Сутність та характеристики глобалізації. Аналіз підходів до визначення поняття «глобалізація».

Тема 1. Вступ до курсу «Фінансова глобалізація».

У силу множинності своїх проявів термін «глобалізація» складно піддається теоретичному узагальненню свого змісту і, тому, виступає як надто широке поняття. За зауваженням У. Майкбранда, «Глобалізація - слово із багатьма значеннями, яке завжди було дуже важко визначити». Щоб розкрити зміст поняття, потрібно звернутися до його етимології. В основі терміну «глобалізація» лежить англійське слово globe (земна куля), французьке Global (загальний, всесвітній) та латинське Globus (куля), що підкреслює всепланетарний характер явищ, які охоплюються даним поняттям. Глобалізація асоціюється перш за все з такими ключовими словами, як «спільне», «взаємопов’язане», «взаємозалежне»: це дає можливість характеризувати її як загальноцивілізаційний процес.

За думкою окремих авторів, термін «глобалізація» введено американським дослідником Теодором Левітом в 1983 році в статті, присвяченій злиттю ринків окремих продуктів, вироблених великими міжнаціональними корпораціями.

За іншою версією, цей термін, що епізодично застосовувався з кінця 60-х років вперше був поставлений в центр концептуальних побудов в 1981 році американським соціологом Дж. Маклін, який загострив увагу вчених на посиленні глобалізації соціальних відносин і закликав дати пояснення цьому феномену. Але його трактування глобалізації було ще надто вузьким і обмеженим. Ні Дж. Маклін, ні інші соціологи не були схильні розглядати глобалізм як новий майбутній економічний устрій і суспільно-політичний лад світового масштабу.

Згідно іншого підходу термін «глобальність» має 400-річну історію, проте його наукове використання розпочалось з 1960-х років. Академічно значущим поняття «глобалізації» стало в середині 1980-х років після його використання американським вченим Роландом Робертсоном у статтях (1982-1985 р.р.) та на концептуальному рівні в монографії «Глобалізація» (1992 р.)

У трактуванні глобалізму та глобалізації сучасні соціологи припускаються багатьох архаїзмів і традиціоналізму. Наприклад, досить тривалий час популярна концепція глобалізації розглядала цей процес як наслідок вестернізації («макдональдизації»), тобто поширення західної моделі розвитку на всі світові регіони. Однак практика не підтвердила подібних концептуальних обмежень. Деякі дослідники намагалися поєднати концепцію глобалізації з концепцією соціального постмодерну, базуючись на тому, що саме Модерн породив Європу як соціальну систему, здатну до послідовного, лінійного прогресивного розвитку.

Щодо визначення поняття «глобалізація», в сучасній науковій літературі намітилося чотири основних підходи:

· у першому вона постає як процес зміцнення зв’язків між найвіддаленішими куточками планети.

· другий визначає її як процес поширення по всій планеті єдиних, спільних для всього людства технологій, культури, ідей, ціннісних орієнтацій, способу життя та поведінки.

· з позицій третього підходу глобалізацію тлумачать як виникнення спільних для світового співтовариства проблем (економічних, політичних, військових).

· і, зрештою, четвертий означує її як процес зближення вселюдських інтересів у всіх сферах людського буття, породжуваних поглибленням взаємозв’язків і взаємозалежності країн і народів.

Для повноти картини звернемося до визначень офіційних осіб. Ж. Пей, генеральний секретар ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку) вважає глобалізацію «синонімом взаємопроникнення та зливання економік під тиском все більш гострої конкуренції та прискорення науково-технічного прогресу».

Експерти МВФ дають наступне визначення: «Глобалізація є якісно новим явищем світового розвитку і являє собою зростаючу економічну взаємозалежність країн всього світу в результаті зростання обсягів та різноманітності трансграничних трансакцій товарів, послуг та міжнародних потоків капіталу а також більш широкій дифузії технологій.

З нашої точки зору найбільш універсальний погляд властивий визначенню українського науковця Н.Стукало: «глобалізація – це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є зростання взаємозв’язку та взаємозалежності національних економік, національних політичних та соціальних систем, національних культур, а також взаємодія людини та довкілля». Глобалізація є найвищою стадією інтернаціоналізації всіх чинників виробництва та, охоплюючи всі національні економіки, поступово формує цілісну економічну систему світу.

Отже, термін «глобалізація» має багато змістовних значень, теорій та підходів. На думку Яна Нєдєрвіна, в соціальних науках існує стільки концепцій глобалізації, скільки дисциплін: «Якщо ми розглядаємо глобалізацію як багатовимірний процес, то всі ці підходи до теми достатньо релевантні. Глобалізацію можна розуміти, як нескінченний синтез багатьох дисциплінарних підходів».

Виявлена полісемантичність поглядів вказує, на думку М. Чешкова, на кризу глобалістики як науки, що не встановила ні предмет, ні суб'єкт власного дослідження, у зв'язку з цим залишається відкритим питання про сутність глобалізації.

Глобалізація не є процесом, який виник раптово у певний момент часу. Країни по суті інтегруються упродовж всієї історії свого розвитку. Проте, думки науковців стосовно періоду початку глобалізації розходяться. Ранні періоди початку розгортання глобалізації пов’язують, передусім, з економічним аспектом глобалізації, а саме із зародженням та розвитком капіталізму. Хоча існують припущення щодо більш ранніх датах початку. Так, Гж. Колодко припускає, що якщо пов’язувати глобалізацію з появою грошей та торгівлі ще у фінікійському суспільстві, то глобалізація триває декілька тисяч років.

Загалом можна виділити два табори наукової думки стосовно початку глобалізаційних процесів:

1) в епоху великих географічних відкриттів;

2) у період виникнення інформаційних технологій.

У зв’язку з таким датуванням у теорії глобалізації прийнято розглядати Глобалізацію-1 та Глобалізацію-2 відповідно. Остання або «нова хвиля глобалізації» розпочалася у 1980-ті роки і триває до теперішнього часу. Її становлення характеризується формуванням трьох систем:

1) вільного світового ринку із домінуванням фінансової сфери;

2) глобальної культури консьюмеризму;

3) світового інформаційного суспільства.

Глобалізація не є процесом єдиним у собі, напроти – це процес процесів, який є гетерогенним за своєю сутністю. Кожний такий процес являє собою теоретично окремий вимір (ракурс, напрям) глобалізації зі своєю сферою та темпами розвитку, що викликає потребу у структуруванні глобалізації.

Протягом останніх десятиліть глобалізація проявлялась і досліджувалась як ключова тенденція світогосподарського розвитку. Сучасні системні трансформації надають їй нової якості — із тенденції глобалізація переростає у всепоглинаючий процес, що включає в себе політичні, економічні, соціальні, екологічні, науково-технологічні та інші складові (рис. 1).

Рис. 1.1 - Структурна декомпозиція глобалізаційного процесу

Неоднорідність у теоретичному трактуванні та структуруванні глобалізації пов’язана з її двоїстою природою: у наукових працях виділяють об’єктивну та суб’єктивну глобалізацію. З одного боку, глобалізація як об’єктивний процес обумовлена розвитком виробничих відносин та технологічною революцією у сфері інформатики та телекомунікацій. З іншого боку, глобалізація є результатом дій сучасних глобалізаторів (ТНК, міжнародних фінансово-кредитних установ, урядів країн-лідерів, олігархічних кланів), спрямованих на задоволення власних економічних інтересів.

Об’єктивна глобалізація фактично відкрита для суспільства, суб’єктивна – є тіньовою і прихована від світового співтовариства. Остання розглядається як штучна та оцінюється як негативне явище, оскільки веде до негативних наслідків, передусім, таких як надання товарів та послуг всупереч натуральним потребам суспільства, що у свою чергу, значною мірою підживлює надспоживання. Відповідно глобалізація як об’єктивний процес визначається як натуральна та позитивна, оскільки сприяє поширенню інновацій, знань, ноу-хау, тощо.

Як зазначає О. Білорус, директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин АНУ, «проблема полягає в тім, щоб розрізнити природний процес глобалізації і силову, злоякісну глобалізацію - глобалізм».

Прискорення темпів глобалізації призвело до виникнення у світі опозиційного до неї політичного руху антиглобалізму.