![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тема 7. Розпізнавання операцій, пов’язаних з відмиванням брудних грошей 3 страница
2) регулювання банківських та валютних операцій ( Заходи спрямовані на забезпечення боротьби з відмиванням грошей з урахуванням рекомендацій FATF. Суть обмежень зводиться до контролю (фінансовому моніторингу) за всіма угодами між резидентами України й нерезидентами, розташованими в офшорних зонах. У випадку виявлення фактів перерахування на рахунок компанії зареєстрованої в офшорній зоні коштів, інформація про таку угоду попадає під особливий контроль. Інформація може бути передана банком у контролюючі органи. 3) обмеження права приватизації (Згідно діючого українського законодавства, компанії, зареєстровані в офшорних зонах не мають права брати участь у приватизації українських підприємств, які мають стратегічне значення).
Запитання для самоконтролю
1. Які існують форми та методи ухилення від податків? 2. Як здійснюється запобігання втечі й ухиленню від податків? 3. Які існують методи обмеження операцій через офшорні центри в міжнародному масштабі? 4. Як має здійснюватися державне антиофшорне регулювання? 5. Які Антиофшорні заходи є в Україні
Тема 6. Поняття «брудні гроші». Відмивання «брудних» грошей як процес
Крім репутації " податкового раю", офшорні центри набули сумнівної слави місць, де відмиваються і легалізуються " брудні" гроші. Таким терміном називають гроші, набуті злочинним шляхом. А сукупність дій, які переслідують мету приховання справжніх джерел походження таких грошей і надають їм ознак легального походження, одержала назву " відмивання грошей". Поняття " відмивання", або " чищення", грошей з'явилося відносно недавно. Відмивання " брудних" грошей визнане злочинним діянням у карному законодавстві багатьох країн світу й особливо у кримінальних кодексах США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі. У карному законодавстві Польщі, наприклад, міститься не тільки докладне формулювання складу злочину " відмивання грошей", а й позначене коло осіб, які можуть бути залученими до співучасників такого злочину з використанням свого службового становища. Відповідні зміни внесені і в Кримінальний кодекс України. Однак найповніше визначення " відмивання грошей" містить кримінальний кодекс США з доповненням від 27 жовтня 1986 p., що має поправку " Про прогадаю відмиванню грошей". . У сучасній ринковій економіці більшість розрахунків здійснюється без використання готівки в той час, коли нелегальні прибутки надходять до рук злочинних об'єднань у вигляді готівки. Тому для того щоб ватажки злочинного світу і їхні співучасники змогли вільно розпоряджатися грошима, добутими злочинним шляхом, вони повинні їх ввести в легальний обіг через фінансові установи, господарюючі суб'єкти, використовуючи при цьому довгий ланцюг фінансово-економічних операцій (так звані канали легалізації). Відмивання грошей відбувається переважно у банківській системі, у системі страхування, на ринку капіталів, а також у так званій індустрії розваг (наприклад, з використанням казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, в якості головних каналів відмивання грошей використовуються ті галузі ринкової економіки, де можна без труднощів і в широкому масштабі застосовувати підроблені рахунки, накладні, де зазначені занижені або завищені ціни, де визнаються фіктивні рекламації й інші атрибути злочинного бізнесу. Як особливі канали відмивання грошей варто також виділити такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських суб'єктів. Злочинні групи часто купують такі підприємства чи здобувають пакети акцій, які дають право на участь в управлінні ними. Це стає корисним для створення інфраструктури майбутньої, більш професійної злочинної діяльності. Діяльність, пов'язана з відмиванням грошей, - це завжди перетворення (видозміна) або рух. Перетворення має місце тоді, коли гроші змінюють свою форму. Так відбувається, коли, наприклад, виконавець за нелегальний " прибуток" одержує грошовий переказ чи автомобіль. Нелегальні доходи скидають свою форму готівки і перетворюються в документ, який легалізує одержання грошей, рухомого або нерухомого майна. З рухом маємо справу тоді, коли ті ж самі гроші змінюють не форму, а місце. Це, наприклад, поштовий чи телеграфний переказ їх в інше місце. Дії " відминателів" грошей у банківській сфері набувають певних обрисів, залежно від інституціонально-юридичних умов, які властиві даній фінансовій системі. До таких умов відносяться: · способи і характеристика " введення" готівки у фінансову систему; · способи переміщення коштів у цій системі; · умови " виведення" коштів з даної системи. Вони утворять рамкові умови сфери злочинних дій, які складають процедуру відмивання грошей. Одночасно вони виконують функцію добору, який призводить до вичленовування і до згрупування у визначені категорії заходів, схожих між собою з організаційно-технічної точки зору. Це варто підкреслити, тому що існує, наприклад, істотна відмінність між діями, які полягають у закупівлі за " брудну" готівку декількох чеків на певну суму, і діями, які полягають у сплаті банківського кредиту " брудними" грошима. Окремі дії в рамках даної процедури можна згрупувати, використовуючи організаційно-технічні, юридичні і тимчасові критерії. Виділені категорії дій (вчинків, поведінки) називають у спеціальній літературі по-різному: стадіями, ступенями, фазами, перехідними складовими або формами відмивання грошей. Однак найчастіше використовують для характеристики різних частин цього процесу терміни " стадія" і " фаза", які вживають як синоніми. Кожна з фаз мас риси, які характерні для даного процесу, і сама вже є відмиванням грошей. Процес цей може набувати форми лише єдиної стадії. Це викликане можливістю (чи необхідністю) переривання всієї процедури з боку виконавців, представників фінансової установи або в результаті дій правоохоронних органів. Однак складність усієї процедури (про яку сказано вище) призводить до того, що кількість стадій звичайно буває більша і виступають вони в певному взаємозв'язку з іншими діями - з метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на запобігання провалу і викриття злочинного характеру усієї витівки.
Способи відмивання " брудних" грошей характеризуються великою витонченістю. Так, організовані злочині групи: · використовують недоліки національних фінансових систем; проводять гнучкі та швидкі операції з переказами і переміщенням активів через державні кордони; · вміло використовують розходження в режимах регулювання підприємницької діяльності у різних країнах; · користуються послугами посадовців, які порушують правові та етичні норми. Щодо каналів походження " брудних" грошей, то у світовій практиці виділяють такі основні генератори грошових потоків: · організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отриманні внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності; · терористичні угруповання, які використовують систему відмивання " брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій; · так званні корумповані чиновники, що отримують " брудні" гроші у формі хабарів, коштів з державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у рамках фінансової допомоги. Готівка може вивозитись з країни за допомогою кур'єрів. Гроші можуть приховуватися у вантажі. Такі перевезення - не що інше як контрабанда валюти. Для її міжнародного транспортування використовуються різноманітні ємності. Вони влаштовуються у валізах, транспортних засобах, а також у предметах, що уможливлюють розміщення великої суми грошової готівки. Зовнішні ознаки зміни початкового вигляду сховок приховуються настільки це можливо. Контрабандно вивезені кошти потім вкладаються на завчасно відкритий поточний або депозитний рахунок. Згодом за довіреністю клієнта ці гроші переводяться на рахунки інших банків. У подальшому через іноземні банки вивезені кошти можуть репатрійовуватися. Рахунками можуть проходити такі грошові суми, які значно перевищують реальні можливості бізнесової діяльності відповідного клієнта. Широко використовуються такий спосіб як " структурування". Він означає штучне подрібнення фінансової операції на кілька одиничних. У кожній з них зазвичай фігурують невеликі суми. Грошові суми при цьому переказування з використанням не лише банківських закладів, а і різноманітних поштових відділень, ломбардів та інших фінансових закладів. У кінцевому рахунку кошти накопичуються на одному або кількох рахунках. Звідти вони переказуються під законним приводом до іншої країни. Поширеним способом незаконного переміщення коштів є також конвертація грошових коштів. Використовуються електронні розрахунки, цінні папери, ф'ючерсні і похідні фінансові угоди, які часто зовсім не пов'язані з реальним товаром. У процесі відмивання " брудних грошей" важливу роль відіграють міжбанківські кореспондентські зв'язки. У легалізації коштів отриманих незаконним шляхом, значне місце посідають фіктивні підприємства. Їх державна реєстрація зазвичай відбувається за загубленими і втраченими паспортами. Реєстрація може відбуватися на так званих " номінальних власників". Вони - щось на кшталт " весільних генералів". Реальними власниками у такому випадку є інші особи. Згодом готується пакет документів. Він надається банківському закладу. Заклад відкриває поточний рахунок. На ньому впродовж певного часу накопичуються банківські кошти. Згодом вони переказуються на рахунок іншої фіктивної фірми. Ці кошти можуть видаватися і готівкою за чеком. У процесі відмивання грошей використовуються також: · багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами; · укладання договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру; · укладання договорів щодо купівлі - продажу товарів, яких фактично не існує; · псевдо страхування - тобто передання неіснуючих ризиків перестраховикам. У міжнародному відмиванні " брудних грошей" вже склалися певні правила. Найважливішими з них є наступні: · чим меншою є частка коштів, отриманих злочинним шляхом, то тим меншою є ймовірність його виявлення; · чим меншою є частка коштів, отриманих злочинним шляхом, у легальних фінансових потоках, тим складніше її виявити; · чим вище у країні ступінь фінансового саморегулювання законних угод, тим важче відслідковувати незаконні грошові потоки; · чим меншою є частка незаконних потоків у обсязі фінансових надходжень до країни, тим важче їх виявити; · чим глибша незаконна діяльність проникає у легальну економіку, тим менше можливостей для її інституційного і фінансового регулювання; · чим вищою є питома вага сфери послуг в економіці країни, тим простіше у такій країні відмивати гроші; · чим більше бізнесова і фінансова діяльність країни залежить від дрібних фірм, тим важче вирізнити законні угоди від незаконних · чим меншою є можливість використання кредитних карто-чок та інших безготівкових інструментів оплати для здійснення незаконних фінансових операцій, тим складніше виявити факт відмивання " брудних грошей".
Запитання для самоконтролю 1.Які існують визначення поняття " відмивання " брудних" " грошей"? 2.Визначте сучасні обсяги відмивання " брудних" грошей. 3.Як здійснюється процедура відмивання " брудних" грошей? 4.Які існують стадії процесу відмивання " брудних" грошей? 5.Що являють собою способи відмивання " брудних" грошей? 6.Які існують особливості відмивання " брудних" грошей на стадії розміщення? 7.Що являють собою засоби відмивання" брудних" грошей на стадії маскування? 8.Як використовуються ітераційні технології відмивання" брудних" грошей?
Тема 7. Розпізнавання операцій, пов'язаних з відмиванням «брудних» грошей
Діяльність з розпізнавання підозрілих операцій - одна з найбільш клопітких, відповідальних і складних у банківській справі. її роль у запобіганні всієї процедури відмивання грошей не менш важлива, ніж ідентифікація клієнта і реєстрація даних про нього. Труднощі працівників банку, пов'язані з безпосереднім проведенням такої діяльності, виявляються відразу ж з початком її проведення Розпізнавання має важливе значення в інформуванні правоохоронних органів про здійснення злочину відмивання грошей. Ефективність процедури розпізнавання під цим кутом зору розглядається як значний внесок в успішну роботу органів правосуддя у справі боротьби з організованою злочинністю. Розпізнавання спроб відмивання " брудних" грошей у процесі банківської діяльності розцінюється як сукупність заходів, спрямованих на організацію постійного чи періодичного надходження інформації про клієнтів і підозрілі угоди. Основне джерело інформації для розпізнавання спроб відмивання " брудних" грошей у банках - реєстр наявних угод, які перевищують установлений ліміт
Інформація, зібрана і накопичена в реєстрах наявних внесків і отримана з інших банківських джерел, підлягає обробленню в рамках програми розпізнавання, прийнятої і реалізованої в ряді країн. Цей етап включає дії, пов'язані з кореляцією, доповненням, аналізом, переробкою у формі тексту, а також з передачею даних, необхідних для виявлення спроб відмивання грошей. Відповідальність за виконання цієї роботи в цілому покладається на одного з працівників банку. Оброблення інформації повинне відбуватися систематично. Реєстри, які включають операції з готівкою, бажано аналізувати й обробляти частіше, наприклад, відразу ж після закінчення зміни роботи оператора. Прийняття на озброєння окремих груп специфічних симптомів може мати вирішальне значення для ефективності розпізнавання способів відмивання грошей. Можна запропонувати такі зразкові тлумачення окремих категорій таких симптомів як Симптоми, пов'язані з поведінкою працівників банків Симптоми, пов'язані з нетиповим характером угод з готівкою, а також зі збереженням банківського рахунка Специфічні симптоми, пов'язані з нетиповим характером безготівкових угод. Симптоми, пов'язані зі специфікою діяльності клієнта банку. Симптоми, пов'язані з місцем походження банківського клієнта, поручителя чи бенефіціара. Специфічні симптоми, пов'язані або з рівнем показників, які визначають фінансову діяльність банків, або з якісними змінами, які виникають внаслідок дотримання ними фінансово-правових зобов'язань і спеціальних інструкцій Важливий етап розпізнавання процедури відмивання " брудних" грошей - моніторинг трансакцій, відібраних як нетипові і сумнівні. Мета цього процесу - спостереження за банківським рахунком клієнта, а також за проведеними ним іншими банківськими операціями. Але основним результатом такого спостереження повинно стати підтвердження підозр щодо ознак злочинних дій клієнта (чи декількох клієнтів) або зняття цих підозр і завершення розпізнавання. Моніторинг дає можливість виключити ухвалення яких-небудь необгрунтованих рішень і як результат - направляти в прокуратуру підтверджену інформацію. Ухвалення таких заходів у рамках моніторингу - прерогатива завідувача відділом банку. Кримінальна відповідальність загрожує кожному, хто проінформує клієнта про проведення моніторингу. Моніторинг повинен призвести до накопичення максимально великої кількості документів та інформації, яка буде необхідна для визначення характеру підозр, що виникли в працівника банку, який відповідає за цю процедуру. Адже на цьому етапі загалом формуються припущення щодо юридичної кваліфікації злочинного діяння або відмови від гіпотези про залучення клієнта до злочинної діяльності. Моніторинг повинен бути результативним. Ефективність полягає і в тому, що в процесі його проведення розсіюються підозри в злочинному характері угод, проведених клієнтом, і в тому, що підозри знаходять підтвердження. Розпорядження про закінчення процесу розпізнавання віддає посадова особа, відповідальна за проведення моніторингу спеціально відібраних з цією метою трансакцій. Це робиться на підставі документа, який є підставою повідомлення прокуратурі про злочин відмивання грошей чн про відмову від підозр у такому злочині. Документ, який завершує діяльність у рамках розпізнавання, може мати форму:
Деякі важливі обставини, не пов'язані безпосередньо з діяльністю комерційних банків, але які впливають на розпізнавання спроб відмивання грошей у банках. Це, насамперед, роль центрального (національного) банку в розробленні рекомендацій щодо конкретних заходів для розпізнавання ознак і симптомів цього злочину, якості законодавчих норм, які відносяться до протидії відмиванню грошей у банках, участь державної адміністрації в боротьбі з цим злом і т. ін. Ці обставини можуть безпосередньо впливати на кількість інформації, переданої банками і використовуваної з метою протидії відмиванню грошей.
Запитання для самоконтролю: 1.Як збирають збір інформацію щодо розпізнавання " брудних" грошей? 2.Що являє собою оброблення інформації щодо розпізнавання " брудних" грошей? 3.Дайте визначення моніторингу як етапу розпізнавання процедури відмивання " брудних" грошей. 4.Як готуються висновки на підставі оброблення інформації, що стала результатом розпізнавання
Тема 8. Основні шляхи і методи протидії відмиванню " брудних" грошей
Величезні суми нелегальних доходів, які постійно накопичуються в сфері організованої злочинності та в тіньовій сфері економіки, настільки ж постійно потребують легалізації. Без такої легалізації вся злочинно-корислива діяльність кримінальників і тіньовиків просто втратила б сенс. Тому що без легалізації злочинні елементи не можуть повною мірою скористатися своїм здобутком. Легалізація чи відмивання грошей — це сукупність дій, які мають на меті приховання справжнього джерела походження нелегальних доходів, отриманих від злочинної діяльності і надання їм ознак законного походження. Методи, застосовувані при такій процедурі, найрізноманітніші — від простих до дуже витончених. Власники порівняно невеликих сум " брудних" грошей, які систематично надходять до рук злочинців, як правило, при здійсненні різних угод розплачуються готівкою і намагаються уникати фінансових установ. їхні партнери з брудного бізнесу вимагають сплати тільки готівкою, тому сама процедура відмивання грошей стосується їх досить рідко. У ряді країн, де діяльність правоохоронних органів з розкриття економічних і корисливих злочинів малоефективна, злочинці часто такою процедурою взагалі нехтують.
Методи відмивання грошей стають дедалі більш рафінованими і важко піддаються викриттю. Рівень і масштаби процедури відмивання грошей досягли в усьому світі настільки величезних розмірів, що стали загрозою стабільності окремих країн і зовнішньої безпеки цілих регіонів. До найбільших небезпек, пов'язаних з процедурою відмивання «брудних» грошей, відносяться: · по-перше, дестабілізація економік окремих держав. Діяльність могутніх злочинних угруповань, які крутять мільярдами доларів, може (як це неодноразово траплялося) спричинювати розлад валютної і митно-податкової системи держави, падіння обмінного курсу національної валюти. Масове відмивання нелегальних доходів часто призводить до порушення принципів господарської конкуренції, а також до деформації і перекосів у функціонуванні всієї макроекономічної системи держави. Усе це неминуче супроводжується підкупом і корупцією державної адміністрації яка бере участь у регламентації окремих галузей господарської діяльності. У кінцевому підсумку цілі сектори економиш виявляються в руках злочинних угруповань; · по-друге, відмивання грошей, яке відбувається переважно в кредитно-фінансових установах, головним чином у банках, неминуче призводить до підриву банківської системи, зумовлюючи в деяких випадках банкрутство ряду банків чи нанесення їм фінансових збитків. Воно спричинює явища корупції банківських службовців, які здійснюють підозрілі операції, а це саме собою підштовхує їх до прийняття економічно необґрунтованих рішень, які наносять фінансовий збиток, чи до інших службових зловживань. Як наслідок втрачається довіра вкладників до кредитної системи в цій країні, що в результаті підриває довіру до самої держави і її фінансової системи з боку світового співтовариства; · по-третє, відмивання «брудних» грошей, як уже було відзначено вище, додає прискорення зростанню і розвитку організованої злочинності. Широкомасштабне відмивання нелегальних доходів давно вже стало загальносвітовою проблемою, яка потребує вирішення з боку всіх держав світу. Але насамперед треба, щоб самі держави визнали це діяння злочинним і внесли відповідні зміни і доповнення у своє внутрішнє законодавство. Саме від цього став залежати успіх боротьби з цим серйозним і небезпечним видом злочинів в усьому світі. Найважливішим правовим актом, який регулює проблеми, пов'язані з боротьбою проти наркобізнесу, є Конвенція ООН про психотропні засоби 1971 р., яка значно розширює сферу міжнародного контролю на великий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували понад 140 держав. Віденська конвенція 1988 р. відіграла важливу роль у розвитку міжнародного права і стала серйозним внеском в організацію інтернаціонального співробітництва в боротьбі з наркофізнесом і відмиванням грошей Інший важливий документ, який основою міжнародного співробітництва в боротьбі з наднаціональною організованою злочинністю, — " Конвенція в справах про відмивання доходів, отриманих від здійснення злочину, їх виявлення, вилучення і конфіскацію", підписана в Страсбурзі 18 листопада 1990 р.
Україна входить усіма можливими шляхами у міжнародну спільноту по боротьбі із „відмиванням грошей”. Доказом того, цю наша держава бажає та намагається активно протидіяти легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, стало прийняття спільної Постанови Кабінету Міністрів та Національного банку „Про Сорок рекомендацій Групи із розробки фінансових заходів боротьби із відмиванням грошей” від 28 серпня 2001 року № 1124. Згідно із цим документом, усі фінансові установи України зобов’язуються у своїй діяльності керуватися вимогами, які містяться у рекомендаціях Групи із розробки фінансових заходів боротьби із відмиванням грошей. Отже, як свідчить досвід боротьби із відмиванням грошей, найрезультативнішими є такі заходи: · визнання операцій із відмивання грошей кримінально караними; · конфіскаційні санкції; · налагодження кредитними організаціями контактів із контролюючими органами в інтересах власної безпеки та безпеки всієї економічної системи; · обмеження банківської таємниці у разі проведення розслідувань, пов’язаних із відмиванням грошей; · виконання банками правила „знай свого клієнта” (добре знаючи клієнта, можна відносно легко ідентифікувати підозрілий рух грошей на його рахунку). Банки повинні збирати таку інформацію про клієнтів: · походження коштів, внесених на рахунок; · очікуваний оборот за рахунком; · рахунки клієнта в інших банках тощо. Сьогодні фахівці банківського нагляду мають достатньо важелів впливу на банки та їх посадових осіб, що не виконують або незадовільно виконують вимоги вітчизняного законодавства та нормативно–правових актів Національного банку України щодо боротьби із легалізацією грошей, добутих злочинним шляхом.
У світовій економіці чіткою домінантою у сфері регулювання фінансових взаємовідносин стала боротьба з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Відмивання грошей вже вийшло за рамки окремих країн, набувши глобального значення. Найсприятливішими для відмивання грошей є нові фінансові ринки в країнах із перехідною економікою, до яких належить і Україна, тому обрану тему доповіді вважаю досить актуальною. Але, не зважаючи, на боротьбу FATF із економічними злочинцями, в світі все одно процвітає фінансування тероризму. Терористи і їхні спонсори часто користаються неформальними системами грошових переказів, наприклад, вони використовують кур'єрів і\чи системи трансфертів. Однак, злочинці і терористи змушені легалізувати " чорні гроші", щоб купувати нерухомість, бізнеси чи отримувати активи, необхідні для проведення терактів. В Україні в боротьбі з фінансуванням тероризму підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу фінансові операції, сума яких дорівнює чи перевищує 80 тисяч гривень та які мають одну або більше ознак, визначених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”. Крім того, згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” українські банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 тисяч гривень. Згідно до законодавства передбачається встановлення певних обмежень щодо повідомлення зазначеними особами спеціально уповноваженому органу у сфері фінансового моніторингу про свої підозри. Зокрема, вказані особи можуть утримуватись від направлення відповідної інформації, якщо вона отримана за обставин, що є предметом їх професійної таємниці. Встановлюється також обов’язок суб’єктів первинного фінансового моніторингу вживати посилені застережні заходи стосовно клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів і фінансування тероризму. Зокрема, такі заходи мають вживатись у разі встановлення і здійснення ділових відносин з іноземними політичними діячами та іноземними фінансовими установами. Також пропонується на Державну митну службу покласти обов`язок повідомляти про випадки перевезення через митний кордон України готівки, обігових грошово-кредитних документів, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей.
Запитання для самоконтролю:
1. Як здійснюється міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиванням «брудних» грошей? 2. Як віддзеркалюється проблема кримінальної відповідальності за відмивання «брудних» грошей у законодавствах іноземних країнах? 3. В чому полягають функції та практична діяльність ФАТФ? 4. Яка роль Ради Європи в боротьбі з відмиванням «брудних» грошей? 5. Які існують проблеми «боротьби» з відмиванням брудних грошей в офшорних центрах? 6. Якою є специфіка відмивання «брудних» грошей у країнах ЦСЄ?
Тема 9. Взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Податок на додану вартість - непрямий багатоступінчастий податок, що збирається частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності та мають індивідуальний податковий номер.
|