Форми державного управління: сутність, види.

Форма державного управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами державного управління для реалізації поставлених перед ними завдань. Загальноприйнятої класифікації форм управлінської діяльності немає. В юридичній літературі прийнято розрізняти такі: —видання нормативних актів управління;

—видання індивідуальних актів управління;

—впровадження організаційних заходів;

— здійснення матеріально-технічних операцій. Форми державного управління можна класифікувати на правові (які тягнуть за собою певні юридичні наслідки) і неправові (які не зумовлюють настання юридичних наслідків) У правовій формі управління виокремлюють: прийняття правових актів управління;

—укладення договорів;

— здійснення інших юридично значущих дій. До неправової форми управління належать: проведення організаційних заходів, здійснення матеріально-технічних операцій.

Акт державного управління являє собою підзаконний, офіційний юридичний документ, прийнятий суб’єктом державного управління, оформлений у відповідності до норм права, який передбачає одностороннє владне волевиявлення і тягне за собою певні юридичні наслідки Важливе значення для усвідомлення сутності актів державного управління має їх класифікація на види: а) за юридичним змістом: нормативні та індивідуальні;

б) за суб’єктами: акти органів виконавчої влади;

акти громадських організацій, яким державою делеговано владні повноваження;

в) за формою: письмові, усні, конклюдентні;

г) за порядком прийняття: колегіальні (постанови КМУ тощо) та єдиноначальні (укази ПУ тощо);

д) за об’єктом управління: рішення щодо охорони здоров’я, освіти, оборони, агропромислового комплексу, національної безпеки тощо При вивченні цього питання слід звернути увагу на умови ефективності актів державного управління: їх якість, організацію виконання, стабільність обстановки, кваліфікацію кадрів тощо. Основними вимогами ефективності є доцільність (тобто їх корисність для публічних інтересів) та законність. Остання обумовлюється: а) наявністю компетенції у суб’єкта управління;

б) його відповідністю закону по суті;

в) відповідністю меті закону;

г) його прийняттям у передбачений ЗУ строк;

д) дотриманням процесуальних правил видання акта. Акти державного управління, які не відповідають вимогам, що висуваються до них, признаються дефектними: нікчемними або заперечними. Нікчемні акти — це незаконні акти, які не породжують ніяких правових наслідків. Заперечні акти мають певні недоліки, які не позбавляють їх законної сили, але вони можуть бути оскаржені зацікавленими особами у встановленому порядку

Адміністративний договір — це один із видів публічно-правових договорів. Він являє собою засновану на підставі норм адміністративного права і добровільної згоди волі двох або більше суб’єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб’єктом державної волі, угоду, яка започатковує, змінює й припиняє взаємні права й обов’язки його учасників. Важливо звернути увагу на класифікацію адміністративних договорів: дво- і багатосторонніх;

типових і консенсуальних, попередніх і основних. Окрім наведеної класифікації виокремлюють такі:

1) за предметним критерієм:

а) договори про компетенцію, зокрема про розмежування або делегування повноважень і предметів відання (див. закони «Про органи місцевого самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» тощо);

б) договори у сфері управління державною власністю;

в) договори, що забезпечують державні потреби (державні контракти);

г) договори з військовослужбовцями, студентами;

д) фінансові та податкові угоди;

ж) договори про взаємодію, співпрацю;

з) концесії, інвестиційні угоди;

і) договори про надання деяких платних послуг приватним особам (Постанови КМУ від 07. 05. 1998 р. «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними архівними установами, що утримуються за рахунок бюджетних коштів», від 04. 06. 2007 р. «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» від 04. 07. 2007 (зі змінами від 2012 р)«Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»), тощо;

2) за змістом: а) чисто організаційні і змішані (організаційні питання пов’язані з трудовими, майновими);

б) чисто адміністративні і комбіновані (разом з адміністративними правовідносинами регулюють трудові, цивільні та інші правовідносини). Важливо усвідомити функції адміністративного договору, зокрема: —структурно-організаційну;

соціального компромісу;

—забезпечувальну;

—орієнтаційно-стимулюючу;

—демократизації виконавчої влади;

—виховну; охоронну.