Порядок виробництва продукції рослинного походження.

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист рослин» підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни зобов’язані у сфері захисту рослин:

-проводити систематичні обстеження угідь, посівів, насаджень, продукції рослинного походження, сховищ тощо і в разі виявлення поширення шкідливих організмів інформувати про це спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин;

-додержувати технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;

-допускати до робіт, пов’язаних із транспортуванням, зберіганням, застосуванням засобів захисту рослин, їх торгівлею, лише осіб, які пройшли згідно з цим Законом спеціальну підготовку та мають на те відповідне посвідчення і допуск, що видаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин;

-своєчасно проводити комплекс профілактичних і винищувальних заходів щодо боротьби з шкідниками, хворобами і бур’янами;

-виконувати регламенти зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин;

-використовувати відповідну техніку, обладнання та засоби громадської і особистої безпеки;

-відшкодовувати підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності та громадянам завдані їм збитки в установленому законодавством порядку;

-сприяти державним інспекторам захисту рослин у виконанні покладених на них обов’язків.

(ст.4) Основними вимогами щодо захисту рослин є:

-додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту;

-екологічне та економічне обгрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

-обов’язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов’язана з користуванням землею, лісом, водними об’єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

-суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин;

-збереження корисної флори і фауни;

-недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

Особливості виробицтва продукції рослинного походження повязані з охороною прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Права на сорт рослин офор­млені і охороняються відповідно до Закону " Про охорону прав на сорт рослин". Згідно ст. 15 цього закону Виробники насіння і садивного матеріалу зобов’язані:

-укладати ліцензійні договори на використання сортів рослин з власниками сорту відповідно до Закону України “Про охорону прав на сорти рослин” (3116-12);

-вирощувати насіння і садивний матеріал згідно з обсягом, визначеним договором;

-створювати страхові насіннєві фонди в обсягах, визначених статтями 12, 13 цього Закону;

-додержувати технологічних і методичних вимог насінництва та розсадництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;

-гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння;

-своєчасно здавати проби насіння і садивного матеріалу для контролю якості до лабораторій Української державної насіннєвої інспекції, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції відповідно до їх компетенції;

-зберігати дублікати проб насіння і садивного матеріалу протягом терміну дії документа, який засвідчує якість насіння і садивного матеріалу;

-вести по кожному сорту насінницьку документацію за встановленими формами і зберігати її протягом трьох років;

-додержувати встановленого порядку маркування і затарювання насіння і садивного матеріалу, що підлягають реалізації;

-відшкодовувати матеріальні збитки споживачу за реалізацію йому некондиційного насіння і садивного матеріалу.

Посадові особи суб’єктів насінництва та розсадництва всіх форм власності і господарювання, реалізатори насіння і садивного матеріалу у період проведення контрольних заходів зобов’язані сприяти інспекторам у виконанні їх функцій.

Права на сорт в Україні надаються, якщо до Державної служби з охорони прав на сорти рослин подано заявку, експертизу заявки та наявна державна реєстрація прав.

У разі позитивного рішення права на сорт реєструються в Державному реєстрі прав власників сортів рос­лин і Державному реєстрі сортів рослин України. Прийняте рішен­ня надсилається заявнику.

Право на поширення в Україні виникає з дати внесення сорту до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Сорти, не внесені до зазначеного реєстру, забороняється поширювати в Україні.

Поширення в Україні сортів рослин, які не патентуються згід­но з чинним законодавством регулюється особливими правилами. Пра­вом на поширення в Україні сорту, на який немає виключного пра­ва власника, володіє будь-яка особа за умови підтримування нею господарського обігу сорту згідно з Порядком поширення в Україні сорту, на який не розповсюджується виключне право власника, затвердженим наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 12 березня 2003 р. № 3-2/139-43.

Майновим правом власника сорту є його виключне право на використання власного сорту і на дозвіл чи заборону викорис­тання сорту іншими особами.

Виключне право власника на сорт не поширюється на використання сорту з некомерційною та науковою метою.

Власник сорту (ліцензіар) може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору.

Важливе місце в правовому регулюванні насінництва в Україні посідає Закон Укра­їни від 26 грудня 2002 р. " Про насіння і садивний матеріал ".

Суб'єкти насінництва та розсадництва мають право розмножу­вати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння і са­дивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів), якщо їх­ні виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, встанов­леним Мінагрополітики України (для лісового насіння — Держав­ним комітетом лісового господарства України, для квітково-деко­ративного насіння — Державним комітетом з питань житлово-ко­мунального господарства України) відповідно до його компетен­ції. Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу затверджений наказом Мінагрополітики України від 29 травня 2003 р. № 152.

Право на виробництво та реалізацію оригінального та елітного насіння надається суб'єктам насінництва та розсадництва за нас­лідками атестації, проведеної Мінагрополітики України, Держкомлісгоспом України, Держжитлокомунгоспом України за участю Української академії аграрних наук, суб'єктів насінництва та роз­садництва.

Суб'єктів насінництва та розсадництва, що за наслідками атес­тації одержали паспорт на виробництво та реалізацію насіння і са­дивного матеріалу відповідних категорій, заносять до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який веде Мінагрополітики України.

Усі партії насіння й садибного матеріалу, призначені для реалі­зації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та по­сівні якості. Сертифікація та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насін­нєвими інспекціями, які є органами сертифікації в системі Укр-СЕПРО згідно з вимогами Закону України від 17 травня 2001 р. " Про підтвердження відповідності".