Склад, структура і функції сучасних технологій у рослинництві

Лекція 1. Характеристика сучасних механізованих технологій у рослинництві. Принципи проектування технологічних процесів сільськогосподарського виробництва

Склад, структура і функції сучасних технологій у рослинництві

Складова науково-технічного прогресу - це технологія. Під Технологією розуміють сукупність способів і засобів здійснення конкретного виробничого процесу. Інколи вважають, що складовою цього процесу є техніка, технологія і ор­ганізація. Сільськогосподарську технологію, крім всього іншого, визначають специфічні засоби виробництва - земля, рослини і тварини.

Щодо сільського господарства можна виділити такі категорії (технологія сільськогосподарського виробництва, технологія рослинництва, технологія тваринництва, технологія вирощування сільськогосподарських культур та ін.):

1. Технологія сільськогосподарського виробництва -це сукупність способів, закономірностей, засобів, послідовності і якості виконання робіт у галузі з метою отримання сільськогосподарської продукції.

2. Технологія рослинництва - це сукупність способів, закономірностей, засобів, послідовності та якості виконання робіт у даній галузі з метою отримання рослинної продукції.

3. Технологія вирощування сільськогосподарських культур включає в себе певну послідовність робіт по вирощуванню, збиранню та післязбиральній обробці сільськогосподарських культур, агротехнічні вимоги до виконання робіт, перелік технічних засобів та техніко-економічні показники. Для послідовності виконання технологічних операцій складається спеціальна технологічна карта встановленої форми.

Практика сільськогосподарського виробництва має декілька видів технологій вирощування сільськогосподарських культур. Частіше у літературі і на виробництві зустрічаються такі назви:

Þ ручна (немеханізована);

Þ механізована;

Þ традиційна (звичайна);

Þ прогресивна;

Þ перспективна;

Þ індустріальна (промислова);

Þ інтенсивна;

Þ ресурсо - та енергозберігаюча;

Þ біотехнологія.

Класифікаційна схема технологій в рослинництві показана на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація технологій вирощування сільськогосподарських культур

Ручні (немеханізовані) технології не мають широкого застосування у сільськогосподарському виробництві. При вирощуванні більшості культур вони витіснені механізованими. Для якісної оцінки ступеня механізації робіт (См) використовують формулу:

С_м= ,

де: О_рз, О_рм - обсяг робіт, виконаний при вирощуванні сільськогосподарських культур: загальний та машинами і механізмами відповідно.

При См = 1 характерна комплексна механізація вирощування культур, оскільки ручні роботи взагалі відсутні.

Для отримання стійких врожаїв високої якості важливо виконати три умови:

· враховувати у повному обсязі можливості конкретного ґрунтово-кліматичного району, поля, сорту;

· послідовно нарощувати родючість ґрунту;

· обов'язково враховувати біологію та потреби рослин.

Ці вимоги можна задовольнити лише при високій інтенсифікації виробництва.

Інтенсивна технологія (від латинського intensio - напруженість) означає збільшення напруженості, тобто концентрації факторів інтенсифікації - добрив, пестицидів, регуляторів росту, меліорантів, технічних засобів та інших ресурсів при поліпшених агротехнічних умовах, що забезпечують високу окупність врожаю.

В основі інтенсивної технології є рослина з її біологічними особливостями і потребами в процесі росту і розвитку. Другою складовою інтенсивної технології є орієнтація на вико­ристання всіх особливостей кожної ділянки землі.

Інтенсивна технологія базується на всіх складових індустріальної технології з більш високим ступенем використання матеріально-технічної бази для оптимізації умов вирощування на всіх етапах розвитку рослин. Методологічна основа інтенсивної технології заключається в тому, що містить в собі послідовний комплексний і системний підходи. Всі фактори інтенсифікації застосовуються у їх взаємодії, а ефективність вирощування сільськогосподарських культур базується на дотриманні наступних теоретичних принципів:

· постійне поліпшення родючості ґрунту;

· використання біологічних особливостей районованих високоврожайних сортів (гібридів) інтенсивного типу;

· використання комплексу біологічних, агротехнічних і агрохімічних засобів управління формуванням врожаю та інтегрованого захисту рослин;

· комплектування оптимального складу машинно-тракторного парку при умові ефективного його використання;

· висока кваліфікація кадрів;

· обов'язкове дотримання технологічної дисципліни. Суть інтенсивної технології заключається в обов'язковому виконанні наступних технологічних елементів:

· хімічна меліорація ґрунтів;

· розміщення посівів на кращих попередниках у сівозміні;

· запровадження високоврожайних інтенсивних сортів, стійких до вилягання;

· високе забезпечення рослин елементами мінерального живлення з урахуванням їх вмісту у ґрунті;

· дробне внесення азотних добрив у період вегетації за даними ґрунтової і рослинної діагностики;

· регулювання росту рослин ретардантами;

·застосування інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів шляхом регулювання їх чисель­ності;

· своєчасне і якісне виконання всіх технологічних заходів, направлених на захист ґрунтів від ерозії, накопичення вологи, створення сприятливих умов росту і розвитку культур.

Всі наведені вимоги повинні виконуватись з метою максимальної окупності заходів, що запроваджені в агротехнологіях.