Загальна характеристика класів грунтів. Похідні характеристики грунту,їх розрахунок та використання для практичних цілей.

Грунти поділяються на два класи.Скельні - ґрунти з жорсткими (кристалізаційними або цементаційними) зв'язками між зернами.Нескельні - ґрунти пухкі, без жорстких структурних зв'язків.Нескельні ґрунти найбільш розповсюджені.

Пухкі ґрунти можна поділити на дві групи: сипучі (крупноуламкові та піщані) і зв'язні (глинисті). Піщані ґрунти: 1.Кількість вологи в порах не більше 0, 4 за вагою.2.Непластичні.3.Не схильні до набухання.4.Володіють фільтраційною здатністю.5.Стискуються швидко і не значно.

Глинисті ґрунти: 1.Вологість до декількох одиниць.2.Володіють пластичними властивостями.3.При зволоженні набухають, а при висиханні дають зсідання.4.Маловодопроникні або водоупори.5.Сильно стискуються, деформації протікають повільно.

Виділяють такі різновиди великоуламкових та піщаних ґрунтів за ступенем вологості:

маловологі, вологі, насичені водою.

Великоуламкові ґрунти. Міцність їх залежить від складових порід та щільності укладання. Найбільшу міцність мають уламки магматичних порід, найменшу - осадових. Великоуламкові ґрунти практично не піддаються ущільненню, їм властива велика водопроникність. У цілому ці ґрунти - надійні основи для будинків та споруд.

Піщані ґрунти не мають структурних зв'язків, їм властива висока водопроникність, під тиском ущільнюються слабо. Пухкі піски інтенсивно ущільнюються під впливом фільтруючої води і за допомогою вібраторів. Під навантаженням ущільнення їх практично не залежить від вологості. Пилуваті піски при взаємодії з водою можуть переходити в пливунний стан.

Найбільша міцність властива піскам з переважанням твердих, стійких до води мінералів (кварц, польові шпати та ін.). У більшості випадків піщані ґрунти є надійними основами будинків та споруд.

Пилуваті та глинисті ґрунти - найбільш розповсюджені основи будинків та споруд.

Вміст у цих ґрунтах глинистих мінералів обумовлює, зважаючи на їхню величезну поверхню, особливий вид зв'язків між ґрунтовими частками (водно-колоїдні).

Властивості глинистих ґрунтів надзвичайно різноманітні і залежать від багатьох факторів. Зокрема, значний вплив чинить вологість, із збільшенням якої, як правило, механічні характеристики різко погіршуються і часто доводиться застосовувати спеціальні заходи для забезпечення стійкості будинків та споруд. Важливе значення для будівельних властивостей має і мінеральний склад, перш за все наявність глинистих мінералів монтморілонітового ряду, активно взаємодіючих з водою своєю поверхнею та внутрішньою частиною кристалічних решіток. Велике значення має походження та вік, стан за пластичністю.

Мули мають специфічні особливості котрі різко погіршують їхні інженерно-геологічні властивості та знижують їхню несучу спроможність. Мули - це переважно морські відклади. Безпосередньо на мули обпирати будинки та споруди не можна, вони за своїми властивостями не можуть служити природними основами. Застосовують палі, піщані подушки та ін. Сапропелі - це прісноводні мули, які утворились на дні озерних водоймищ за рахунок продуктів розпаду рослинних та тваринних організмів. Будівельникам нерідко доводиться зводити насипи на заболочених та просто болотистих ділянках (особливо в плавнях річок).

Серед осадових незцементованих ґрунтів виділяють тип органічних, основним представником яких є торф. Торф - органічна гірська порода, що утворюється внаслідок відмирання і неповного розпаду болотних рослин в умовах підвищеної вологості при недостачі кисню. Торфи, як і мули, не можуть служити природними основами будинків та споруд. При будівництві на торфах необхідно здійснювати спеціальні заходи для забезпечення пожежної безпеки і з метою ліквідації несприятливих для фундаментів умов (вибирання торфу, палі, піщані палі-дрени і т. ін.).