Управління персоналом

Персонал – особовий склад установи підприємства, фірми, або частина цього складу, віділена за ознакою характеру виконуваної роботи (управлінська, медична, наукова).

Ринок – сукупність існуючих та потенційних продавців та покупців товару. Існує декілька моделей ринку: 1) ринок чистої конкуренції – сукупність продавців та покупців, що здійснюють угоди зі схожою продукцією, коли жоден окремий учасник не має суттєвого впливу на рівень поточних цін. Характеризується наступним: -є велика кількість фірм, що конкурують одна з другою у наймі конкурентного виду праці, -свій труд пропонують незалежно один від другого чисельні працівники, що мають рівну кваліфікацію, -ані фірми, ані працівники не контролюють і не диктують ставки заробітної плати

2)Ринок монополістичної конкуренції – являє собою ринок, де угоди більшості покупців та продавців відбуваються не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. 3) Олігополістичний ринок – складається з невеликої кількості продавців, що досить чуттєві до політики ціноутворення та маркетингових стратегій своїх суперників, які торгують з широким загалом покупців.4) Монопсонічний ринок праці- ринок із монополією одного покупця характеризується наступними рисами: -працівники, що зайняті певними видами праці сконцентровані на одній фірмі, -даний вид праці у силу географічних або інших факторів не має альтернатив, тобто працівник не може знайти інше місце роботи за своєю спеціалізацією та кваліфікацією, -заробітну плату диктує фірма, але ставка заробітної плати безпосередньо залежить від кількості найманих працівників.

РИНОК ПРАЦІ – невід’ємна частина ринкової економіки, що представляє собою сукупність економічних відносин, що складаються в сфері обміну. Він визначає пропорційність розподілу робочої сили в залежності від структури суспільних потреб і рівня технологічного базису, забезпечує підтримку рівноваги між попитом на працю і пропозицією робочої сили. Функціонування ринку праці можна характеризувати, як: 1)сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили, 2) місце працевлаштування, перехрестя різних економічних та соціальних функцій, 3) з позицій підприємця –це поле взаємовідносин його співробітників, 4) –механізм, що забезпечує погодження ціни та умов праці між роботодавцями та працівниками.

Складовими частинами ринку праці є: -сторона ринкових відносин – роботодавці та особи, які шукають роботу

-правові акти, що регламентують відношення суб’єктів ринку праці

-кон’юнктура ринку – співвідношення попиту та пропозицій праці, рівень зайнятості населення та певні ставки заробітної плати на конкретні види праці

-центри служби зайнятості населення

-інфраструктура ринку праці – служби профорієнтації та перепідготовки працівників, фонди зайнятості

-система соціальних виплат та гарантій для тих, хто переводиться на нове місце роботи або безробітних

-конкуренція – наявність значної кількості покупцій і продавців на ринку праці та їх можливість виходити на ринок або його залишати.

Основною функцією ринку праці є – забезпечення через сферу оберту перерозподілу робочої сили у відтворювальному комплексі економіки країни, при цьому необхідно дотримуватися: -сприяння вирішення питань зайнятості населення, - організовувати зустріч покупців та продавців робочої сили,

-забезпечувати конкурентне оточення на ринку, -здійснювати соціальну підтримку безробітних, -встановлювати рівноважні

Ринок праці- сфера формування попиту і пропозицій на робочу силу-це сукупність соціально-економічних відносин між державою, роботодавцями та працівниками з питань куплі-продажу робочої сили, навчання працівників та використання їх в процесі виробництва. Через ринок праці власник продає на певний строк свою здатність до праці, яка в ринкових умовах є специфічним товаром.

Ринок робочої сили включає соціально-економічні відносини зайнятих та незайнятих працівників, тобто все активне населення країни (тобто, включаючи і безробітних).

Ринок трудових ресурсів – включає сукупність соціально-економічних відносин по поводу найму, навчання та використання трудових ресурсів (зайнятих. незай-нятих та учнів).

Трудові ресурси – „населення обох статей в працездатному віці (від 16- до 54 для жінок та 16-59 років для чоловіків) за виключенням інвалідів 1 та 2 груп.

Економічно активне населення – (робоча сила) – це частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг(чисельність нараховує зайнятих та безробітних).

Зайняті – це особи, які виконували роботу по найму за винагороду при умові повного чи неповного робочого дня, або тимчасово були відсутні черех хворобу, відпустку).

Ринок зайнятості –показник, який характеризує стан використання трудових ресурсів і визначається відношенням кількості зайнятих до загальної кількості працездатних.

Безробітні - це особи старше 16 років, які в розглядаємий період не мали роботи (дохідного зайняття), займалися пошуком роботи через центри зайнятості.

Рівень безробіття – показник, який характеризує стан ділової активності і визначається відношенням кількості безробітних до загального числа зайнятих у господарстві.

Основними компонентами ринку трудових ресурсів – є:

-сукупний попит або загальна потреба економіки в найманій робочій силі

-сукупна пропозиція, яка включає всю найману робочу силу з числа активного населення,

-вартість (ціну) робочої сили,

- конкуренцію між працівниками та роботодавцями,

- резервування робочої сили.