Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Інноваційна діяльність
|
|
Інноваційна діяльність є необхідною умовою розвитку інноваційних процесів. Згідно діючого законодавства, інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; реалізацію довгострокових науково-технічних програм; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального і екологічного становища.
Інноваційна діяльність включає: науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову і комерційну.
У дослідженнях інновацій виділяють наступні види інноваційної діяльності:
- інструментальна підготовка й організація виробництва;
- пуск виробництва і предвиробничі розробки;
- маркетинг нових продуктів;
- придбання неупредметненої технології у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту;
- придбання упредметненої технології (машин і устаткування);
- виробниче проектування (підготовка планів і креслень).
5.4. Основні напрями державної інноваційної політики
Основні напрями державної інноваційної політики наступні:
1. Кардинальне поліпшення фінансування науки шляхом як збільшення бюджетних видатків (до 2, 0 – 2, 5%), так і залучення позабюджетних асигнувань. Першочергової державної підтримки потребує фундаментальна наука.
2. Вирішення проблеми зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування.
3. Підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень, зменшення ризиків високотехнологічних підприємств та венчурного капіталу за допомогою спеціальних фондів, введення в практику державного замовлення на впровадження у виробництво пріоритетних інновацій.
4. Інституційне забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики, що передбачає: удосконалення чинної та розроблення нової нормативно-законодавчої бази науково-технічної і дослідної діяльності; створення сучасної патентно-інформаційної бази; вироблення державної політики приватизації установ науково-технологічної сфери; удосконалення систем стандартизації та сертифікації; застосування системи стимулювання і регіональної підтримки науково-технічної діяльності; розвиток міжнародного співробітництва в інноваційній сфері.
5. Удосконалення та розширення правової база інноваційної діяльності.
6. Збереженні і подальше формування кадрового потенціалу науково-технічної сфери.
7. Зміцнення інженерної системи, яка зберігає свій потенціал і є базовим ресурсом української економіки під час її переходу в інноваційну фазу розвитку.
8. Організаційною основою реалізації інноваційної політики має стати створеннягоризонтально та вертикально інтегрованих компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків, венчурних фірм.