Структура та виховна система Пласту

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Історія»

на тему: «ПласТОВИЙ рух в міжвоєнний період 1941-45»

Студента першого курсу, групи І-11

напрямку підготовки «Культура»

спеціальності «Історія»

Добровольського К.Р.

Науковий керівник: канд. іст. наук, доц. Смирнов А.І.

Національна шкала ________________

Кількість балів: _____Оцінка: ECTS _____

Члени комісії___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Острог, 2014

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ Зародження пласту на волині……..…6

1.1 Поява пластових ідей на Волині ……………………………………...6

1.2 Структура та виховна система Пласту …………………………….…9

1.3 Культурно-освітні орієнтації ………………………………………...11

РОЗДІЛ 2. Діяльність пласту у підпіллі…………………………......15

2.1 Утиски з боку влади та заборона Пласту …………………………....15

2.2 Зв’язки Пласту з УВО, ОУН, УПА …………………………………...16

РОЗДІЛ 3. Волинські пластуни – провідники ОУН – УПА…………………...18

Висновки………………………………………………………………………….22

Список використаних джерел та літератури…………………..24

Додатки……………………………………………………………………………25

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена необхідністю створення цілісного наукового дослідження проблеми у зв’язку з її недостатньою розробкою; з історії виникнення та діяльності пластових організацій в краї; полягає у встановленні участі пластунів в українському громадсько-політичному русі; є у розкритті вкладу відомих у пластових колах скаутмайстерів, інструкторів у військово-патріотичне виховання молоді; встановлення участі пластунів в ОУН і УПА; випливає з потреби скласти хронологію пластової історії на Волині; обумовлюється з’ясуванням українсько-радянських, нацистських відносин у міжвоєнні 41-45-ті роки ХХ століття; нарешті, окремі виявлені форми і методи пластової роботи цілком можуть бути використані з метою вдосконалення сучасних пластових методик.

Мета дослідження дослідити та створити цілісну картину діяльності Пласту на Волині в міжвоєнний період; проаналізувати специфічні особливості, форми і методи пластової роботи у підпіллі; розкрити роль пластунів у національно-визвольних змаганнях в краї; показати вклад пластових провідників в історію молодіжного руху, висвітлити діяльність Пласту в інших патріотично спрямованих українських організаціях того часу.

У відповідності з метою завдання дослідження можна сформулювати наступним чином:

· визначити історичні передумови виникнення Пласту на Волині;

· розкрити етапи його організаційного та ідеологічного становлення;

· прослідкувати діяльність провідників: від Пласту до ОУН-УПА

· вивчити методи роботи волинського Пласту під час війни.

Об’єктом дослідження єволинські пластові організації.

Предмет дослідження: участь пластунів у боротьбі за Українську державу, участь пластунів в націоналістичних організаціях.

Хронологічні рамки роботи - міжвоєнний період 1941-45-х років.

Територіальні межі дослідження – сучасна Волинська і Рівненська області, Кременецький та Шумський райони Тернопільської області, які входили до складу Волинського воєводства у Другій Речі Посполитій.

Методологія дослідження – При дослідженні теми в роботі було використано такі загальні наукові методи: аналіз (наприклад, для розуміння сутності пластового руху, було проаналізовано його основні складові та характеристики), абстрагування (відокремлення істотної інформації від неістотної, виділення в об’єкті окремих властивостей), історико-генетичний метод (вивчення зародження Пласту на Волині і його заборона), Ретроспективний метод (дозволив вивчити попередню історію Пласту до Другої світової війни), конкретизація (дослідження реальної ситуації пластової діяльності, та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.

Джерельна база. Дослідження та розкриття цієї теми було б неможливим без використання таких фахівців як: Савчук Б., Візітів Ю., Окаринський В.,

Савчук О., Тижук Ф., архівні матеріали: ДАРО, ф.33,. ЦДІА України у м. Львів та інші. Аби зробити картину дослідження максимально повною були використані також і Internet-джерела, зокрема Пластовий портал (plast.org.ua), вільна Internet-енциклопедія Вікіпедія.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури та додатків. У першому розділі «Передумови зародження Пласту на Волині» розглянуто зародження самого скаутингу, прихід Скаутських ідей в Галичину, а з неї на Волинь, також у цьому розділі розглянуто структуру організації, виховну систему та культурно-освітні орієнтації Пласту. У другому розділі «Діяльність Пласту у підпіллі» розглянуто діяльність Пласту після його заборони польською владою, та під час окупації німецькими військами, під час Другої світової війни, зв’язки з такими організаціями як Просвіта, УВО, ОУН, УПА. У третьому розділі «Волинські Пластуни – провідники ОУН і УПА» досліджено біографію деяких Пластунів, які розпочинали свою діяльність з Пласту, а з приходом війни перейшли до УПА і ОУН, для втілення ідей державності України.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ Зародження пласту

1.1 Поява пластового руху на Волині

Скаутський метод виховання, як і сам рух, був заснований в Англії на початку XX ст. полковником Робертом Бейден-Пауеллом (1857-1948). Він створив для англійських підлітків перші загони скаутів, яким належало в іграх та серйозній діяльності виховувати молодь, готувати її до служіння батьківщині, прищеплювати лицарський дух. Принципи своєї організації Р. Бейден-Пауелл висвітлив у книзі " Скаутинг для хлопців" (1908). До 1909 р. в Англії вже налічувалося 14 тисяч скаутів.[1]

У 1911-1912 pp. скаутський рух вийшов на міжнародний рівень: сформувались організації у Швеції, Данії, Норвегії, Голландії, Італії, Аргентині, Чилі, Японії, Китаї, Чехії та Росії. У 1922 р. налічувалося понад 1 мільйон скаутів у 31 країні.

Для розвитку зв'язків між скаутськими організаціями з 1920 р. відбуваються міжнародні скаутські з'їзди, джемборі (scout jamboree), а в 1929 р. створено Міжнародне скаутське бюро як керівний орган світового скаутського руху. За правилами бюро, кожну державу могла представляти тільки одна організація, тому декілька скаутських організацій повинні були об'єднатися у федерацію. Другою умовою членства було відокремлення хлопчиків від дівчаток. Змішані загони з представників обох статей заборонялись міжнародними правилами скаутизму.[2]

До України скаутські ідеї почали проникати на початку першої половини XX століття. Перші спроби заснування скаутських гуртків зробили Іван Чмола, Олександр Тисовський та Петро Франко, що були створені незалежно один від одного. Датою заснування Пласту вважається — осінь 1911р., а перша пластова присяга датується 12 квітня 1912р. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913р., який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. До 1914 р. Пласт поширився в Галичині на всі українські середні школи та на українську молодь польських шкіл. В 1915 р. група пластунів під опікою Дрота (Олександра Тисовського) зорганізувала перший полк пластунів ім. Петра Конашевича-Сагайдачного. В 1916 р. при школі сестер Василіянок у Львові створився перший дівочий відділ — ім. Марти Борецької.

Ідеї українського скаутингу приходять на Волинь після завершення Першої світової війни і відродження “Пласту” в Галичині. Поява в краї такого українського товариства, серед маси польських і єврейських організацій, була важливим етапом у розвитку молодіжного життя. Крім того поширення пластового руху вплинуло на піднесення національної свідомості та патріотизму і у громадян старшого віку.

Перший пластовий осередок на Волині постав в с. Олександрія Рівненського повіту наприкінці 1922 року як спортивно-виховна секція товариства «Просвіта», яке несло за нього всю юридичну і матеріальну відповідальність перед місцевою владою. Така практика стала особливістю формування всіх без винятку волинських пластових організацій протягом їх існування. У 1922-1924 роках молодь створила пластові гуртки вже в Рівненському, Острозькому, Дубнівському, Луцькому, Ковельському і Кременецькому повітах. Із самого початку вони спиралися на здобутки світового скаутингу і галицького Пласту. На Волині Пластом керувала Волинська рефература, відкрита при Верховній Пластовій Команді (далі ВПК) у Львові. В свій час рефературу очолювали старші пластуни В.Остапович, В.Янів, О.Рудакович та Я.Гладкий. [3]

ВПК і реферат Волині були представлені Окружними Пластовими Командами (далі ОПК) у містах Володимир-Волинський, Рівне і Кременець. Слід зазначити, що досвід їх запровадження на Волині був виправданий. Завдяки роботі командного складу пластові ідеї набули значно ширшої популяризації, зросла мережа й активність організаційних осередків у регіоні, піднявся рівень національної свідомості, політичної та соціально-економічної грамотності пластунів та пластунок. Після заборони пластового руху на Волині у 1928 році Окружні Пластові Команди очолили організацію в підпіллі.

Більшість волинських пластових осередків складалася з сільської молоді, об’єднаної в Сільський Пласт (далі Селопласт). За розробленими методиками і програмами пластуни через участь у товаристві однолітків могли поєднувати науку пластування із знаннями та навиками необхідними для господарювання.

У містах робітничу позашкільну молодь об’єднував Ремісничий Пласт (Ремпласт). Він працював за програмами Селопласту і був не чисельний.

На основі принципів названих методик розроблялися навчально-методичні програми спеціально для кожного пластового уладу. Вони забезпечували умови і базу для успішного процесу самовиховання. Особливістю програмного планування волинського Пласту стала робота з сільською молоддю.

Кожна галицька традиція, перейнята волинськими пластунами (привітання, емблема, гімн, присяга, закон, однострій) підкреслювала приналежність до однієї національної організації і тим самим прищеплювала відчуття цілісності українського народу. Це впливало на загальне зростання національної свідомості сільських хлопців і дівчат та їх готовність до самоорганізації і боротьби за державницькі ідеї військовим шляхом.

Отже, з моменту заснування першого пластового гуртка в Україні пластові ідеї починають поширюватися на інші сусідні області з Галичини у Волинь, а згодом і в центральну Україну. Волинський Пласт вперше зароджується в Олександрії та Острозі 1922 р., містах Рівненського повіту під патронатом Просвіти, як спортивно-виховні секції товариства «Просвіта». Пластові відділи згодом виникли у багатьох містах Волині – у Володимирі-Волинському, Кременці, Почаєві, Луцьку, найвищого рівня пластовий рух досяг у Рівному. Галицькі пластуни і ВПК, що знаходилась у місті Львові надавали матеріальну, кадрову та методичну підтримку волинським пластунам. Загалом час з 1920 по 1923 рр. можна вважати часом післявоєнного відродження Пласту в Україні і зародження його на теренах Волині.

Структура та виховна система Пласту

Український скаутський рух виник на основі двох головних складових: національної традиції виховання та організацій молоді і світового скаутингу.

Національна традиція виховання була представлена братськими і січовими школами з їх системою самоуправління, народницькими гуртками молоді, самоосвітніми середньошкільними і студентськими гуртками, спортивними товариствами, окремими навчальними закладами. [4]

В умовах асимілятивної політики та постійних утисків з боку польської влади на початку 20-х років новостворені Пластові організації на Волині пристосувалися до національних потреб, перейняли кращі традиції скаутського руху. Запозичили організаційні, програмні і методичні засади напрацьовані в галицькому «Пласті». Це сприяло підвищенню національної свідомості серед частини української молоді.

Для українських молодіжних організацій був характерний різкий підйом патріотизму та цікавості молоді до українських військових традицій. В Пласті, на той час, молодь навчали стріляти з рушниці та револьвера, робити далекі військові марші з наплічниками, сигналізувати, робити перев'язки тощо.

Головними засобами виховання в українському скаутингу стали скаутські присяга і закон; праця в гуртку однолітків під керівництвом старших; постійні стимулюючі програми, що виражалися у трьох основних скаутських іспитах (пробах) та умілостях; життя серед природи.

Скаутська присяга була урочистою обітницею на вірність Богові і Україні, допомогу іншим і працю над своїм самовдосконаленням. Скаутський Закон виражав риси характеру, які виховували в собі члени скаутських частин. В редакції Пластового Закону О.Тисовського з’ясовується, що пластун у своїх ділах є: 1) словним (дотримується свого слова), 2) совісним, 3) точним, 4) ощадним; стосовно інших людей: 5) справедливим, 6) чемним, 7) братерським і приятельським, 8) врівноваженим; для добра Пласту: 9) корисним: а) для свого народу, через нього до людства, б) для родини і в) для себе; 10) карним (слухняним своєму керівництву), 11) пильним, 12) а) дбалим про здоров’я; б) для свого оточення: 13) дбалим про красу й 14) завжди доброї гадки (думки).

На Волині існували два пластові округи: Рівненський та Луцький. Пластові відділи тут в основному належали до Уладу Пластунів Юнаків. У кількісному відношенні чисельність Пласту на Волині сягала в межах 500 членів.

Структурна розбудова Пласту враховувала вік молоді, тому існували Улад Пластового Новацтва (далі УПН), Улад Пластового Юнацтва (далі УПЮ), Улад Старших Пластунів (далі УСП), Улад Пластових Сеньйорів (далі УПС). Так, УПН об’єднав наймолодших учасників Пласту віком 6-12 років. Новаки Волині існували окремими гуртками при куренях і не були об’єднані у «зв’язки» як це практикувалося в Галичині. Улад Пластового Юнацтва гуртував підлітків віком 12-18 років. Поширеною практикою на Волині були так звані «доходячі курені» сформовані з «юнаків-самітників», які проживали у різних селах краю. В УСП перебувала молодь віком 18-30 років.[5]

Пласт вимагав від своїх членів росту знань, духовного і тілесного прогресу. Пластові ідеологи досягали мети через «всебічне патріотичне самовиховання». Кожне слово цього поняття несло ідейне навантаження, яке розкривалося на практиці. Проте, це не означало перевагу якихось одних усталених поглядів, а навпаки, передбачало творчість, ідейне розмаїття, дискусії, спільне вирішення питань. Так «всебічне самовиховання» у Пласті включало в себе фізичний, інтелектуальний, духовний розвиток, особлива увага приділялася виробленню лідерських вмінь і знань. Принцип «патріотичності» у самовихованні був націлений на збереження українських традицій, мови, історії, на боротьбу за державність України. [6]

Важливою методикою виховання у Пласті була «Велика Гра». Її використання відрізняло Пласт від школи та культурно-освітніх молодіжних організацій. Гра була одночасно методом і засобом виховання та охоплювала ідейні засади товариства. Найбільшою популярністю користувалися ігри, які сприяли інтелектуальному і фізичному розвитку.[7]

1.3 Культурно-освітні орієнтації

Пласт міжвоєнних років на Волині об‘єднував ініціативну і талановиту молодь, творча активність якої проявлялася у створенні та діяльності різноманітних спеціалізованих гуртків за інтересами: історичних, літературних, хорових, драматичних, спортивних і т.д.

Поява історичних гуртків зумовлювалася необхідністю підготовки пластових кадрів, які б вільно володіли історичним та краєзнавчим матеріалом. Основними формами роботи в таких гуртках були підготовка рефератів, відчитів, проведення дискусій. Пластуни займалися краєзнавчою роботою, записували спогади очевидців, складали описи церков, вивчали культурні та історичні пам'ятки, збирали старовинні предмети, елементи українського одягу, формували пластові колекції та музеї. Цікаву колекцію нумізматичних та боністичних матеріалів, а також поштових марок вдалося зібрати кременецьким пластунам[8].

На Рівненщині пластові музеї з чисельними експонатами створили члени куренів ім. Ярослава Осьмомисла в Городищі та Симона Петлюри в Межирічах [9].

Зібрані експонати сприяли вихованню естетики, допомагали пізнати і зрозуміти традиційну культуру, зміст народних промислів, ремесел, домашніх занять. Таким чином, участь дітей та молоді у роботі пластових історичних гуртків та музейній справі мала не лише освітньо-виховне, але й патріотичне значення.[10]

Значною популярністю серед учасників руху користувалися літературні гуртки. Вони діяли при куренях Рівного, Межирічь, Олександрії Рівненського повіту та ін.[11]

Цікавим явищем в діяльності літературних гуртків був збір народних пісень і їх переробка на пластовий лад. Це були своєрідні витвори пластової поезії. Яскравим прикладом таких пошуків стала редакція пісні: «Гей, у лузі червона калина» на слова С. Чернецького. В пластовій обробці вона з‘явилася на Волині ще на початку 20-х років. Розповсюджували її кременецькі пластуни.[12]

Додатковим предметом дослідження став журнал «Пластовий шлях».

Опубліковані статті базуються не тільки на основах організаційних засад та

внутрішнього розпорядку, але й представлена програма становлення

державності. Цікавим матеріалом стала стаття скаутмайстра Ісаєва Петра

«Роль Пласту в національному розвою». Чіткий акцент на психологічних

аспектах виховання молоді як майбутнього держави: «В нашій історії ми

бачимо схильність нашого народу піддавати себе пануванню других.

Покликання Варягів, піддання Хмельницьким України Москві, Дорошенком

Туреччині, роль центральних держав у наших визвольних змаганнях, всі

політичні орієнтації на всіх, тільки не на власні сили, брак провідників в

різних ділянках – отсе сліди тієї «склонности». Викорінити її з нашої психіки,

виробити людей активних – добрих провідників, - се мабуть найважніше й

найбільш пекуче завдання українського національного виховання. До сього

саме між іншим Пласт змагає й сим потребам. Всі організаційні форми

Пласту від малого гуртка до верховних пластових властей мають на меті

виробити вміння володіти й проводити. Вже хоч би через те, що пластун

перебуває в більшім гурті людей і перед ним виступає, призвичаюється до

нього, не боїться його, той гурт не впливає на пластуна сугестивно. Пластун

робиться відпорним на його вплив і не підлягає настроєві товпи. Може він в гурті критично думати й орієнтуватись, а через й те тим гуртом правити. Що Пласт дійсно виробляє провідників, міг про се переконатися той, хто обсервував деяких старших пластунів, яким вже довелося правити сотками людей. Через сю свою сторінку Пласт безумовно в великій мірі причиняється до розвою нації, бо робить її здібною до самоуправи й володіння». [13]

Отже, в основі волинського Пласту лежала структурна розбудова галицького зразка, збагачена місцевими особливостями. Вона цілком забезпечувала військове і патріотичне виховання пластової молоді, пошук і застосування нових педагогічних методів і прийомів. Боротьба за українську справу дітей і молоді свідчила про значний поступ у розвиткові національної свідомості на Волині. Пласт став етапом підготовки майбутніх провідників.

Значна увага в пластовому житті приділялася культурно-освітній діяльності молоді, яка в кінцевому результаті була націлена на виховання громадянина всебічно-розвинутого як інтелектуально, естетично, так і фізично. Для цього при куренях працювали спеціалізовані гуртки. Гурткова робота виявляла та розвивала здібності пластової молоді, залучала хлопців і дівчат до освітньо- виховного процесу, забезпечувала цікаве і корисне дозвілля та дбала за підготовку нової когорти виховників.

РОЗДІЛ 2. Діяльність Пласту у підпіллі