Сутність, види, завдання та принципи менеджменту

Лекція №1

Тема 1. Історія розвитку та суть менеджменту

Сутність, види, завдання та принципи менеджменту

1. Сутність, види та принципи менеджменту

Менеджмент - функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.

„Менеджмент” є складовим елементом управління, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колективи працівників або окремих виконавців із метою досягнення поставлених цілей.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг із урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства та його стабільного стану на ринку.

Менеджмент як вид професійної діяльності передбачає:

• орієнтацію фірми на потреби ринку і організацію виробництва тієї продукції (послуг), яка може задовольнити споживачів і принести фірмі передбачений прибуток;

• постійне намагання підвищити ефективність виробництва;

• самостійність прийняття управлінських рішень і відповідальність за їх ефективну реалізацію;

• використання новітньої техніки, технології, інформаційних систем управління та ін.

За сферами управління виділяють:

o Менеджмент персоналу – займається керуванням людьми, мотивацією, організацією їхньої діяльності, перекваліфікацією, розстановкою на робочих місцях тощо.

o Виробничий менеджмент – займається організацією виробництва, його технологічними процесами, якістю продукції.

o Менеджмент маркетингу – це організація взаємодії внутрішнього середовища фірми з умовами ринку.

o Інноваційний менеджмент – запорука конкурентоспроможності організації, інноваційна стратегія якої повинна передбачати розроблення планів і програм реорганізацій, розроблення нових продуктів тощо.

o Фінансовий менеджмент – керування фінансами.

Фінансовий менеджер керує фінансовими потоками, розміщує вільні кошти в активи, інвестиційні проекти, робить все можливе, щоб фінансові ресурси перетворювалися на прибутки й давали додаткові дивіденди.

o Інвестиційний менеджмент – зазвичай входить у фінансовий менеджмент.

o Стратегічний менеджмент – сфера перспективних проектів, довготермінових бізнес-планів, пошуку резервів розвитку організації.

Управлінська праця розподіляється на рівні управління:

• керівники вищої ланки (інституційний рівень);

• керівники середньої ланки (адміністративний рівень);

• керівники нижчої ланки (технічний рівень).

Рівні управління утворюють конструкцію організаційної структури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна ланка займає своє чітко визначене місце і виконує певні функції.

Успішність діяльності менеджера залежить від майстерності, яка може бути згрупована у сім категорій:

1. Концептуальна майстерність – здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації.

2. Майстерність ухвалення рішень – вміння обирати найкращий із альтернативних варіантів.

3. Мистецтво аналітика – талант правильного розподілу робіт і завдань, вибору оптимальної техніки тощо.

4. Адміністративна майстерність – спроможність виконувати певні організаційні обов’язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету.

5. Комунікаційне мистецтво – вміння координувати інформаційні потоки, логічно і доступно передавати свої ідеї іншим.

6. Психологічна майстерність – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий мікроклімат у колективі.

7. Технічна майстерність передбачає особливу компетенцію з техніки і технології виконання завдань.

Під принципами менеджменту розуміють правила, основні положення та норми, якими керуються у процесі управління з огляду на існуючі соціально-економічні умови. Вони повинні базуватися на законах розвитку суспільства, мати правове оформлення. В управлінні суспільним виробництвом діють принципи:

- поєднання галузевого і територіального управління;

- матеріальної і моральної мотивації (урахування інтересів);

- відповідності цілей окремих структур, організацій і суспільства в цілому;

- наукових методів і підходів менеджменту; розумної кадрової політики;

- раціонального поєднання централізації і децентралізації в управлінні;

- колегіальності;

- поєднання прав, обов’язків та відповідальності;

- демократизації;

- економічності та ін.

Принципи управління фірмами обумовлюються значною кількістю факторів, серед яких:

- обсяг і специфіка виробництва;

- характер продукту (послуг);

- рівень використання електронно-обчислювальної техніки і методів обробки інформації тощо.

Кожна фірма має свою стратегію, мета якої одержувати від своєї діяльності максимальні прибутки, виробляти конкурентоспроможні товари (послуги) і тим самим задовольняти споживача.

Важливими принципами управління є централізація і децентралізація як основа формування організаційних структур.

Централізована форма управління характеризується наявністю концентрації керівництва в одному центрі, жорсткої регламентації і координації дій окремих підрозділів виробництва.

Організаційна форма управління є централізованою, коли:

- існує значна кількість функціональних відділів, які відіграють важливішу роль, ніж виробничі підрозділи;

- дослідницькі, інформаційні, маркетингові підрозділи підпорядковані центральному апарату управління.

Децентралізована форма управління передбачає утворення всередині фірми виробничих підрозділів, які мають повну господарську самостійність і наділені широкими повноваженнями на всіх етапах виробництва товарів (послуг)та їх реалізації.

Зростання масштабів, складності техніко-технологічних процесів, територіальна розповсюдженість підприємств, диверсифікація виробництва об’єктивно викликають зростання числа організаційних підрозділів і необхідність надання їм оперативної самостійності, що веде до децентралізації управління.

Удосконалення техніки, технології, наукові рекомендації, попит ринків збуту, контакти з банками і посередниками, необхідність контролю за підрозділами вимагає, навпаки, централізації управління. Тому так важливе оптимальне поєднання централізації і децентралізації управління.

Демократизація управління найбільш характерна для акціонерних товариств, у яких значна частина акцій належить працівникам. Це обумовлює прагнення останніх до творчої самореалізації, повноправної участі в процесі прийняття важливих рішень. Розвиток партнерських взаємовідносин між підприємцями і працівниками ослаблює диктат менеджменту, покращує трудові взаємовідносини.