ТЕМА 4 – 1 год. Інфекційні захворювання. Характеристика деяких збудників. Правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів.

Науково-технічний прогрес характерний інтенсивним розвитком хімічного виробництва, втіленням хімічних процесів і матеріалів у виробничі процеси. Серед хімічних речовин, які використовуються у виробництві є і такі, що в кількостях вище допустимих концентрацій, небезпечні для здоров’я, а іноді і життя як робітників і службовців самого об’єкту, так і для населення, яке проживає поблизу.

Ці речовини називаються сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). На території України розміщено більше 1810 хімічно небезпечних об’єктів; їх діяльність пов’язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) більше 100 найменувань, а в зонах їх розміщення проживає понад 22 млн. чол.

Небезпека функціонування цих об’єктів господарської діяльності пов’язана з імовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості СДОР за межі об’єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин.

До найбільш розповсюджених СДОР відносяться: аміак, хлор, соляна кислота, сірчана і азотна кислоти, сірчаний газ, сірководень, сірковуглець та ін. В м. Києві вони використовується на 36 об’єктах.

Збільшення потенційної небезпеки виникнення, можливі важкі наслідки обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій

Розглядаємо СДОР, під дією яких може опинитися населення м. Києва. Для цього зупинимося на головних параметрах та визначеннях.

СДОР – сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК), негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослин та викликають у них ураження різного ступеня, завдають шкоду довкіллю.

Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – територія, в межах якої під впливом зміни напрямку вітру може виникнути переміщення хмари СДОР. При прогнозуванні ЗМХЗ є площа круга з радіусом, який дорівнює глибині розповсюдження пари СДОР з концентраціями ураження.

Зона хімічного забруднення (ЗХЗ) – територія, яка включає осередок хімічного забруднення і ділянки місцевості, над якими утворилася хмара СДОР.

Концентрація – кількість СДОР в одиниці об’єму (мг\куб.м., мг\л).

Щільність - кількість СДОР на одиницю площі (г\кв.м.).

Токсодоза (грец. toxikon – отрута) – кількість речовини (в одиницях маси), віднесена до одиниці об’єму і до одиниці часу. Токсодоза характеризує кількість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу.

Гранично допустима концентрація (ГДК) робочої зони (ГДК р.з.) – максимальна концентрація СДОР, при якій протягом робочого дня при 8-годинному робочому часі не виникає професійного захворювання.

ГДК небезпечного порогу (ГДК н.п.) – максимальна концентрація, при якій протягом 70 років СДОР не спричиняє відхилень у стані здоров’я.

ГДК – встановлюються на підставі медико-біологічних досліджень і є обов’язковими для виконання адміністрацією підприємств і організацій.

Порогова токсодоза PD (P від англ. Primary – початковий) – кількість отруйних речовин, що викликає початкові ознаки ураження організму з певною вірогідністю або, що одне і те ж саме, початкові ознаки ураження у певного відсотка людей (тварин). Порогові доксодози позначають PD_{100 ,} PD₅₀.

Середня порогова токсодоза (РD₅₀) – доза, яка викликає початкові симптоми ураження СДОР у 50% уражених. Це найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект.

Середня смертельна (токсодоза LC₅₀ – L- від англ.. letalis - смертельний) – доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії СДОР.