Світова організація торгівлі як організаційно-правова основа системи міжнародної торгівлі.

Протягом минулих 50 років світова торгівля зростала надзвичайно швидко. Торгівля товарами збільшувалась у середньому на 6% щорічно. 2000 року загальний торговельний обіг у 22 рази перевищив рівень 1950 року. Зважаючи на надзвичайно важливу роль гармонізації торгівлі світова спільнота завжди докладала зусиль для її регулювання, в тому числі на інституційній основі.

Світова організація торгівлі — (СОТ, World Trade Organization, WTO) – це міжнародна організація, метою якої є розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням.

СОТ стала наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (General Agreement on Trade and Tariffs — GATT, ҐАТТ), укладеної після Другої світової війни. Тож попри те, що СОТ – одна з наймолодших міжнародних організацій, багатосторонній торговельній системі, початково закладеній ҐАТТ, вже понад 50 років. СОТ розпочала свою діяльність у січні 1995 року після підписання відповідної багатосторонньої угоди у м. Маракеш (Марокко). Станом на 2013 рік членами організації є 159 країн, близько 30 країн є претендентами. Штаб-квартира СОТ розташована у Женеві, генеральний директор – Паскаль Лами.

Головними цілями СОТ є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торгівельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень, послідовне проведення справедливої торговельної політики; забезпечення транспарентності торговельних процедур.

Функції СОТ:

· управління торговельними угодами СОТ

· форум для торговельних переговорів

· врегулювання торговельних суперечок

· моніторинг торгівельних режимів країн-членів

· технічна допомога й навчання для країн, що розвиваються

· співпраця з іншими міжнародними організаціями.

Членство у СОТ передбачає обов’язкову участь у всіх багатосторонніх угодах, крім декількох з обмеженим колом учасників.

Країни-члени СОТ сплачують індивідуальні внески, які розраховуються на основі часток цих країн у загальному обсязі світової торгівлі.

Процес вступу України до СОТ розпочався у листопаді 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ.

Загалом переговорний процес щодо вступу України до COT передбачав дві головні складові: завершення двосторонніх переговорів з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до COT та гармонізацію законодавства України відповідно до вимог угод COT. Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі підписано в Женеві 5 лютого 2008 року. 10 квітня 2008 року Верховна Рада України ратифікувала цей Протокол. Згідно з процедурами СОТ, з 16 травня 2008 року Україна набула повноправного членства у цій Організації.

Набуття членства у СОТ забезпечило міжнародно-правову основу торговельних стосунків між Україною та країнами-членами Організації, створило позитивні передумови для соціально-економічного розвитку держави.

Членство в СОТ, як передумова інтеграції до ЄС, виходить з того, що сьогодні левова частка співробітництва між країнами відбувається на торговельно-економічному рівні. Крім того, для європейської сторони статус України як члена СОТ є базовим критерієм відповідності її економіки міжнародним стандартам бізнесу, торгівлі та інвестицій.

У частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ Верховною Радою України протягом 2005–2008 років прийнято біля 60 законів. Прийняті закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, мито на с/г продукцію, страхова та банківська діяльність, імпорт автомобілів, оподаткування сільськогосподарських підприємств, а також різноманітні митні питання тощо.

Вступ до СОТ є вкрай суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливає на становлення ділового середовища як для національних, так й іноземних компаній, а також на її економічний розвиток.

З моменту вступу України до СОТ вона отримала такі переваги:

· одержання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі із більш ніж 150 країнами світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі, забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг;

· зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн–членів СОТ;

· отримання можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

· набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС;

· скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС.