![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Одиниці ландшафтногоподілу території. Всі ці одиниці, незалежно від розміру і складностібудови, мають загальнуназву - природні територіальні комплекси (скорочено ПТК).
Тема 2. ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
1. Об'скт ландшафтознавства. Поняття про природні територіальні 2. Предмет ландшафтоіїїавет«м 3. Місце ландшафтознавства у системі географічних наук. 4. Мета і головні завдання ландшафтознавства. 5. Структура лаидшафгознава па. 6. Роль і місце ландшафто'ні.пві'іг.а н системі підготовки вчителя Рекомендована література: [81, с. 14-19; І35, с. 5-23; 191: 320: 347. с.27-56] 2.1. Об'єкт ландшафтознавства. Поняття про природні гсрігіоріальііі комплекси За прийнятими в філософії ознаками, наявність у наукового напря-мку власного об'єкта і предмета досліджень дає підстави для його визначення як самостійної галузі знань. Об'єктом дослідження ландшафтознавства с географічний ландшафт, а також більші і менші за нього одиниці ландшафтногоподілу території. Всі ці одиниці, незалежно від розміру і складностібудови, мають загальнуназву - природні територіальні комплекси (скорочено ПТК). Основоположником вчення про Природними територіальними комплексами, за пропозицією М.А.Солнцева, умовились називати природні комплекси, які складаються з усіх основних компонентів природи (гірських порід, рельєфу, приземного шару повітря, поверхневих і підземних вод, грунтів, рослинності та тварин), тобто є повними, на відміну від неповних - одно- чи двочленних. Одночленними природними комплексами називають комплекси, які утворюють окремі природні компоненти. Так, наприклад, фітоценоз - це природний комплекс, який утворюють лише рослини, зооценоз утворюють лише тварини і т. д. Такі природні комплекси є об'єктом досліджень відповідних галузей фізичної географії: фітоценози вивчаються геоботанікою, зооценози - зоогеографією і т. д. Комплексна фізична географія розглядаю їх лише як окремі природні компоненти. Двочленними природними комплексами називають комплекси, які складаються з двох природних компонентів. Прикладом двочленного природного комплексу є біоценоз, до складу якого входять взаємозв'язані фітоценоз і зооценоз. Об'єктом ландшафтознавства є повні природні територіальні комплекси, що являють собою ціпісне і закономірне поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину нерозривну систему. За розмірами і складністю внутрішньої організації ПТК дуже різноманітні: від невеликих і досить однорідних за природними умовами до величезних, складних і досить різнорідних. В сучасній фізичній географії розрізняють ПТК трьох основних організаційних рівнів: а) планетарного, б) регіонального, в) локального. До ПТК планетарного рівня відносять географічну оболонку в цілому, материки і океани. Одиницями регіонального рівня є фізико-географічні країни, зони, провінції, області і райони. До одиниць локального рівня відносять ландшафти, а також місцевості, урочища і фації, які їх складають. Найбільш просту внутрішню організацію мають ПТК локального рівня. Із збільшенням рангу ступінь складності і площа ПТК зростають, оскільки вони вже включають в себе певну кількість ПТК більш низького рангу. • Таким чином, під природними територіальними комплексний '. • розуміють ділянки географічної оболонки, які якісно відрізняються \ І від інших ділянок, відділяються від сусідніх комплексів природними \ І межами та являють собою цілісне і закономірне поєднання приро- •: дних компонентів або комплексів нижчого рангу. • В сучасному ландшафтознавстві використовуються декілька термінів для позначення основного об'єкта дослідження: " природний територіальний комплекс", " географічний комплекс" (скорочено - " геокомплекс"), " ландшафтний комплекс", " географічна система" (скорочено -" геосистема"). Вони розглядаються як синоніми. Більш конкретне визначення має термін " природний територіальний комплекс". Суттєва незручність цього терміну - громіздкість. Частково вирішує цю проблему використання його абревіатури - ПТК. Термін " геокомплекс" втричі коротший, але може використовуватися і для позначення об'єктів соціальної і економічної географії, що здатне викликати плутанину. Проте він має універсальний характер і, на відміну від ПТК, може використовуватися для позначення як територіальних, так і аква-льних природних комплексів. Універсальне значення має і термін " геосистема", запропонований в 1963 р. В.Б.Сочавою. Недоліком, як і у випадку з терміном " геокомплекс", є можливість використання терміну " геосистема" для позначення об'єктів соціальної і економічної географії. Термін " ландшафтний комплекс" несе в собі тавтологію: поняття " ландшафтний" вже містить у собі уявлення про комплексність. Але, якщо розглядати слово " ландшафтний", як таке, що поєднує всі таксони ландшафтного поділу території, словосполучення " ландшафтний комплекс" здається достатньо зручним для використання його як загального для природних комплексів будь-якого рангу. До цього слід додати, що під територіальними жомшкксами розуміють наземні природні комплекси або природні комплекси суходолу. Проте ландшафтознавством вивчаються не тільки н; аземні, але і водні або аквальні природні комплекси (ПАК).
2.2. Предмет ландшафтознавства Об'єкт пізнання існує незалежно від знань про нього, бо існував і до їх появи. Предмет пізнання, навпаки, формується самим знанням. Предметом будь-якої науки являються властивості об'єкта, про який отримано або має бути отримано достовірне наукове знання. Основними властивостями ПТК вважають генезис, цілісність, поліструктур-ність, ієрархічність, здатність до функціонування, динамічність, саморегуляцію, стійкість, еволюційність, господарську цінність. Генезис або походження - це властивий для будь-якого ПТК спосіб виникнення і розвитку, шо обумовлює наявність характерних тільки для нього властивостей і ознак, за якими його відрізняють від інших ПТК. Наслідком спільного генезису є однаковість типових рис у різних ПТК, їх цілісність як комплексів. Поняття " цілісність ПТК" іаключасться в тому, шо кожний ПТК розглядається як єдине, відносно автономне ціле і відділяється від інших ПТК об'єктивно існуючими на місцевості природними межами. Цілісність ПТК обумовлена спільністю походження і розвитку його складових (природних компонентів га більш дрібних ПТК), характеризується упорядкованістю внутрішньої структури і забезпечується взаємозв'язком і взаємозалежністю елементів внутрішньої структури - його складових частин. Являючись єдиною, цілісною матеріальною системою, тобто володіючи властивістю неперервності (континуальиості), ПТК не є чимось однорідним або аморфним і складається із різнорідних структурних частіш, отже володіє властивістю переривчатості (дискретності) або поліструктурності. Поліструктурність - це наявність у ПТК внутрішньої різноманітної структури. Розрізняють вертикальну (або радіальну) і горизонтальну (або латеральну) структуру. Вертикальна структура виражається в ярусному розміщенні природних компонентів, що складають ПТК, горизонтальна - в упорядкованому розміщенні ПТК нижчих рангів в межах ПТК вищих рангів. Розрізняють також і часову структуру, під якою розуміють закономірний набір станів ПТК, які ритмічно змінюються в межах певного характерного інтервалу часу. Існування ПТК різних рангів і, відповідно, різної складності, О6У5 мовлює наявність у ПТК певної підпорядкованості, тобто ієрархії. Ієрархія - це розташування ПТК в певному порядку від вищого до нижчого відповідно до складності внутрішньої структури, тобто сувора супідрядність ПТК. Верхній рівень на ієрархічних сходах займають ПТК планетарного організаційного рівня, середній - ПТК регіонального рівня, нижній - ПТК локального рівня. Найвище місце в ієрархії ПТК запмас географічна оболонка, найнижче - ландшафтна фація. Вузловою одиницею в ієрархії ПТК вважасті-ся ландшафт. ПТК, як будь-якій матеріальній системі, властиві ЗМІНИ, які обумовлені наявністю внутрішніх і зовнішніх факторів впливу. До внутрішніх факторів впливу відносяться спонтанні процеси переміщення та трансформації речовини і енергії, які протікають всередині ПТК, до зовнішніх -процеси обміну речовиною і енергією між різними ПТК, а також вплив господарської діяльності людини. Вся сукупність спонтанних процесів переміщення, обміну та трансформації речовини і енергії всередині ПТК або між різними ПТК намивається функціонуванням ПТК. Здатність до функціонування * найважливішою властивістю ПТК. Зміни ПТК бувають зворотними і незворотними. Зворотні зміни, тобто зміни у просторі й у часі без перебудови внутрішньої структури, із збереженням певного характеру фуішііоіїуваннч називаються липа-мікою ПТК, а здатність ПТК до таких змій - динамічністю або мінливістю. Прикладом динамічних змін ПТК є послідовна зміна температури повітря або грунту на протязі доби або року, поява та зникнення снігового покриву тощо. Зворотністі. змін забезпечується здатністю ПТК до саморегуляції, під якою розуміють властивість ПТК зберігати типові для нього риси завдяки функціонуванню. А здатність ПТК зберігати властиві йому внутрішню структуру і характер функціонування, або повертатись до вихідного стану після його порушення, називається стійкістю ПТК. Стійкість і мінливість дві діалектично взаємозв'язаних властивості ПТК, пізнання яких має виключно важливе значення для прогнозування розвитку ПТК. Розвитком або еволюцією ПТК називають незво-ротні зміни, які призводять до перебудови їх внутрішньої структури, а здатність до таких змін - еволюційністю ПТК. Стійкість структури ПТК відносна. ПТК розвиваються безперервно, але у різною швидкістю, і потрібний більш або менш тривалий строк, щоб трансформація їх внутрішньої структури стала помітною. Останньою, але не менш важливою властивістю ПТК є здатність до продукування біомаси, тобто родючість, отже наявність у нього певного природно-ресурсного потенціалу або господарська цінність. • Таким чином, предметом ландшафтознавства с властивості \ \ і ознаки ПТК як природних тіл і об 'ектів природокористування: \ • генезис, просторова структура, тенденції функціонування, дииа- і І міхи і розвитку, стійкість до зовнішнього впливу і можливості:: саморегуляції, природно-ресурсний потенціал. 2.3. Місце ландшафтознавства у системі географічних наук Ландшафтознавство, як самостійна наука, входить у систему природничих географічних наук, до яких належать загальна фізична географія і галузеві фізико-географічні науки - метеорологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, геоморфологія, ґрунтознавство, біогеографія. Природничі географічні науки об'єднуються в одну систему завдяки спільності об'єкта досліджень - географічної оболонки. Проте галузеві фізико-географічні науки вивчають лише одну із сфер географічної оболонки: метеорологія і кліматологія - погоду і клімати Землі; гідрологія - води суходолу і т. д. А загальна фізична географія є комплексною наукою, оскільки предметом її дослідження являються не окремі компоненти географічної оболонки, а їх територіальні поєднання -природні територіальні комплекси. Відповідно до поділу географічної оболонки на планетарні, регіональні і локальні ПТК, загальну фізичну географію поділяють на загальне землезнавство, регіональну фізичну географію і ландшафтознавство. Об'єктом дослідження загального землезнавства є ПТК планетарного організаційного рівня, регіональної фізичної географії - одиниці регіонального організаційного рівня. Ландшафтознавство вивчає одиниці локального рівня - ландшафти, місцевості, урочища і фації. Проте В.О.Ніколаєв ще в 1979 році наголошував на тому, що різких рубежів між названими розділами фізичної географії немає і вони взаємно пов'язані один з одним, а ландшафтознавство вже давно не замикається на вивченні урочищ і фацій. За допомогою його методів успішно вивчають не тільки елементарні природні комплекси, але і ландшафтну структуру регіонів різної розмірності - фізико-географічних районів, провінцій, областей, країн. В.О.Ніколаєвим розроблений самостійний науковий напрям ландшафтознавства - " регіональне ландшафтознавство", предметом дослідження якого є ландшафтна структура фізико-географічних районів, провінцій, областей і країн. Але мова в даному випадку йде не про окрему науку, а про розділ певної науки -ландшафтознавства. Отже, будь який напрям фізичної географії, об'єктом дослідження якого є одиниці ландшафтного поділу території, слід розглядати як один із наукових напрямів ландшафтознавства, або як один із розділів ландшафтознавства. Звідси висновок: •..••••................................................................................ • ландшафтознавство, разом з землезнавством і регіональною фізи- '. • чною географією, є одним з розділів загальної фізичної географії, \ І який вивчає природні територіальні і аквальні комплекси різної \: розмірності як складові частини географічної оболонки Землі. 2.4. Мета і головні завдання ландшафтознавства Метою ландшафтознавства є дослідження властивостей ПТК різних рівнів організації як природних тіл і об'єктів природокористування. Звідси витікають головні завдання ландшафтознавства. Першим з них є дослідження і картографування просторової структури ПТК різних рівнів організації. Воно дозволяє встановити різноманітність ПТК, систематизувати і класифікувати їх для загальнонаукових та прикладних цілей і виконується шляхом польових досліджень. Наступним завданням є вивчення функціонування, динаміки і розвитку ПТК, тобто сукупності всіх процесів переміщення, обміну і трансформації речовини і енергії всередині ПТК або між різними ПТК, а також сукупності кількісних і якісних змін морфологічних і морфоме-тричних параметрів ПТК внаслідок спонтанного (природного) розвитку і впливу господарської діяльності людини. Воно виконується шляхом стаціонарних і напівстаціонарних досліджень, а також методом порівняльного аналізу різночасових аеро- і космічних фотознімків. Складовою частиною цього завдання є вивчення історії формування ПТК шляхом поетапної реконструкції ландшафтних комплексів, які існували в минулому для встановлення закономірностей їх розвитку і складання ландшафтного прогнозу. Рішення цього завдання значною мірою зв'язано із пізнанням просторової структури ПТК. Наступним важливим завданням ландшафтознавства є оцінка впливу господарської діяльності на ПТК і стійкості ПТК до антропогенного впливу. Це завдання виконується на основі матеріалів польових досліджень і картографування ПТК і дозволяє встановити можливості їх саморегуляції та вимоги до раціонального використання і охорони. Завданням, що завершує будь-яке ландшафтознавче дослідження, є оцінка природно-ресурсного потенціалу ПТК, під яким розуміється мі-/ ра придатності ПТК до різноманітного господарського використання. Воно завершується розробкою рекомендацій щодо раціонального використання і охорони ПТК. •«••••••••••••••••«••••••••••••■ •••«•••••••••«••••••••••••••••••••••••••••••••••••••а • Таким чином, головними завданнями ландшафтознавства с: • • 1) дослідження і картографування просторової структури ПТК • • різних рівнів організації; 2) вивчення функціонування, динаміки і \ І розвитку ПТК; 3) оцінка впливу господарської діяльності людини \: на ПТК і стійкості ПТК антропогенного впливу; 4) оцінка природ-: '. ио-ресурсного потенціалу ПТК; 5) розробка рекомендацій по раціо-: І наіьному використанню і охороні ПТК. 2.5. Структура ландшафтознавства У якості головних структурних частин ландшафтознавства М.А.Солнцев ще в 1964 році виділів наступні: 1) морфологія ландшафту - розділ, що займається вивченням внутрішньої будови, морфологічної структури географічного ландшафту; 2) динаміка ландшафту -розділ, що вивчає процеси, які протікають в ландшафті і безперервно змінюють його; 3) систематика ландшафтів - розділ, що займається питаннями типології, класифікації і систематики географічних ландшафтів; 4) прикладні дослідження ландшафтів - розділ, що займається питаннями застосування ландшафтних методів дослідження території при вирішенні наукових і практичних проблем господарства; 5) методика ландшафтних досліджень і ландшафтного картографування. Зберегли свою актуальність морфологія, динаміка і систематика ландшафтів. Про розвиток морфології ландшафту свідчить розробка поняття про " ландшафтне різноманіття". Дуже динамічно розвивається і розділ " динаміка ландшафтів", свідоцтвом чого є систематична поява нових повідомлень про розробки з цієї тематики. Широкого розвитку набуло прикладне ландшафтознавство, яке почало навіть розгалужуватись відповідно до об'єктів природокористування на агроландшафтоз-навство, меліоративне ландшафтознавство, рекреаційне ландшафтознавство і т. д. Агроландшафтознавство вивчає ступінь сприятливості ландшафтних умов для ведення сільського господарства. Меліоративне ландшафтознавство оцінює ландшафтні комплекси з точки зору необхідності і можливості їх меліорації. Рекреаційне ландшафтознавство вивчає ступінь сприятливості ландшафтних умов для організації відпочинку. Більш докладно суть різних галузей прикладного ландшафтознавства висвітлена в темі № 8 " Прикладні дослідження ландшафтів". Методика ландшафтних досліджень і ландшафтного картографування зникла як самостійний відділ, оскільки стала невід'ємною частиною всіх інших напрямків ландшафтознавства. Проте з'явились нові відділи, які сформувались відповідно до предмету, а головне методів досліджень: геофізика ландшафтів, геохімія ландшафтів, антропогенне ландшафтознавство, урбаністичне ландшафтознавство, палеоландшаф-тознавство, історичне ландшафтознавство, аквальне ландшафтознавояг-во, космічне ландшафтознавство, ландшафтна екологія. Геофізика ландшафтів вивчає фізичні процеси в ПТК. Геохімія ландшафтів вивчає хімічні процеси функціонування ПТК, а саме міграцію, розсіювання та акумуляцію хімічних елементів всередині ПТК і між різними ПТК. Антропогенне ландшафтознавство вивчає зміни природних ландшафтів, викликані впливом господарської діяльності людини. Урбаністичне ландшафтознавство, яке можна розглядати як частину антропогенного ландшафтознавства, досліджує: особливості формування і розвитку урбанізованих ландшафтів - ландшафтів міського середовища. Палеоландшафтознавство вивчає палеоландшафти -ландшафтні комплекси, які існували в далекому, доісторичному минулому. Історичне ландшафтознавство вивчає зміни ландшафтних комплексів, які відбулися за історичний час, тобто за останній після появи людини етап в розвитку природи. Аквальне ландшафтознавство досліджує водні або аквальні ландшафтні комплекси. Космічне ландшафтознавство досліджує земні ландшафти за допомогою космічних летальних апаратів. Ландшафтна екологія вивчає негативні зміни умов існування рослин, тварин і людини внаслідок господарської діяльності людини. Більш докладно суть цих галузей ландшафтознавства висвітлена в темі № 7 " Галузеві напрями ландшафтознавства". • Головними структурними частинами ландшафтознавства \ • є: 1) морфологія ландшафту; 2) систематика ландшафтів; 3) • І динаміка ландшафтів; 4) геофізика ландшафтів; 5) геохімія •: ландшафтів; 6) ландшафтна екологія; 7) антропогенне ландша- •: фтознавство; 8) палеоландшафтознавство; 9) історичне ланд-: '. шафтознавство; 10) аквальне ландшафтознавство; 11) космічне і • ландшафтознавство; 12) прикладне ландшафтознавство.:
|