Припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання припиняється за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів), за рішенням інших осіб засновників суб'єкта господарюван­ня чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених ГК та іншими законами, - за рішенням суду.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення суб'єкта господарювання є ініціатива власника цього суб'єкта чи уповноважених ним органів або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи суб'єкта господарювання закон не визначає. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

Види юридичних підстав примусового припинення суб'єкта господарювання визначені в законодавстві у виг­ляді примірного переліку (наприклад, ч. 2 ст. 38 Закону-«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців»).

Примусово суб'єкт господарювання припиняється відповідно до судового рішення, постановленого на підставі:

- визнання недійсним запису про проведення держав­ної реєстрації через порушення закону, допущені при ство­ренні суб'єкта господарювання - юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що за­боронена законом;

- невідповідності мінімального розміру статутного фон­ду суб'єкта господарювання - юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податко­вої служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність суб'єкта господарювання - юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Крім того, згідно з ч. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суб'єкт гос­подарювання припиняється на підставі рішення господарсь­кого суду про визнання його банкрутом. Порядок такого при­пинення визначає ЗУ «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ч. 1 ст. 59 ГК передбачає дві правові форми припинен­ня суб'єкта господарювання: реорганізацію і ліквідацію.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючо­го суб'єкта господарювання одного або більше нових суб'єктів господарювання.

Злиття двох і більше суб'єктів господарювання в один означає перехід прав і обов'язків кожного з них до суб'єкта господарювання, що виник внаслідок правового акта злиття.

Приєднання одного суб'єкта господарювання до іншо­го означає, що до останнього переходять права і обов'язки приєднаного суб'єкта господарювання.

Поділ суб'єкта господарювання є створенням на базі одного існуючого суб'єкта господарювання двох і більше суб'єктів господарювання як суб'єктів права.

Перетворення суб'єкта господарювання як спосіб ре­організації означає перетворення однієї форми власності в іншу (наприклад, державної або комунальної в колектив­ну або приватну) і, відповідно, зміну організаційно-право­вої форми суб'єкта господарювання.

У випадку ліквідації суб'єкт господарювання припи­няється як суб'єкт права без правонаступництва. Згідно з ч. 6 ст. 59 ГК суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій ст. 59 ГК;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створював­ся» чи у разі досягнення мети, заради якої його було ство­рено; у разі визнання його в установленому порядку банкру. і том, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках» передбачених законом.