Фундаменти неглибокого закладання, їх характеристика.

Фундаменти мілкого закладення влаштовують у відкритих котлованах або в порожнинах заданої форми. В загальному випадку фундаменти мілкого закладення можна класифікувати таким чином.

Стовпчаті фундаменти під стіни. Такі фундаменти застосовують при невеликих навантаженнях. На обрізи фундаментів чи бетонні стовпчики кладуть фундаментні балки для опирання на них надземних конструкцій (рис. 10.1). Фундаменти можуть виготовлятися збірними, монолітними чи збірно-монолітними.

Cтрічкові фундаменти під стіни. Такі фундаменти виготовляють збірними, монолітними чи збірно-монолітними. Збірні фундаменти складаються з залізобетонних плит, на які опирається фундаментна стіна з бетонних блоків (рис. 10.2).

Фундаментні плити, як правило, виготовляють за ГОСТ 13580-85 [5]. Ширина плит складає 600, 800, 1000, 1200, 1400, 1600, 2000, 2400, 2800 і 3200 мм, довжина - 780, 1180, 2380 та 2980 мм. Армування розраховано (для стін товщиною 160 мм) на тиск під підошвою: 1-а група - до 0, 15 мПа; 2-а група - до 0, 25 мПа; 3-а група - до 0, 35 мПа; 4-а група - до 0, 45 мПа.

Плити позначаються буквами ФЛ і числами, що характеризують (в дециметрах) ширину, довжину плити та її групу за несучою здатністю. Наприклад, ФЛ 20.12-4 - фундаментна плита шириною 2 м, довжиною 1, 18 м, розрахована на середній тиск під підошвою до 0, 45 мПа.

Фундаментні блоки виготовляють за ГОСТ 13579-78 [4] шириною 300, 400, 500, 600 мм, висотою 290 і 580 мм, довжиною 880, 1180 і 2380 мм. Маркування блоків: ФБС - “фундаментний блок суцільний”, перша цифра - довжина, друга - ширина, третя - висота (в дециметрах), буква після цифр - вид бетону. Наприклад, ФБС 12.4.6-Т - фундаментний блок суцільний довжиною 1180, шириною 400, висотою 580 мм, виготовлений з важкого бетону. Випускають також ФБП - “фундаментні блоки пустотілі”.

Просторова жорсткість збірних фундаментів забезпечується шляхом перев’язки стінових блоків. Блоки монтують з перев’язкою вертикальних швів не менше 0, 4 висоти блоку, а в складних інженерно-геологічних умовах - не менше висоти.

Cтовпчасті фундаменти під колони (рис. 10.3). Вони виготовляються збірними, монолітними або збірно-монолітними і приймаються за діючими серіями або проектуються індивідуально. В останньому випадку, для можливості використання інвентарної опалубки, розміри фундаментів у плані та їх висоту приймають кратними 300 мм, висоту ступенів - 150 мм.

Для колон промислових будівель розроблені серії монолітних фундаментів 1.412 - 1/77 та 1.412 - 2/77, для багатоповерхових виробничих і громадських будинків - серія 1.412-3/79.

Cтрічкові фундаменти під колони і плитні фундаменти. Ці види фундаментів використовують для зменшення нерівномірності деформацій будівель на слабких, просідаючих або набухаючих грунтах, у сейсмічних районах, на територіях з підземними виробітками, при карстових явищах.

Стрічкові фундаменти влаштовують у вигляді одинарних або перехресних полос, плитні фундаменти - під всією будівлею.

Під монолітними фундаментами влаштовують переважно бетонну підготовку товщиною 100 мм з бетону класу В5 (щоб під час монолічення цементне молоко не витікало в грунт), під збірними – підготовку із щебеню або піску такої ж товщини (для вирівнювання дна котлована). При наявності агресивних грунтових вод захищають тіло фундаментів від їх впливу. Для цього щебеневу чи бетонну підготовку і бічну поверхню фундамента покривають бітумом чи іншим ізоляційним матеріалом.

Якщо грунтові води залягають нижче підлоги підвалу, то влаштовують капілярну ізоляцію для попередження попадання капілярної води в підвал. Найпоширеніший вид такої ізоляції показано на рис. 10.4.

При наявності грунтових вод вище підлоги підвалу передбачають виготовлення гідроізоляції або пристінного дренажу.