Понятіе і види прав людини. Тенденції розвитку прав людини в сучасний період.

Права людини - система принципів, норм, правил і традицій взаємовідносин між людьми і державою, що забезпечує індивіду, по-перше, можливість діяти на свій розсуд (ця частина прав зазвичай називається свободами), по-друге, отримувати певні матеріальні, духовні та інші блага (власне права). У вузькому значенні поняття " права людини" визначає тільки ті права, які не надаються, а лише охороняються і гарантуються державою. Вони притаманні кожній людині від народження і діють незалежно від конституційно-правового закріплення і державних кордонів. До числа природних невід'ємних відносяться права людини на життя, на безпеку (див.), на свободу (тілесна недоторканність, повагу людської гідності, свобода віри і совісті, свобода від довільного незаконного арешту або затримання), на власність. У широкому значенні " права людини" включають великий комплекс прав і свобод особистості: на працю, відпочинок, освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення і т. п. Більш детальної класифікацією прав людини є їх поділ на цивільні, політичні, соціально-економічні, культурні та деякі інші. Громадянські (особисті) права гарантують індивідуальну свободу: на життя, свободу та особисту недоторканність, захист честі (див.) і доброго імені, на справедливий, незалежний, публічний суд, що передбачає існування всіх демократичних елементів і принципів (в т. ч. презумпція невинності) та ін Політичні права визначають можливості активної участі громадян в управлінні державою і суспільного життя: виборчі права, свобода спілок та асоціацій, демонстрацій і зборів, право на інформацію, свободу слова, думок, віросповідання, можливість мати громадянство іноземної держави та ін Економічні права визначають можливість вільної участі громадян в економічному розвитку суспільства і держави: право на власність, підприємництво, вільне розпорядження робочою силою, на індивідуальні та колективні трудові спори тощо Соціальні права визначають загальний розвиток особистості, її захищеність, гідне існування: право на соціальне забезпечення, на відпочинок, на створення сім'ї і її захист, на житло, охорону здоров'я та медичну допомогу (див.), на сприятливе навколишнє середовище (див.) і ін Культурні права визначають духовний розвиток особистості: право на освіту, на свободу літературної творчості, участь у культурному житті.

Сучасні уявлення про П. ч. вбирають інтелектуальний і політичний досвід людства, пов'язаний з подоланням фашизму й тоталітаризму, інших форм насильства та експлуатації.Вперше отримали міжнародне визнання в Загальній декларації прав людини (див.), прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. (є першим розділом Міжнародного білля про права людини, в який включається також Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий в 1966 р.). ООН також прийняті інші документи: Декларація прав дитини (1959 р.), Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (1979 р.), Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації (1981 р.), Конвенція проти тортур та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність видів поводження і покарання (1984 р.), Декларація про право на розвиток(1986 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.), Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.). Багато таких документів ухвалено Міжнародною організацією праці та ЮНЕСКО, а також в рамках регіональних міжнародних об'єднань, зокрема Європейським судом. Держави-учасники міжнародних договорів взяли на себе зобов'язання строго дотримувати прийняті в цих документах права і свободи особистості шляхом прийняття законодавчих, адміністративних та інших внутрішніх заходів. У Росії ці права і свободи відображені у 2 чолі Конституції Російської Федерації (1993 р.) " Права і свободи людини і громадянина".