Оболонку називають епігеосферою.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

" ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ"

Київ

" Аграрна освіта"

1. Автор терміна " ландшафтна екологія" – це:

Розенкранц;

Докучаєв В.В.;

+Троль К.;

Берг С. В.;

Пассарже З.

2. " Ландшафтна екологія" – це наука, яка:

вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів;

вивчає будову Землі;

досліджує сукупність хімічних зв’язків у живій природі;

досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв’язки в біоценозі;

+вивчає природний баланс, що дає змогу пізнати функціональні взаємозв’язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.

3. Хорологічна ландшафтна екологія вивчає:

+особливості територіальної розмірності геосистем;

природний баланс;

енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі;

поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів;

зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.

4. Природно-територіальний комплекс – це:

оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;

сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери;

агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню;

синонім терміна " епігеосфера";

+закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.

5. Виберіть морфологічні одиниці ландшафту:

ландшафтний район, ландшафтна область;

+місцевість, урочище, фація;

рід, вид ландшафту;

ландшафтна провінція, ландшафтна країна;

природні і антропогенні ландшафти.

6. У геосистемах розрізняють такі типи структур:

+топічну і горизонтальну;

горизонтальну і поліструктурну;

вертикальну і ярусну;

горизонтальну і ярусну;

горизонтальну і просторову.

7. Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її:

відкритість;

складність;

+динамічність;

емерджентність;

поліструктурність.

8. Просторовий масштаб 10²-10⁴ м² притаманний геосистемам:

субтопічного рівня;

+топічного рівня;

хоричного рівня;

субглобального рівня;

регіонального рівня.

9. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:

топічний, хоричний, регіональний;

субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;

хоричний, регіональний;

хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;

+субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.

10. Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін у часі – це:

геокомпонент;

+геомаса;

геогоризонт;

епігеосфера;

геосфера.

11. Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називають:

гіпергенез;

атмосфера;

+діяльний шар;

аеромаса;

геогоризонт.

12. Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов називається:

+гіпергенез;

діяльний шар;

емерджентність;

ецезис;

геогоризонт.

13. Радіаційним балансом геосистеми називають:

сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної;

сумарну радіацію, що досягає геосистеми;

процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин;

+частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі;

процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.

14. Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до:

мегатермних;

кріотермних;

мезотермних;

мікротермних;

+нанотермних.

15. Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до:

+геліоморфних;

субгеліоморфних;

світломорфних;

семігеліоморфних;

сціоморфних.

16. Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є:

додатньо-декомпенсованим;

гідроморфним;

декомпенсованим;

компенсованим;

+збалансованим.

17. Рослини геосистеми витрачають воду:

на фізичне випаровування;

на площинний стік;

на фізичне випаровування і дихання;

на розмноження;

+на фотосинтез, транспірацію.

18. Геосистеми за типом водного режиму поділяють:

на пертрофні, евтрофні, оліготрофні;

+на промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів;

на збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від’ємно-декомпенсованого режимів;

на гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні;

на збалансовані, незбалансовані.

19. У геосистемах із непромивним водним режимом:

+ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод;

атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;

ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року;

переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично;

низхідні потоки вологи переважають над висхідними.

20. У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом:

у річному циклі водний баланс дорівнює нулю;

+прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається;

витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується;

атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;

ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.

21. Резервний фонд геосистеми – це:

+нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом;

та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі;

явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми;

її природний потенціал;

потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.

22. Міграція мінеральних речовин у геосистемі зумовлена:

тільки гідрогенезом;

тільки біогенезом;

+гідрогенезом і біогенезом;

енергією Сонця;

тектонічними рухами Землі.

23. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:

оліготрофні, пертрофні, евтрофні;

+глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні;

глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні;

еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні;

кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.

24. В основі продукційного процесу геосистеми лежить:

інтерцепція;

ецезис;

транспірація;

гіпергенез;

+фотосинтез.

25. За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем:

високопродуктивних;

середньопродуктивних;

слабопродуктивних;

+непродуктивних;

підвищеної продуктивності.

26. З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом:

використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин;

+заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами;

використання агрохімікатів;

запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції;

збільшення вторинної продукції.

27. Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:

географічна оболонка;

географічний пояс, континент, фізико-географічна країна;

+фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція;

геотоп;

екоїд.

28. Геотоп – це:

+об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю;

сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;

оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;

територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів;

гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.

29. Рівні внутрішньотопічної диференціації:

геосистема, геотоп, екоїд;

фація, урочище, місцевість;

+екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз;

фітоценоз, зооценоз, мікроценоз;

фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.

30. Ландшафтна територіальна структура – це:

сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми;

+сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу;

сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;

набір геомас у межах конкретного ландшафту;

закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи, які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.

31. Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це:

об’єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції;

зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками;

об’єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку;

зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу;

+зв’язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.

32. За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають:

абіогенні, біогенні;

+контактні, бар’єрні, мембранні;

літогенні, фітогенні, зоогенні;

топічні, хорологічні, регіональні;

мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.

33. Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це:

діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми;

набір чинників, які необхідні для існування геосистеми;

+діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону;

діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид;

набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.

34. Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші:

дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі у разі варіації цих умов;

+можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників;

потребують особливої уваги та природоохоронного статусу;

характеризуються періодичністю виникнення;

часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.

35. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати:

у разі їх перекриття;

+у разі визначення природоохоронних пріоритетів;

у разі витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими;

у разі визначення лімітуючих чинників;

у разі дослідження динаміки геосистем.

36. Зміну в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називають:

еволюція геосистем;

емерджентність геосистем;

+динаміка геосистем;

складність геосистем;

розвиток геосистем.

37. Процес у геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називають:

періодичним;

тренд;

+ритмічним;

спонтанним;

циклічним.

38. Сезонна динаміка геосистем пов’язана:

з обертанням Землі на своїй осі;

+з нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця;

з тектонічним розвитком твердої поверхні Землі;

з біоритмами;

з сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.

39. Правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії:

зміни геосистеми, що не мають чіткої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного;

багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи;

+для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, за якого вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників;

зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми;

циклічність процесів у геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.

40. Неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів – це:

хорологічна;

циклічна;

+змінна;

структурна;

часова.

41. Те, що формування нових геосистем під час еволюції займає значний проміжок часу, говорить:

про прогресивність еволюції геосистем;

про незворотність еволюції геосистем;

про поступовість еволюції геосистем;

про спадкоємність еволюції геосистем;

+про довготривалість еволюції геосистем.

42. Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом:

структурної динаміки ландшафту;

ерозійної динаміки ландшафту;

періодичної динаміки ландшафту;

+хорологічної динаміки ландшафту;

хронологічної динаміки ландшафту.

43. Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів:

періодична;

флуктарна;

+циклічна;

спонтанна;

генезисна.

44. Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводять:

+до оцінювання характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх у числові значення сприятливості для виконання певної функції;

до оцінювання здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу;

до визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу;

до використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету ґрунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо;

до опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.

45. Стійкість геосистеми – це:

здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника;

процеси самоочищення геосистеми;

+здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища;

сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми;

здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.

46. За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяють:

на радіальні, латеральні;

на макро-, мезо-, мікробар’єри;

на дифузійні, інфільтраційні;

на однобічні, двобічні;

+на природні, техногенні, техногенно-природні.

47. На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі:

осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури;

відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню;

відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування;

+відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар’єра;

відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем.

48. Буферна місткість геосистеми – це:

+її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювальних речовин, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе;

кількісне вираження її резервного фонду;

її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача;

сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі;

її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.

49. Самоочищення атмосфери відбувається:

завдяки діяльності рослин;

+за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні;

завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції;

завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об’єкт;

за законами біогенної міграції.

50. Фізичні механізми самоочищення природних вод – це:

+сорбція, газообмін, осадження;

фотоліз, гідроліз;

електроліз, дисоціація;

трансформація речовин гідробіонтами;

сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.

51. За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяють:

на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові;

на територіальні, хорологічні, структурні;

на добові, сезонні, багаторічні;

+на субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні;

на топічні, хоричні, регіональні.

52. Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняють:

+за просторовим і часовим масштабом прогнозування;

за локальним і глобальним масштабом прогнозування;

за значенням і функціями;

за цілеспрямованістю і значенням;

за генезисом і еволюцією.

53. Ділянку з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називають:

біокоридор;

+біоцентр;

біоплоща;

біозона;

біосектор.

54. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, в якому:

вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання порівняно невеликий;

відсутні природні компоненти;

+під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один із компонентів, у т.ч. і рослинність;

зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов;

людина як біологічний вид відіграє головну роль.

55. Підходи, що використовують для оцінювання природного потенціалу геосистеми – це:

+оцінювання в натуральних одиницях;

оцінювання екологічної безпеки;

+оцінювання потенціалу в балах;

оцінювання ступеня антропізації;

+оцінювання у грошових показниках.

56. До головних проблем ландшафтної екології належить:

+ландшафтно-екологічне районування;

+ландшафтно-екологічне прогнозування;

+визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;

+класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів;

таксономія морфологічних одиниць ландшафту.

57. До головних проблем ландшафтної екології належить:

вивчення особливостей формування, будови, властивостей, розвитку і поширення географічних ландшафтів;

+оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень;

+дослідження процесів міграції та обміну речовин у різних типах ландшафтів;

+визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;

+ландшафтно-екологічне районування.

58. До методів дослідження ландшафтів належать:

+дистанційні методи;

спіритичні методи;

+комбіновані методи;

вербальні методи;

+наземні методи.

59. Метою ландшафтно-екологічних досліджень є:

+екологічний аудит ландшафтів;

+комплексне оцінювання обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів;

+прогнозне оцінювання динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів;

+екологічне картування ландшафтів;

збереження заповідних територій.

60. Морфологічні одиниці ландшафту – це:

+фація;

ландшафтний район;

вид ландшафту;

+місцевість;

+урочище.

61. Індивідуальні (регіональні) класифікаційні одиниці ландшафту – це:

+ландшафтний район;

+ландшафтна область;

+ландшафтна провінція;

+ландшафтна зона;

+ландшафтна країна.

62. Типологічними класифікаційними одиницями ландшафту є:

+вид ландшафту;

ландшафтний район;

+клас ландшафту;

+рід ландшафту;

+тип ландшафту.

63. Україна розташована у межах фізико-географічних країн – це:

+Кримські гори;

Полісся;

+Українські Карпати;

Середньоєвропейська низовина;

+Східноєвропейська рівнина.

64. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:

+топічний;

субглобальний;

+хоричний;

+субтропічний;

+регіональний.

65. Способи декомпозиції геосистем – це:

генетико-еволюційний;

+просторово-об’ємний;

+геокомпонентний;

циклічний;

+геомасовий.

66. Джерела енергії в геосистемі – це:

+енергія Сонця;

гідрогенез;

+енергія тектонічних рухів;

+теплова енергія з надр Землі;

біогенез.

67. Волога до геосистеми надходить:

+за рахунок конденсації водяної пари;

+із підземними водами;

за рахунок резервного фонду геосистеми;

за рахунок біотичної міграції;

+із поверхневим стоком.

68. Речовини до геосистеми надходять:

+із пилом;

із розсіяною радіацією;

+за рахунок вивітрювання мінералів гірських порід;

+за рахунок розчинення солей осадових порід;

+із дощем.

69. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі належать:

+потоки води;

+життєдіяльність рослин;

+життєдіяльність консументів;

земне тяжіння;

потоки радіації.

70. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі не належать:

+життєдіяльність фітофагів;

+життєдіяльність редуцентів;

+життєдіяльність продуцентів;

+водні потоки;

радіаційні потоки.

71. Геосистеми виділяють за елементами, які мають високий вміст у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, – це:

оліготрофні;

+кислі;

глікофітні;

+кислі глейові;

+кальцієві.

72. За багатством ґрунту елементами живлення виділяють геосистеми:

+пертрофні;

+евтрофні;

+мезотрофні;

+оліготрофні;

кальцій-натрієві.

73. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:

+глікофітні;

+семігалофітні;

+галофітні;

+супергалофітні;

глікоморфні.

74. Типологія геосистем за речовинними потоками передбачає класифікацію геосистем:

+за типоморфними елементами;

+за ступенем засоленості ґрунтів;

за надходженням сонячної енергії;

за ступенем забезпеченості рослинних угруповань вологою;

+за багатством ґрунту елементами живлення.

75. До продукційного процесу геосистеми належить:

+утворення гумусу;

інтерцепція;

+наростання рослинної маси;

нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар’єрах;

+утворення вторинної продукції.

76. До продукційного процесу геосистеми належить:

+продукування мікробної маси;

+ріст рослин;

+фотосинтез;

нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар’єрах;

транспірація.

77. Геосистеми, що належать до субглобального рівня розмірності:

географічна оболонка;

+географічний пояс,

+континент,

+фізико-географічна країна;

геотоп.

78. Геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:

географічний пояс;

континент;

+фізико-географічна зона;

+фізико-географічна провінція;

геотоп.

79. Типи ландшафтно-територіальних структур – це:

+позиційно-динамічна ландшафтна територіальна структура;

+біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура;

+генетико-морфологічна ландшафтна територіальна структура;

+басейнова ландшафтна територіальна структура;

генетико-еволюційна ландшафтна територіальна структура.

80. Рівні внутрішньотопічної диференціації – це:

+поліекоїд,

геотоп;

+екоїд,

+клонова ділянка,

+мікроценоз.

81. Типи динамічних процесів у геосистемі – це:

+періодичний процес;

+тренд;

спонтанний процес;

+ритмічний процес;

+циклічний процес.

82. Генезисні види динаміки ландшафту – це:

+спонтанна,

+кліматогенна,

+тектогенна,

+геоморфологічна,

+біогенна.

83. За загальним характером зміни структури геосистеми виділяють антропогенні впливи:

+компенсаційні,

+редукційні,

+деструктивні,

+доповнювальні;

довготривалі.

84. За тривалістю дії антропогенного чинника на геосистему виділяють антропогенні впливи:

добові;

сезонні;

+довготривалі,

+багаторічні,

+короткочасні.

85. Оцінювання екологічного ризику включає складові:

доповнювальні;

+антропоцентричні;

+природно-ландшафтні;

+соціоекономічні;

+естетичні.

86. Типи міграції хімічних елементів у геосистемі – це:

а) збалансований тип міграції;

+переміщення елементів зі зміною форм їх існування;

+зміна форми елементів без їх суттєвого переміщення;

+переміщення елементів без зміни форм їх існування;

збереження форми елементів без їх суттєвого переміщення.

87. Залежно від орієнтації в просторі міграційних потоків розрізняють ландшафтно-геохімічні бар’єри:

однобічні;

+латеральні;

+радіальні;

дифузійні;

мікробар’єри.

88. Залежно від способу надходження хімічних елементів на ландшафтно-геохімічний бар’єр розрізняють види:

двобічні;

+інфільтраційні;

латеральні;

радіальні;

+дифузійні.

89. Класи природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:

+фізико-хімічні,

+механічні,

+біогеохімічні,

+комплексні;

дифузійні.

90. Класи техногенних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:

+фізико-хімічні;

+соціальні;

+комплексні;

+механічні;

+біогеохімічні.

91. Підкласи соціальних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:

фізико-хімічні;

+побутові;

+промислові;

+будівельні;

+змішані.

92. Хімічні механізми самоочищення природних вод – це:

+фотоліз;

сорбція;

газообмін;

осадження;

+гідроліз.

93. Методи ландшафтно-екологічного прогнозування – це:

+метод логічних розумових висновків;

+метод ландшафтно-екологічних аналогів;

+прогнозування за матрицями Маркова;

+прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії;

прогнозування за схемою формування вертикальної структури геосистем.

94. Оптимальна організація ландшафту включає завдання:

+спланувати оптимальну біоцентрично-сітьову ландшафтно-територіальну структуру;

спрогнозувати зміни геосистем сукцесійного характеру;

+виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних та господарських угідь;

+визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру;

визначити генетико-еволюційні зв’язки.

95. Антропогенні ландшафти класифікують:

+за ступенем господарської цінності;

+за цілеспрямованістю виникнення;

+за глибиною дії;

+за тривалістю існування;

за подібністю до природних ландшафтів.

96. Антропогенні ландшафти класифікують:

+за тривалістю існування;

за подібністю до природних ландшафтів;

+за змістом антропогенної діяльності;

за періодом виникнення;

+за ступенем господарської цінності.

97. До типів агроландшафтів належать:

+польовий;

+садовий;

рисовий;

сільськогосподарський;

+лучно-пасовищний.

98. Агроландшафти, що відповідають польовому типу – це:

яблуневий сад;

+картопляне поле;

пасовище ВРХ;

+посіви жита;

+посів соняшника.

99. Сільськогосподарські неоландшафти – це:

+оазиси;

вторинні солончаки;

+польдери;

рисові поля;

насадження чайного куща.

100. В основі виділення типів міського ландшафту є показники:

+частка твердого покриття;

архітектура;

+ступінь озеленення;

водний баланс;

+багатоповерховість забудови.

101. Типи міського ландшафту – це:

+заводський;

+малоповерховий;

рекреаційний;

+багатоповерховий;

+садово-парковий.

102. Типи, що належать до промислових ландшафтів:

+териконовий;

заводський;

+кар’єрно-відвальний;

+звалища;

+промисловий карст.

103. До типів місцевості кар’єрно-відвальних комплексів належать:

промисловий карст;

канали;

+каменоломний бедленд;

+оголений тип місцевості;

+кар’єрно-відвальні пустища.

104. Водойми, що належать до штучних:

+водосховища;

+ставки;

+канали;

озера;

+озера в кар’єрно-відвальному типі місцевості.

105. Типи водосховищ – це:

+з обслуговування водопостачання;

з перенесення водних мас упродовж цілого року;

створювані для руху води в напрямі схилу;

+створювані для захисту від повені;

+створювані для рибного господарства.

106. Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах – це:

+мілководний тип ландшафту;

ставки схилового типу місцевості;

улоговинні типи;

+глибоководний тип ландшафту;

плакорний тип місцевості.

107. Водні антропогенні ландшафти – це:

низинні болота;

+водосховища;

+ставки;

+супутні водні комплекси;

озера.

108. Підкласи лісових антропогенних ландшафтів:

дендропарки;

+лісокультурні;

+лісові первинно-похідні натуралізовані;

ботанічні сади;

лісокультурні натуралізовані.

109. “ Природна система” – це моноцентричне утворення згідно з……. підходом:

ландшафтним;

+екологічним;

методичним;

науковим.

оболонку називають епігеосферою.

+географічну;

водну;

повітряну;

земну.