Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Напрями та форми реалізації державної економічної політики.






 

Держава реалізує економічну і со­ціальну політику у сфері господарювання у двох формах:

- довгострокової (стратегічної) політики,

- поточної (тактичної) політики (ч. 1 ст. 9 ГК).

Економічна стратегія (ч. 2 ст. 9 ГК) - обраний державою курс економічної політики, розрахова­ний на тривалу перспективуі спрямований на вирішен­ня крупномасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економіч­ного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту.

Економічна тактика згідно з ч. 3 ст. 9 ГК - це су­купність найближчихцілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економіч­ної політики в конкретних умовах, що складаються в по­точному періоді розвитку народного господарства.

Відповідно до ст. 10 ГК основними напрямами економі­чної політики є:

структурно-галузева політика, спрямована на здій­снення державою прогресивних змін у структурі народно­го господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зрос­тання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економіч­ної політики, щодо яких держава здійснює відносно само­стійний комплекс заходів стимулюючого впливу;

інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучен­ня і концентрації коштів на потреби розширеного відтво­рення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галу­зевої політики, а також забезпечення ефективного і відпо­відального використання цих коштів та здійснення конт­ролю за ним;

амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівно­цінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі;

політика інституційних перетворень, спрямована на формування раціональної багатоукладної економічної си­стеми шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господа­рювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єкта­ми господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких протизаконних економічних структур;

цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпе­чення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також за­безпечення стабільності оптових та роздрібних цін;

антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взає­модії на умовах недопущення проявів дискримінації од­них суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного Ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції,

послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієн­тованої економіки;

бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та ра­ціоналізацію формування доходів і використання держав­них фінансових ресурсів, підвищення ефективності дер­жавних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбю-джетних відносин, регулювання державного боргу та за­безпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;

податкова політика, спрямована на забезпечення еко­номічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необ­хідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотриман­ня принципу соціальної справедливості та конституцій­них гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів;

грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом гро­шової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залу­чення коштів суб'єктів господарювання та населення до бан­ківської системи, стимулювання використання кредитних ре­сурсів на потреби функціонування і розвитку економіки;

валютна політика, спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання держав­них валютних резервів та їх ефективне використання;

зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулю­вання державою відносин суб'єктів господарювання з іно­земними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

екологічна політика, що за­безпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов жит­тєдіяльності населення.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал