –

І писанка оранжево горить

У філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють буйно квіти у росі,

Олені бродять в березовім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

У маєві густих обрамлень,

Мереживом найтоншим мерехтить

Геометричний космацький орнамент.

І я поплив у світ дитячих мрій

На білі колискові оболоні…

Котились писанками із гори

Ясні сонця у мамині долоні.

- Що ви можете розказати про створення писанки-оберега після прослуховування поезії?

- А що вам відомо з власного життєвого досвіду?

Висловіть думки, щодо теми нашого уроку української літератури та образотворчого мистецтва.

ІІ. Оголошення теми і завдань уроку.

(За логічного ходу думок учнів вони самі оголошують тему уроку.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

- Кожна людина, яка стверджує, що любить свій край, повинна не тільки знати традиції свого народу, а й дотримуватися їх, щоб вони примножувалися, збагачувалися і передавалися наступним поколінням. Тому ми з вами познайомимося з життям і творчістю С.Цюриця, уривками з його книги «А вже недалечко червоне яєчко…» і спробуємо зробити волинську писанку.

IV. Сприймання навчального матеріалу.

1. Робота в парах.

Опрацювання статті Ніни Горик «Талант мрії і доброти».

Сергій Цариць родом із села Мельники Любомльського (тепер Шацького) району. Закоханий у рідне Полісся, його озерно-мальовничу вроду. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка і розпочав трудову діяльність кореспондентом волинської молодіжної газети в Луцьку. Член Національної спілки письменників України з 1988 року. Зараз – завідувач редакційно-видавничого відділу Навчально-методичного центру культури Волині.

За життєвим і творчим наповненням його роки такі ж повносилі, як і озера тої малої батьківщини, на берегах яких він зріс. Сергій постійно іде назустріч людям, постійно з людьми і серед людей, повсякчас – у руслі активного життя. Бо найголовніше для нього – допомагати комусь словом і ділом, навіть догоджати. Якби на світі була професія утішителя, підбадьорювала чи швидкого помагальника, то першим на неї безсумнівно претендував би Сергій Цюриць. Пригадую, скільки уваги приділяв він, будучи кореспондентом «Молодого легінця», кожному, хто заходив до редакції. Він і досі незмінно пам’ятає про дня народження своїх друзів, намагається бути поруч у час нежданої біди, у дні радості й творчих досягнень колег по перу. Він не хворіє на заздрість, з радістю готує каву і щиро поступається першістю, щоб не створювати комусь конкуренції.

Професор Волинського університету, відомий народознавець Віктор дави дюк у передмові до поеми Сергія Цюриця «Сльоза» (1997) характеризує його «як письменника і як людину тонку, делікатну, до несамовитості заглиблену у філософію людського буття і взаємин не лише людей, а й усього живого. І навіть того, що вважається неживим. Як, скажімо, вода чи каміння. Бо Сергій – людина свята. Перш ніж узятися за перо, він по кілька днів постить. Люди у нього діляться на дві категорії: на добрих і… ще ліпших. Такий уже він чоловік».

Чи не з любові до товариства твори ще молодого прозаїка Сергія Цюриця двічі у 80-их роках минулого століття виходили друком у колективних виданнях? І «Зустріч із Сніговичкою», і збірка гумору й сатири «Ініціатор». В останні роки вийшли друком книги «Весілля папороті», «Товсті і тонкі», «Побачення на вулиці дощів».

Письменник тяжіє до фантастики, в його творах – і прозових, і поетичних – багато неймовірного, позаземного. Химерні образи, іноді алогічні образні поєднання, які відображають потік свідомого й підсвідомого, бентежать і дивують, спонукають до розгадування символів та поетичних натяків. Мабуть, на невідомі орбіти його веде пошук ідеалу, якого важко знайти на нашій грішній землі. Професор Віктор Дави дюк каже про це так: «Збагнути його твори так само важко, як і його життєву філософію. Їх просто треба почути серцем. А воно вже підкаже розуму».

Прагнення пізнати основи буття рідного народу веде Сергія Цюриця до осмислення фольклорного та звичаєвого багатства нашого народу. Час від часу за його авторством друкуються розлогі статті в обласній пресі про народно-релігійні свята, красу обрядів і традицій, що розкривають поетичне світобачення наших предків і пройняті теплом авторського «я».

Літературна праця, дослідницько-народознавча діяльність, робота з обдарованими школярами, турбота про рукописи поетів-початківців – це грані його життя, яке мало-помалу наближається до піввікового ювілею.

Зичимо ж нашому письменнику-побратимові доброго здоров’я та Божого благословення на талановите слово, добре діло та довгий щасливий вік!

 

 

Завдання 1. висловіть (письмово)враження, яке у вас склалося про Сергія Цюриця як людину і митця після прочитання статті «Талант мрії і доброти».

Заслуховування письмових робіт учнів.

2. Робота з текстом твору «А вже недалечко червоне яєчко…».

Обговорення прочитаного у загальному колі:

- Що нового про волинську крашанку ви дізналися після прочитання уривків з книги?

- Про які види писанок за технікою виконання говориться у тексті?

- До якого стилю мовлення віднесете прочитаний уривок?

- Як ви думаєте, чому саме у Канаді у провінції Альберта є пам’ятник Писанці?

- Де на території України є музей писанкарства, який збудований у формі гігантської писанки? (у м. Коломия Івано-Франківської області).

- Складіть план уривку, який пропонується у вашій хрестоматії.

- Послухайте поетичні замальовки про українську писанку (читають заздалегідь підготовлені учні).

А на Київщині здавна В колір бука і смерічки

Писанка з черленим тлом З давен-давніх і донині

Задаровують всіх славно Розмальвують, як чічки,

Птахом, соняхом, листком. Писанки на Буковині.

 

Жар калини, літ лебідки, Знаки сосонки і хвилі,

Знак хрещатий і зірки – Берегині і стожар -

Розмальовують так, дітки, На яйці вощить уміло

На Поділлі писанки. Й наш волинський писанкар.

 

Незрівняна писаночка Вабить сонечко квітками

У чернігівських майстрів: Писанка Галичини,

Рожі і «Волові очка» Виграючи кольорами

Їх улюблений мотив. Великодньої весни.

 

Учитель образотворчого мистецтва.

1. Слово вчителя.

Тези пояснення.

І. Писанка – найунікальніший витвір української культури. Походження світу.

- Яйце – одне з найзагадковіших див, що подарувала природа.

Виникнення Всесвіту з яйця: легенди Др. Єгипту, Індії, Фінікія, Китаю, Японії, Греції, Риму (яйце птаха Фенікса), яйце – символ життя.

ІІ. Історичні витоки писанкарства. Походження писанок.

1. Період неоліту – на шкарлупу яєць наносили знаки-символи, своєрідні магічні формули, звернення до богів.

2. Трипільська культура: основні орнаментальні риси трипільської кераміка можна відшукати і в орнаментах писанок.

- Це відображення реального світу за допомогою символів.

3. Археологічні розкопки на території Київщини, Полтави - глиняні галушки – модель писанки, фарбоване глиняне яйце з примітивним орнаментом. До 17 ст. початок Нового року відзначали весною. В обрядах використовували декоративні пташині яйця – символ воскресіння природи. «Вже весна воскресла».

4. З приходом християнства писанка стала символом воскресіння Бога-людини Ісуса. «Воскрсне не лише весна, а й Христос.»

5. Середньовічні писанки не збереглись (недовговічність шкарлупи), але звичаї розписування яєць існував протягом століть (кінець 19 ст. – занепад писанкарства на Україні; музейні і приватні колекції на збереглись).

 

ІІІ. За функціональністю писанки поділяються:

- обрядову (пов’язані з певними ритуалами (оберіг);

- декоративну (прикрашати оселі);

- ігрову (для дитячих забав).

IV. За технікою виконання:

- крашанки;

- крапанки;

- шкрябанки;

- малюванки;

- писанки;

- декоративно оздоблені яйця (нитки, бісер, інкрустація).

V. Символіка кольорів:

Червоний – любов, радість.

Жовтий – сонце, енергія, життя.

Зелений – весна, молодість.

Бронзовий – врожай.

Чорний – земля, мудрість, глибина.

Червоний і білий – шана душам померлих.

Чорний і білий – жалоба.

VІ. Знаки і символи. Писанка як носій інформації. Протягом багатьох століть передавалися знаки і символи, які змінювали свої значення із зміною епох (трансформувались і перетворювались на орнамент). Мистецтво символіки досягає своїх вершин в українській писанці.

Основні знаки – сонце, зірка, свистики і сторони світу, символи вогню. Через просту і водночас геніальну систему знаків розкривається ставлення народу до життя та всесвіту.

2. Перегляд демонстраційного матеріалу.

 

 

3. Практична робота. Робота в групах. Створення обрядової писанки.

Для роботи учні мають зразки волинських орнаментів та способи їх поєднання для оздоблення писанки.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал