Розподіленість термінів п.к.с.

Термін п.к.с. називають розподіленим, якщо він взятий в повному обсязі. Його розподіленість позначається знаком " +".

Термін називають нерозподіленим, якщо він взятий в неповному обсязі. Його нерозподіленість позначається знаком " -"

Термін, який стоїть на місті суб’єкта у засновку, розподілений, якщо судження загальне або одиничне.

Термін, який стоїть на місті суб’єкта у засновку, нерозподілений, якщо судження часткове.

Термін, який стоїть на місті предиката у засновку, розподілений, якщо судження заперечне.

Приклад розв’язання завдання.

Всі закони обов’язкові до виконання.

Жоден закон не може суперечити моральним нормам.

Розберемо структуру ПКС.

М – закони.

Оскільки висновку ще не має, крайні терміни позначимо довільно:

S – те, що може суперечити моральним нормам

Р – те, що обов’язкове до виконання

Фігура і графічна схема ПКС:

М⁺ а Р^–

М⁺ е S⁺

Ми бачимо декілька варіантів відношення між S та Р. Чи можна зробити висновок?

За правилом, оскільки один із засновків заперечний, то і висновок заперечний. Але загально-заперечний висновок за правилом крайніх термінів зробити не можна. Тому можна зробити більш “слабкий”, частково-заперечний висновок: Р^– о S⁺, тобто: “Дещо з того, що обов’язкове до виконання, не є таким, що може суперечити моральним нормам”.

Отже:

М⁺ а Р^–

М⁺ е S⁺

Р^– о S⁺

індивідуальна робота № 4

1) Наведіть приклади (2-3) порушення основних законів логіки в сучасній юридичній практиці (посилання на джерела обов’язкове).

2) Які логічні методи тлумачення правових текстів Ви знаєте? Наведіть приклади (1-2) неправильного використання цих методів (посилання на джерела обов’язкове).

3) Із законодавства або із юридичної практики наведіть приклад складного висловлювання (умова – одне із простих висловлювань має зустрічатись щонайменше двічі), формалізуйте його, скоротіть. Результат переведіть у змістовний вигляд. (Посилання на джерела обов’язкове).

4) Відповідно до карно-процесуального кодексу суд при постанові вироку повинний розв’язати насамперед питання, яке відносяться до злочину: чи мало місце діяння, у здійсненні якого обвинувачується підсудний; чи містить це діяння склад злочину; чи винен підсудний у здійсненні цього злочину? Застосування якого логічного закону найбільше яскраво виражається при відповіді суду на ці питання?

5) При розгляді кримінальних справ у суді закон вимагає, щоб предмет судового розгляду був заздалегідь визначений. Це правило кримінально-процесуальний кодекс виражає так: «розгляд справи в суді провадиться тільки щодо підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення» (Ст. 275, ч. I). Вимоги якого закону логіки виражається в цьому правилі.

6) Чи правильні наступні розмірковування:

1. Отримання хабара є посяганням на нормальну роботу державного апарату, тому що отримання хабара – це службовий злочин.

2. Якщо щораз опівдні сонце знаходиться в зеніті і зараз воно в зеніті, то зараз – полудень.

3. Це рішення суду не є виправдувальним, тому що воно вимагає звільнення з посади.

4. Якщо людина засуджена судом, то вона позбавляється виборчих прав. Якщо людина визнана психічнохворою, то вона також позбавляється виборчих прав. Отже, якщо людина має виборче право, то вона здорова і не була засуджена судом.

5. Якщо державні дотації скорочуються або відбувається спад виробництва, то у випадку масових звільнень різко зростає кількість безробітних. Спостерігається спад виробництва і відбуваються масові звільнення. Отже, різко зростає кількість безробітних.

Чи дотримані закони правильного мислення в наступному умовиводі:

На місці злочину виявлені сліди П.

П. нещодавно повернувся із в’язниці.

П. ніде не працює.

П. купує дорогі речі.

Отже, злочин було вчинено П.

Рекомендована література:

Основна література:

1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навчальний посібник для економістів. – К., 2000.

2. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки: Підручник. – К., 2002.

3. Бернов В.Ф. и др. Логика. Учебное пособие. – М., 1997.

4. Богдановський І.В., Льовкіна О.Г. Логіка: Опорний конспект лекцій. – К., 2007.

5. Бочаров В.Л., Маркин В.И. Основы логики: Учебник. - М., 1997.

6. Брюшинкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев. - М., 1996.

7. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Изд. 3-е, - М., 1997.

8. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике. – М., 1991.

9. Демидов И.В. Логика: Учебное пособие для юридических вузов. – М., 2000.

10. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Логика. – К., 1999.

11. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручн. для юридичн. фак. і вузів. 3-е видання. – К., 2001.

12. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. –К., 2002.

13. Иванов Е.А. Логика. –М., 1996.

14. Ивин А.А., Никифоров А. Л. Словарь по логике. – М., 1998.

15. Івін О.А. Логіка. – К., 1996.

16. Ішмуратов А.Т. Всуп до філософської логіки. – К., 1997.

17. Ишмуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. –К., 1987.

18. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999.

19. Кондаков Н.И. Логический словарь. – М., 1971.

20. Переверзев В.Н. Логистика: справочная книга по логике. – М., 1995.

21. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

22. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.

Допоміжна література:

1. Аналитическая философия: Избранные тексты. – М., 1993.

2. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-philosophicus. Філософські дослідження. -К., 1995.

3. Жоль К.К. Методы научного познания и логика для юристов. – К., 2001.

4. Карнап Р. Значение и необходимость. - М., 1959.

5. Лукасевич Я. Аристотелевская силлогистика с точки зрения современной формальной логики. - М., 1959.

6. Остин Дж. Чужое сознание. Пер. с англ. М.А. Дмитровской. //Философия, логика, язык. – М., 1987.-С.48-95.

7. Попович М. В. Философские вопросы семантики. – К., 1975.

8. Почепцов Г.А. Русская семиотика: идеи, методы, персоналии, история. – М., 2001.

9. Рассел Б. Исследования значения и истины. –М., 1999.

10. Тарский А. Истина и доказательство. //Вопросы философии. 1972. №8.-С.136-145.

11. Тарский А. Понятие истины в языках дедуктивных наук. //Философия и логика Львовско-Варшавской школы. – М., 1999.-С.19-155.

12. Фреге Г. Логические исследования. – Томск, 1997.