Короткий словник основних наукових термінів

Абстрагування (ідеалізація) — це особливий прийом мислення, який полягає у відволіканні від ряду властивостей і відносин явища, що вивчається, з одночасним виділенням тих властивостей і відношень, що цікавлять дослідника (п. 1.3.3).

Аксіоматичний метод — це метод теоретичного дослідження, який передбачає таку побудову теоретичного знання, коли спочатку задається набір початкових тверджень, що не вимагають доказів (п. 1.3.3).

Алфавітний каталог — це вид каталогу, в кому картки розставлені за першим словом бібліографічного опису книги: прізвища автора або назви книги, яка не має автора (п. 1.2).

Аналіз – метод наукового пізнання, який спрямований на поділ цілого предмету на складові частини (сторони, ознаки, властивості або відносини) з метою їх всебічного вивчення (п. 1.3.3).

Аналогія — це такий прийом пізнання, при якому на підставі подібності об'єктів в одних ознаках роблять висновок про їх подібність в інших ознаках (п. 1.3.3).

Аргументування - логічний процес, суть якого - довести істинність власних суджень (тезу доказу) за допомогою інших суджень (аргументів, доказів) (п.1.4.1).

Вступ — перша структурна частина роботи. В ньому розкривається сутність наукової проблеми, актуальність обраної теми, стан розробленості в працях вітчизняних та зарубіжних вчених, обґрунтування необхідності проведення дослідження, подається мета та завдання дослідження, об’єкт та предмет дослідження. Обсяг та наповнення вступу визначається видом наукової роботи (п. 1.3.3).

Дедукція — це спосіб міркування, за допомогою якого із загальних засновків з необхідністю слідує висновок часткового характеру (п. 1.3.3).

Експеримент — спосіб дослідження, який передбачає проведення спостереження в спеціальних контрольованих умовах (п. 1.3.3).

Есе — вид наукової роботи, який характеризується невеликим обсягом та відносною вільністю композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування по конкретному приводу або питанню і свідомо не претендує на визначальне або вичерпне трактування предмету (Р.3).

Збірник — видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей (п. 1.2).

Індукція — це процес виведення загального положення із спостереження ряду часткових одиничних фактів, тобто пізнання від часткового до загального на підставі міркування, в якому загальний висновок будується на основі часткових засновків (п. 1.3.3).

Історичний метод — це метод відтворення історії об'єкту, що вивчається, у всій своїй багатогранності, з урахуванням всіх деталей і випадковостей (п. 1.3.3).

Каталог — список, перелік книжок, карт, рукописів, картин тощо, складений у певному порядку, щоб полегшити їх пошук (п. 1.2).

Класифікація — розподіл тих або інших об'єктів по групах (відділах, розрядах) залежно від їх загальних ознак з фіксацією закономірних зв'язків між класами об'єктів в єдиній системі конкретної галузі знань, а також процес впорядковування інформації(п. 1.3.3).

Курсова робота — це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з блоків дисциплін (Р.5).

Логічний метод — це, по суті, логічне відтворення історії об'єкту, що вивчається. При цьому ця історія звільняється від всього випадкового, неістотного (п. 1.3.3).

Магістерська дипломна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження, яке студент виконує на завершальному етапі навчання в університеті. Вона має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих дипломником знань, умінь і навичок зі спеціальних дисциплін (Р.6).

Метод - сукупність прийомів і операцій теоретичного пізнання й практичного освоєння дійсності, підпорядкований вирішенню конкретного завдання. Наукові методи ґрунтуються на певних принципах, теоріях і законах (п. 1.3.3).

Моделювання - це спосіб вивчення об'єкту (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі), яка заміщає оригінал в певних аспектах, що цікавлять дослідника (п. 1.3.3).

Монографія — наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки(п. 1.2).

Навчальна література — це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література (п. 1.2).

Надруковані документи — це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці(п. 1.2).

Наукова проблема - протиріччя у пізнанні, яке характеризується невідповідністю між новими фактами (даними) й старими засобами їх пояснення (п.1.3.3).

Об’єкт дослідження - стан, процес або явище, на які спрямоване наукове дослідження з метою визначення сутності, закономірностей, тенденцій тощо або можливостей впливу, використання, поліпшення (п. 1.3.3).

План - система взаємопов'язаних завдань, що визначають терміни, порядок і послідовність виконання програм, окремих робіт, операцій. Послідовність викладу матеріалу(п.1.3.2).

Періодичні видання — це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки (п. 1.2).

Порівняння - процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження спільних, притаманних різним об'єктам рис (п.1.3.3).

Предмет дослідження – це такий елемент об’єкту, через який можна зрозуміти сутність об’єкту (п. 1.3.3).

Предметний каталог — це каталог, в якому сконцентровані близькі за змістом матеріали в одному місці, що дуже зручно для дослідника(п. 1.2).

Примітка — короткий запис, що є поясненням до якогось тексту (п. 1.4.6).

Реферат — письмова доповідь, в якій зібрана інформація певного питання або проблеми (Р.2).

Синтез — це метод наукового пізнання, спрямований на з'єднання раніше виділених частин предмету в єдине ціле (п. 1.3.3).

Систематичний каталог — каталог, в якому картки згруповані в логічному порядку за галузями знань (п. 1.2).

Спеціальні випуски видань — це документи інформаційного, рекламного плану, аналітичні, статистичні дані з проблеми (п. 1.2).

Спостереження - цілеспрямоване, організоване сприйняття предметів і явищ (п. 1.3.3).

Таблиця — це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розташованих у певному порядку й за графами (п. 1.4.4).

Теза - коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, повідомлення тощо (п.3.2).

Тема - наукове завдання, що належить до конкретної галузі наукового дослідження (Р.2-Р.6).

Титульний аркуш наукової роботи — перша сторінка роботи, в якій зазначається назва вищого навчального закладу; вид та тема роботи; прізвище, ім’я, по-батькові автора та наукового керівника роботи (п. 1.3.1).

Узагальнення — це прийом мислення, в результаті якого встановлюють загальні властивості і ознаки об'єктів (п. 1.3.3).

Формалізація — це метод теоретичного дослідження, який полягає в побудові абстрактно-математичних моделей, що розкривають сутність процесів дійсності, що вивчаються (п. 1.3.3).

Формула — коротка форма символічного запису інформації або загальне відношення між величинами (п. 1.4.5).

[1] Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrstat.gov.ua/

[2] Складено на основі: The Observatory of European SMEs; Analytical Report [Електронний ресурс] / Eurobarometer, 2009. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/enterprise/enterprise_policy/analysis/observatory_en.htm

[3] Коренівський Д. Г. Дестабілізуючий ефект параметричного білого шуму в неперервних та дискретних динамічних системах / Д. Г. Коренівський — К.: Ін-т математики, 2006. — 111 с. (С. 78-79)

[4] Формується (редагується) керівником від бази практики. Рекомендовані завдання: самостійна підготовка аналітичної записки з визначеної проблеми; участь у розробці стратегій, звітів, планів, прогнозів, аналізів; участь у засіданнях, зборах, семінарах; оновлення комп’ютерних баз даних, збір та систематизація інформаційних документів; оновлення методичного забезпечення моніторингу; інші завдання.