Інформаційно-аналітичні структури бібліотек як елемент системи політичної комунікації: роль, завдання, продукти

План

1. Інформаційно-аналітична діяльність у системі прийняття управлінських рішень

2. Виникнення і структура ІАС

3. Функції інформаційно-аналітичної діяльності

4. Види інформаційно-аналітичного обслуговування.

5. Види інформаційно-аналітичних продуктів та вимоги до їх підготовки.

Реалії розвитку українського суспільства і політичної системи України свідчать про його складний суперечливий характер. Становлення української державності відбувається в умовах нестабільних політичних процесів, що ускладнює утвердження демократичних принципів і механізмів, гальмує формування в Україні громадянського суспільства і правової держави. Одним із шляхів вирішення цих проблем і запобігання виникненню нових є вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень і системи політичної комунікації.

Сприяти вирішенню таких завдань має залучення спеціалізованих структур, виникнення яких зумовлено актуалізацією інформаційних процесів, специфічними умовами розвитку сучасних політичних комунікацій. До таких структур, зокрема, належать й інформаційно-аналітичні структури (далі – ІАС) бібліотек урядових департаментів, національних та наукових бібліотек.

Інформаційно-аналітичну діяльність у системі прийняття рішення можна представити як посередницьку ланку між вхідною інформацією, що є відображенням ситуації, і самим політичним рішенням, наслідком якого є дія, спрямована на збереження або зміну ситуації (рис. 2.7) [88, c. 72].

Рис. 2.7. Інформаційно-аналітична діяльність у системі прийняття рішення

Стає очевидним, що рівень інформаційно-аналітичного супроводу напряму впливає на якість рішень, що приймаються. Таким чином, враховуючи зростаючий вплив інформації на суспільний розвиток, ефективне управління інформаційними потоками може стати дієвим засобом у запобіганні зростанню напруження у суспільстві, запобіганні конфліктам і підтримці суспільної злагоди.

Перші ІАС виникають на початку ХХ ст., з поширенням нових електронних технологій і прискоренням процесу виробництва нової інформації.

Однією з перших таких служб, яка на сьогодні є, мабуть, найпотужнішою, стала Дослідницька служба бібліотеки Конгресу США (заснована 1914 р.). — экспертно-аналитическая организация, входящая в Библиотеку Конгресса. На 2009 р. Штат Службы, которую называют «мозговым центром Конгресса», насчитывает около 700 человек, а ее бюджет превышает $ 100 млн.

Згодом аналогічні служби створюються при бібліотеках урядових департаментів і в інших країнах світу. В Україні аналогом стала Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) НБУВ (1992 р.).

Структура таких підрозділів залежить від напрямів і масштабів діяльності, кадрового потенціалу, а також від технологічного циклу підготовки кінцевого продукту.

Відділи можуть формуватись по напрямах дослідження (економічний, соціальних питань, зовнішньої політики, культури тощо), по етапах роботи з інформацією (як-от у СІАЗ: відділ технологій відбору інформації, відділ оперативної інформації, відділ політологічного аналізу), та шляхом комбінування цих підходів.

Слід наголосити на тому, що формат діяльності ІАС передбачає як пошук потрібної інформації замовникам, так і творення нової, синтезованої інформації на базі аналізу тієї, що була створена попередньо. При цьому врахування загальних тенденцій розвитку, різноманітних точок зору, альтернативних концепцій, позицій, підходів дає змогу мінімізувати ефект викривлення повідомлень, початкових смислів, від чого не убезпечені ЗМІ (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Роль інформаційно-аналітичних структур у нейтралізації інформаційно-комунікативних шумів

Крім того, такі структури володіють необхідним методологічним інструментарієм для вивчення тенденцій розвитку інформаційного простору, специфіки інформаційно-аналітичного супроводу процесу суспільних перетворень, ставлення державних структур, політичних партій та громадських і культурних організацій, громадської думки у країнах ближнього та далекого зарубіжжя до політичних процесів, що відбуваються у державі, дослідження державотворчого, законодавчого процесу в зарубіжних країнах і співставлення його з вітчизняною практикою законотворчості тощо.

Вивченню й ефективному використанню можливостей ІАС у системі політичних комунікацій сприятиме врахування науково-практичних здобутків здійснення даного напряму службами інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади провідних бібліотек світу, впровадження позитивного досвіду діяльності яких сприятиме інтенсифікації відносин між окремими елементами системи політичної комунікації та підвищенню ефективності останньої.

Метою діяльності бібліотечних інформаційно-аналітичних відділів є забезпечення необхідного інформаційного супроводу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на вирішення актуальних проблем внутрішньої та зовнішньої політики, ефективної взаємодії державних інститутів із структурами громадянського суспільства, гармонізації взаємовідносин усередині громадянського суспільства, забезпечення спадкоємності політичних традицій розвитку суспільства.

У моніторингу, що здійснюється інформаційно-аналітичними службами провідних бібліотек світу, можна виокремити такі пріоритетні напрями політологічних досліджень:

– проблеми процесу державотворення (зарубіжний та вітчизняний досвід);

– еволюція політичної та партійної системи, політичне реформування, проблеми вдосконалення функціонування окремих державних інститутів, їх відносини з громадськими організаціями, суспільно-політичними, національними, релігійними рухами;

- різноманітні проблеми економічного розвитку: енергетичного сектору, фінансової сфери, агропромислового комплексу тощо.

– питання регіональної політики органів державної влади, соціально-політична ситуація в регіонах;

– проблеми розвитку гуманітарної сфери, перебіг становлення громадянського суспільства та його взаємодія з державними інститутами;

– вироблення і реалізація зовнішньополітичної стратегії держави;

– проблема збереження і зміцнення державного суверенітету.

Наукове опрацювання зазначених проблем, передбачає їх системне висвітлення, визначення взаємозв’язків та факторів впливу, складання прогнозів щодо можливого розвитку ситуації та рекомендацій стосовно управління нею.

Водночас поза увагою бібліотечних інформаційно-аналітичних відділів не залишається моніторинг зустрічних процесів прийняття рішень управлінськими структурами, динаміки впровадження цих рішень та ступінь їх ефективності.

Серед функцій інформаційно-аналітичної діяльності можна виділити такі:

– інформаційно-пошукова – пошук, систематизація, структуризація первинної інформації з проблеми. З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, широким впровадженням Інтернет значення цієї функції зростає, адже збільшення інформаційних потоків ускладнює пошук потрібної інформації, актуалізує питання протидії інформаційно-комунікативним шумам.

– інформаційно-аналітична – аналіз первинної інформації, теоретичне осмислення ситуації на основі наявної інформації, створення вторинної інформації;

– прогнозна – на основі теоретичного осмислення ситуації розробка імовірних моделей її розвитку;

– превентивна – на основі теоретичного осмислення ситуації та з урахуванням власного негативного досвіду та досвіду інших держав визначення факторів ризику, потенційних джерел конфліктів, бажаних заходів щодо їх запобігання;

– теоретична – з урахуванням власного позитивного досвіду та досвіду інших держав розробка оптимальних моделей розвитку, рекомендацій щодо шляхів вдосконалення ситуації, нових по суті, змісту і формі моделей рішення проблеми. Ефективне здійснення цієї функції сприятиме виробленню стратегічного бачення щодо бажаних перспектив розвитку наявних відносин з наступним визначенням його етапів і засобів забезпечення. При цьому кореспондування теоретичних підходів і політичних практик потребує зваженого підходу до вибору тієї або іншої стратегії (політико-ідеологічної, етнокультурної і т. п., наприклад, інтернаціоналізму, американського «плавильного казана», ідеї мультикультуралізму, моделі канадської «етнічної мозаїки» та ін.).

– інформаційно-комунікативна – надання доступу до синтезованого інформаційного продукту;

- функція моніторингу – спостереження за якістю і оперативністю наповнення інформаційного простору за певною проблемою (рис. 2.9).

У процесі інформаційно-аналітичної діяльності здійснюється інформаційне обслуговування:

Документальне // Задоволення інформаційних потреб шляхом надавання первинних документів (ПД), необхідні відомості з яких користувач видобуває самостійно // Бібліографічне описання, анотація, огляди // Ідентифікація творів друку і орієнтація у документальному потоці // Метаінформативне згортання // Вилучення з ПД або формулювання на основі їх узагальнення суб'єктних елементів тексту

Фактографічне // Задоволення інформаційних потреб шляхом безпосереднього надавання відомостей без звертання користувачів до ПД // Фактографічні довідки, порівняльні таблиці параметрів виробів, реферати, конспекти, реферативні огляди // Орієнтація у ІНФОРМАЦІЙНОМУ потоці // Інформативне // Вилучення з ПД релевантних даних, на основі яких готуються ВД

Концептографічне // Задоволення інформаційних потреб шляхом попереднього інтерпретування представлених в ПД відомостей // Рекомендовані анотації, критичні огляди, розгорнуті і критичні реферати, рецензії, аналітичні огляди // Інтерпретована орієнтація у документальному і інформаційному потоках // І те й інше//Оцінка фактів і концепцій з точки зори їх достовірності, доцільності, ефективності і перспективності

Кінцевий продукт

До змісту оглядово-аналітичних документів висуваються наступні вимоги: актуальність, достовірність, об'єктивність, фактографічність, наявність висновків та їх обґрунтованість, стислість, доступність, персоніфікрваність.

Оглядово-аналітичний документ (ОАД) – документ, що є результатом аналітико-синтетичної обробки сукупності документів з певної проблеми (теми, питання), містить зведену згорнуту та узагальнену характеристики взаємопов'язаних об'єктів, фактів, явищ, подій.

Огляди – документи змішаного характеру на " перехресті" первинних і вторинних документів. Вони є результатом аналізу і синтезу інформації, запозиченої із " чужих" первинних документів (тому їх можна вважати вторинними документами) і, разом з тим, містять нову " свою" інформацію оціночного характеру, тобто можуть вважатися первинними документами. Такі документи зараховують до фактографічних або концептографічних вторинних документів. Серед них: рейтинги, досьє, довідники, дайджести, тематичні підбірки, рецензії, критичні, аналітичні, прогнозні огляди і т. ін. Вони надають інтерпретовану інформацію, я к а орієнтує споживачів у документному потоці або в певній проблемі. При цьому під інтерпретацією розуміють не лише висловлювання критичних суджень відносно первинних документів, фактів і концепцій, я к і аналізують, а й розгортання – внесення в текст необхідних деталей, уточнень, пояснень і коментарів, що забезпечує краще розуміння їх і сприйняття (інформаційне згортання). Слово " аналітичний" однаково може використовуватись в усіх видах оглядів, оскільки для підготовки їх застосовують різноманітні види аналізу і синтезу документної інформації. Крім того, провідне значення для всіх видів інформаційних документів має його основна – аналітична частина.

Поки що немає загальновизнаної класифікації ОАД. Практичне значення має класифікація, згідно з якою оглядово-аналітичні документи поділяють на види за сукупністю ознак. Для класифікації ОАД суттєве значення мають такі ознаки: – функціональне призначення (предметний аналіз); – характер проблеми (теми, питання), що розглядається; – цільове і читацьке призначення; – зміст (тематичні межі); – глибина ретроспекції; – форма надання інформації; – спосіб розповсюдження; – періодичність підготовки і видання.

За сукупністю перелічених ознак розрізняють два види ОАД: оглядові та аналітичні документи. Оглядові та аналітичні документи, маючи загальний об'єкт аналізу – первинний документ, відрізняються предметом аналізу. Предметом аналізу огляду є зміст документів, тоді як предметом аналітичного документа – стан теоретичної розробки проблем науки, економіки, техніки, виробництва, управління. Він передбачає: – системний підхід до вивчення предмета; – вивчення закономірностей розвитку об'єкта і формування документного потоку; – виявлення всіх його сутнісних зв'язків з огляду на умови, місце і час; – вивчення предмета в його розвитку і " саморуху"; – дослідження суперечностей у самій сутності предмета; – використання системи фактів, виявлення нового, теоретичного узагальнення фактів, визначення конкретних закономірностей явищ, які вивчають; – вивчення предмета відповідно до практики, перевірка практикою отриманих результатів. Створення оглядових та аналітичних документів потребує професійної підготовки їхніх авторів і як висококваліфікованих фахівців з цієї проблеми, і як інформаційних працівників, котрі володіють методами аналізу і синтезу інформації. Цінність оглядово-аналітичних документів пов'язана з можливістю швидкого " входження " з їхньою допомогою в певну проблематику, а також з тим, щоб скласти уявлення про перспективні напрями її розвитку. Між оглядовими та аналітичними документами багато спільного, тому їх часто розглядають як змішаний вид вторинних документів – оглядово-аналітичні документи. Аналітичний документ Найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Довгий час аналітичні документи зараховували до оглядових, об'єднуючи в групу оглядово-аналітичних документів. У зв'язку зі зростаючою суспільною потребою в аналітичній інформації, специфікою складання, розмаїттям аналітичних документів, їх доцільно розглядати як самостійний вид вторинного документа.

Нині немає загальноприйнятої класифікації аналітичних документів. Однак основною ознакою класифікації вважається глибина аналізу змісту першоджерела. На цій основі виділяють такі види аналітичних документів: огляд стану питання, критичні, аналітичні, прогнозні огляди, аналітичні довідки, довідники, рейтинги, інформаційні звіти про діяльність, тематичні підбірки, дайджести, прес-релізи, досьє і т. ін.

Для класифікації аналітичних документів особливо важливими є такі ознаки: функціональне призначення (предмет) аналізу; характер питань, що розглядаються; цільове і читацьке призначення; зміст (тематичні межі); глибина ретроспекції; форма викладу; спосіб розповсюдження, періодичність підготовки і видання. Ця загальна класифікація, охоплюючи як неопубліковані аналітичні документи, так і опубліковані, які видають бібліотеки, органи НТІ, центри інформаційного аналізу, видавництва та інші організації, значно полегшує орієнтування фахівців, учених, інформаційних фахівців у потоці первинних документів.

Аналітичні документи містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається. їх створюють у процесі поглибленого аналізу і синтезу первинних документів з метою вилучення, оцінки, узагальнення і використання інформації, що в них міститься. Для аналітичного документа характерною є наявність " аналітичної частини", яку становлять як ідеї, концепції, погляди, висновки, запозичені з первинного документа, так і власні думки, ідеї, судження автора вторинного документа. Аналітичні документи дають змогу уявити інформаційну модель проблеми. Це, перш за все, аналітичний огляд, інформаційно-аналітична довідка, інформаційний звіт про діяльність тощо. Саме ці документи, створювані внаслідок аналітико-синтетичної переробки інформації з первинних документів, дають змогу всебічно висвітлити проблемну ситуацію. Для створення таких документів застосовують як загальнонаукові методи, так і інформаційно-прогностичні методики (контент-аналіз, івент-аналіз, моделювання, когнітивне карторування і т. ін.). У загальному вигляді методика створення аналітичних документів – це методика інформаційного аналізу і синтезу, тобто зосередження на основних положеннях, фактах, даних з відкиданням надлишкової інформації. Більшість із зазначених інформаційних документів мають містити так звані вивідні знання про тенденції розвитку проблеми та шляхи її вирішення. Наявність нового (вивідного) знання в таких документах породжує суперечність щодо зарахування їх до вторинних. Методи, які застосовують для створення аналітичних оглядів, інформаційно-аналітичних довідок, аналітичних записок та інших інформаційних документів, широко використовують у процесах науково-пізнавальної діяльності. Саме тому аналітично-синтетична обробка документів належить до рівня наукової обробки документів. Аналітичні документи допомагають зорієнтуватися не лише в потоці первинних документів, а й у змісті проблеми в цілому. Цільове призначення аналітичного документа визначається рішенням, яке споживач має прийняти на його основі. У зв'язку з цим інформаційні потреби для вирішення конкретних завдань можуть бути різноманітними, зокрема: – отримати уявлення про зміст первинних документів з певної проблеми з метою відбору цінних джерел для поглибленого вивчення; – оцінити стан і шляхи розвитку відповідної галузі науки і техніки з метою визначення місця проблеми, яка вирішується, поміж інших проблем; – використати новітні досягнення своєї й інших галузей науки і техніки з метою підвищення ефективності створюваної техніки і технології; – звернути увагу на проблему, яку вивчають з метою показу позитивних і негативних сторін досліджень, що проводяться; – оцінити інформаційну ситуацію в конкретній галузі науки з метою визначення найперспективніших рішень поставленого завдання; – визначити досягнутий рівень розвитку конкретної галузі науки і техніки й порівняти з ним рівень виконаної роботи; – встановити наукову значущість ідей, теорій, концепцій, гіпотез, практичних рішень з метою використання їх у вирішенні конкретного завдання; – виявити тенденції розвитку основної і суміжних галузей науки і техніки та встановити оптимальні технічні й економічні показники нових об'єктів, які створюють.

Структура аналітичних документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду. Огляд стану питання – це огляд, що містить систематизовану й узагальнену інформацію про стан наукової розробки і практичної реалізації, тенденції розвитку питання, що розглядається (сфери науки або техніки, галузі, підгалузі, проблеми, питання, об'єкта, організації і т. ін.). Огляд стану питання (проблеми, теми) складається з таких елементів: вихідні дані, реферат, вступ, аналітична частина, висновки, рекомендації, додатки, список використаних джерел, список скорочень, допоміжні покажчики, зміст. Підкреслені елементи є обов'язковими, а решта – факультативними. У вступі обґрунтовують вибір теми (вказують наукову і практичну значущість та актуальність теми (проблеми, питання), її зв'язок з іншими галузями науково-практичної діяльності), визначають цільове призначення огляду, часові межі аналізованого періоду, види використаних документів, підкреслюють особливості огляду порівняно з існуючими оглядами з певної тематики, вказують тематичні межі аналізу питання, що розглядається. Аналітична частина огляду містить аналіз, оцінку й узагальнення систематизованих даних і фактів, які характеризують стан об'єктів наукових досліджень (явищ, процесів, речовин), що розглядаються в огляді; існуючі концепції, погляди, положення, невирішені питання, методи і засоби дослідження; стан досліджень і розробок пристроїв, технологічних процесів, матеріалів тощо; стан досліджень науки і виробництва (досягнутий рівень, організаційно-технологічна та економічна ситуація, тенденції розвитку). При підготовці оглядів слід дотримуватися таких основних положень:

– в огляді мають відображатися всі погляди на питання, що аналізуються, незалежно від власної концепції автора; особливу увагу слід приділяти аналізу нової інформації, нових даних, нових проблем і шляхам вирішення їх; недопустимим є використання застарілих відомостей, або тих, що викликають сумніви; – суперечливі відомості, що містяться в первинних документах, мають виділятися і спеціально обговорюватися;

– усі порівняльні характеристики мають зіставлятися за допомогою табличної чи графічної форми надання даних. Критичний аналітичний огляд містить систематизовану, яку критично (науково, технічно, економічно) оцінив і узагальнив автор огляду, інформацію про стан питання, що розглядається. Його основна мета – оцінка стану, визначення основних тенденцій і перспективних шляхів розвитку питання (проблеми, теми), що розглядається, а також синтез нового наукового знання.

В оглядово-аналітичному документі обов'язковими є зіставлення й авторська оцінка новизни, наукової і практичної значущості питання. Критичний огляд може містити висновки про невирішені проблеми, нову інтерпретацію відомих положень, нові ідеї, концепції та інші форми наукового знання. Саме ці характеристики критичного огляду часто ставлять під сумнів його зарахування до вторинних документів. Особливу роль відіграють оглядово-аналітичні документи в ухваленні виважених управлінських рішень.

Прогнозний огляд містить аналіз інформації, яка відображає характер змін стану досліджуваного об'єкта (його структури, найважливіших показників і чинників, що визначають його розвиток), з метою виявлення закономірностей розвитку об'єкта, необхідних для проведення робіт з прогнозування. Цей огляд базується на аналізі первинних документів глибокої ретроспективи. Прогнозний огляд складають для інформування про перспективи розвитку об'єкта на 5–10 років уперед і передбачають аналіз:

– підстави для створення вторинного документа; – стану і структури об'єкта прогнозування, сукупності параметрів, які визначають науковий (технічний) рівень і перспективність його розвитку;

– вивчення опублікованих і неопублікованих вітчизняних та зарубіжних прогнозів й оцінок авторитетних учених та організацій, проблем, тенденцій і перспектив розвитку певної галузі;

– розвитку фундаментальних і прикладних досліджень, результати яких можуть вплинути на усунення причин, що стримують вирішення проблеми;

– підготовленості сфери до використання нових наукових ідей, принципів, матеріалів, процесів і т. ін.

Прогнозний огляд має таку структуру: вступ (підстави для складання огляду), аналітична частина (стан об'єкта, тенденції і прогноз розвитку), висновки, пропозиції. Інформаційний звіт про діяльність розпочинається з анотації або реферата з коротким викладом завдання дослідження та отриманих результатів і зі вступу, в якому характеризуються вітчизняні й зарубіжні досягнення з досліджуваної проблеми. У самому тексті звіту викладають зміст завдання, формулюють технічне завдання, аналізують відомі методи і способи вирішення, розрахунки і результати експериментів. Завершується звіт висновками із зіставленням та аналізом результатів, отриманих у ході дослідження теоретичних та експериментальних даних, і, нарешті, висновками з оцінкою результатів і шляхів використання їх. Модифікацією аналітичного документа за цільовим призначенням та методикою створення є такі інформаційні документи, як тематична підбірка, дайджест, прес-реліз, досьє і т. ін. Такі документи часто називають синтезованими.

Тематичні підбірки як вид аналітичних документів – це синтезована сукупність первинних документів, частин тексту, рефератів, анотацій, рисунків, схем, діаграм тощо, підібраних з певного питання (проблеми). їх роблять за двох умов: при сталому споживацькому інтересі до певної проблеми і тоді, коли немає узагальнених публікацій з неї, інформація розосереджена в широкому колі джерел. Основними етапами складання тематичної підбірки є:

– ознайомлення з темою, складання рубрикатора, тобто переліку розділів, підрозділів;

– виявлення опублікованих документів з теми, складання бібліографічного списку; – копіювання текстів документів, їхніх частин, анотацій, рефератів, перекладів, фактографічних даних;

– групування текстів документів;

– оформлення змісту тематичної підбірки і списку переглянутих джерел, написання передмови.

Структура тематичної підбірки має, як правило, такий вигляд: титульна сторінка, на якій, окрім теми, вказують хронологічні межі відбору документів або рік початку виявлення інформації, якщо тематична підбірка поповнюється новими матеріалами; зміст; коротка передмова (від укладача); певним чином згруповані копії текстів документів, інколи ілюстрований матеріал; бібліографічний список усіх виявлених і включених до підбірки копій джерел; список переглянутих джерел.

Близьким за характером аналізу і подання інформації є дайджест. Дайджест – це документ, що становить добірку витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи добірку найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань. Дайджести можуть бути неперіодичними, періодичними та продовжуваними. Дайджестом також називають короткий виклад чогонебудь. Це фрагменти текстів багатьох документів (цитати, витяги, конспекти, інколи реферати), підібрані з певної теми, не забезпеченої узагальнюючими публікаціями, яка є у сфері постійних інтересів споживачів. Часто їх складають для керівників. Особливо вони популярні в системі вищої школи, коли немає навчальних посібників з нових розділів курсу. Авторське бачення укладачів дайджестів виявляється:

– у панорамному баченні проблеми, що на початковому етапі може бути недостатньо чітко окреслена;

– у пошуку інформації;

– в екстрагуванні, тобто у вилученні необхідних фрагментів тексту;

– у групуванні інформації і наданні її в зручній для споживачів формі.

Дайджест – це вторинний документ, результат аналітикосинтетичної обробки первинних документів, який містить новий текст " під завдання": під рішення, яке приймає керівник; під навчальне завдання, запропоноване студентам; під потреби педагога, бізнесмена, які мають використати новий матеріал і т. д.

Дайджест має проблемно-тематичне спрямування. Його специфіка, на відміну, наприклад, від проблемно-тематичних покажчиків, полягає в тому, що одиницями групування є не документи загалом, а фрагменти їхніх текстів (іноді досить невеликі за обсягом). Для дайджестів характерним є:

– вузькість тематики;

– різність аспектів розгляду проблеми;

– різниця в термінології, яку застосовують фахівці різних галузей;

– можливі розбіжності у відомостях, незбігання поглядів авторів.

Усе це зумовлює особливі вимоги до аналізу та синтезу, а також групування матеріалів і форми подання їх, яка має бути оглядовою, що полегшує сприйняття інформації завдяки акцентуванню уваги на ідеях, що не збігаються, на концепціях, висновках або результатах. Кожний фрагмент, який вилучають з тексту первинного документа, має супроводжуватися посиланням на першоджерело. Це особливо важливо, позаяк запозичення чужих ідей, концепцій і висновків без посилань на автора першоджерела вважається плагіатом, порушенням авторського права.

Структура дайджесту має такий вигляд: титульна сторінка; зміст; передмова (від укладача); основний текст, звичнорозділений на параграфи; список використаних джерел; додатки – ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, які розкривають основний текст); словник або глосарій основних термінів (у разі необхідністі). Дайджести створюють у друкованій або електронній формі на замовлення споживачів.

Прикладом аналітичного вторинного документа є досьє. Досьє – це формалізований, тобто складений за певним планом вторинний документ, який містить розгорнуту характеристику об'єкта (окремої особи, організації, товару або послуги і т. д.). Досьє створюють шляхом аналітико-синтетичної переробки значної кількості первинних документів і постійно актуалізують, оскільки фактичні дані швидко змінюються. Роботу зі створення досьє розпочинають із складання плану-макету, який часто запозичують з довідників, каталогів, путівників, фактографічних баз даних, адаптуючи до специфіки об'єкта. Зміст досьє диференціюють залежно від того, створюється воно на особу, організацію чи на програму. Якщо досьє створюють на особу (персональна БД типу " Хто є хто в науці"), то в ньому фіксується: прізвище, ім'я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, нагороди; місце роботи, посада; рік народження; біографічні дані; напрями діяльності; публікації, винаходи; публікації про певну особу; членство в організаціях, редакціях, радах, спілках; джерела виявлених відомостей. Якщо досьє створюють на організацію, то фіксують: повну назву організації; рік заснування; адресні дані; юридичну особу; номер і дату видачі ліцензії; сферу діяльності; товари, що виробляються (послуги, що надаються); умови продажу товарів або надання послуг; ділові партнери; відгуки про дану організацію (включно з дипломами конкурсів, виставок, нагород, компрометуючі відомості); членство в міжнародних, національних і регіональних асоціаціях; добродійна діяльність; джерела виявленої інформації.

Досьє може складатися на довгострокові соціально-економічні, науково-технічні й культурні програми (проекти) міжнародного, національного або регіонального рівнів. У цьому разі досьє містить такі позиції: назва програми (проекту); назва підпрограми; категорія (міжнародна, всеукраїнська, регіональна, галузева); організації-учасники (розробники); координатор (керівник); джерела фінансування; інвестор, спонсор; термін та етапи розробки; основний зміст (у цілому і за етапами); кінцеві результати; стадія реалізації на поточний момент; джерела виявлених відомостей. Складаючи досьє, використовують дані з різноманітних джерел (довідників, газетних і журнальних публікацій, матеріалів виставок, рекламних проспектів, ресурсів інтернет тощо), доповнюючи результатами опитування компетентних осіб.

Аналогічними за змістом досьє про організацію (установу) є прес-релізи. Прес-реліз – листівка, спеціальний бюлетень або брошура, головним чином, з офіційним повідомленням для органів масової інформації. До прес-релізів висувають такі інформаційні вимоги: 1) зацікавленість споживачем (інформативність); 2) змістовність (інформаційна місткість); 3) яскравість у рекламному оточенні (контрасність); 4) виразність основних елементів (первинна фіксація уваги); 5) запам'ятовуваність (вторинна фіксація уваги – зворотна інформація); 6) вчасність – необхідність для певних споживачів у потрібний час. Останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів. Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів – баз даних. Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою – прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів. Запитання для самоконтролю У чому сутність інформаційної діяльності? Як вона співвідноситься з аналітико-синтетичною обробкою документів? Які види інформаційних документів вам відомі? Як співвідносяться первинні і вторинні документи? У чому суть загальної і часткової методики створення вторинних документів? Що таке бібліографічний документ? У чому полягає його специфіка? Які види реферативних документів вам відомі? У чому їх особливість? Назвіть особливості оглядових документів. Які види аналітичних документів вам відомі? Які особливості структури документа?

Більш детально класифікація продукту Захарова, Філіпова Основи інформаційно-аналітичної діяльності https://pidruchniki.ws/1201092753937/informatika/klasifikatsiya_harakteristika_osnovnih_vidiv_oglyadiv

У широкому розумінні ОАД (оглядово-аналітичний документ) представляє собою вторинний науковий документ, в якому узагальнюються відомості, що містяться у відповідних первинних документах. Огляди зазвичай охоплюють матеріали з однієї теми і за певний період часу.

Крім того, оглядом вважають документ, що містить концентровану інформацію, одержану в результаті відбору, аналізу, систематизації і логічного узагальнення відомостей з великої кількості першоджерел з певної теми за визначений проміжок часу.

Дослідження документальних потоків свідчить, що існує можливість виокремити наступні функції оглядів:

1) інформаційні (що поділяються на виробничі і орієнтуючі) - функції прийняття рішень різних типів на самих різних рівнях організації науки і техніки;

2) навчальні - функції формування індивідуальних тезаурусів або деякої системи індивідуальних знань);

3) організаційні - функції формування документальних потоків;

4) кумулятивні - функції формування активного фонду науки (суми знань);

5) евристичні - функції стимулювання творчих можливостей спеціалістів на створення нової інформації);

6) гносеологічні (внутрішньонаукові) - функції розвитку і формування суспільного тезаурусу (науки).

Усвідомлення факту багатофункціональності різних видів документів, зокрема оглядів, дозволяє повніше використовувати резерви документальної інформації у процесі інформаційного обслуговування спеціалістів.

Усі функції оглядів можна поділити на дві великі групи: 1)функції] що відносяться до всієї науки (загальнонаукові), і 2 функції, що відносяться до індивідуальних користувачів (прагматичні).

Загальнонаукові функції: фільтруюча, аналітична, синтезуюча, фіксуюча, стимулююча.

Фільтруюча функція - найважливіша функція оглядів. Для закріплення на матеріальних носіях і передавання у часі і просторі відбираються лише найважливіші документи, які містять найправильніші і найважливіші дані.

Аналітична функція - аналіз є органічною частиною не лише методики складання огляду, а й будь-якого наукового дослідження. Відібрані для огляду документи аналізують для того, аби виявити і потім виключити відомі відомості, які, поряд з новими, можуть міститися в будь-якому документі.

Синтезуюча функція - процедурою, протилежною аналізу, є синтез. Між відібраними для аналізу фактами вчений знаходить внутрішні зв'язки і об'єднує ці факти, тобто синтезує, але вже в інших сполученнях. Систематично викладаючи наявні наукові результати, упорядник дає в огляді загальну картину сучасного стану проблеми.

Фіксуюча функція. Ця функція випливає з останніх двох. Фіксуючи в огляді відомості з первинних документів, ми, тим самим, поміщаємо ці дані в активну частину знань, а значить, створюємо умови для їх більш тривалого існування, закріплюючи в формі, що забезпечує тривале зберігання.

Стимулююча (генеруюча) функція. При концентрації в одному місці результатів, одержаних багатьма дослідниками, які висловлюють різні думки і підходять до вирішення з різних сторін, у читачів можуть виникати нові думки й ідеї, які стимулюють дослідження за новими напрямками і допомагають вирішенню проблеми.

Прагматичні функції оглядів: інформаційна, довідкова, навчальна, пошукова.

Інформаційна функція. З оглядів споживач може одержати інформацію про первинну літературу і орієнтуватися в інформаційному потоці, концентруючи свою увагу на найважливіших документах.

Довідкова функція. Реферативні видання, довідники, банки даних та інші подібні джерела забезпечують споживача фактографічною інформацією. Огляді також виконують цю функцію, але роблять це більш доступним і ефективним способом на снові аналізу і синтезу найважливіших досліджень. Довідкова функція огляду важлива також для прийняття управлінських рішень.

Навчальна функція. Ця функція полегшує студентам, що беруть участь в НДР, розуміння нових тем і орієнтує у суміжних галузях. Спеціалістам огляд допомагає засвоювати таку інформацію, яку вони не можуть одержати з підручників через їх відсутність.

Пошукова функція. Дана функція полегшує пошук першоджерел, забезпечуючи читача списком літератури з певної теми й, тим самим, перетворюючи огляд у своєрідну інформаційно-пошукову систему. Перевага огляду перед звичайним бібліографічним покажчиком в тому, що в огляді зазначаються не лише джерела, а й подається фактографічна інформація, що допомагає зробити обґрунтований відсів непотрібної літератури.

За результатами аналізу матеріалів ЗМІ формується відповідний інформаційний масив. Щодо технології даного процесу, то інформація оцінюється та відсортовується за достовірністю (підтверджувана, сумнівна, тощо) і оперативністю (історія питання, стан на сьогодні, прогноз). Якщо ж немає можливості встановити достовірність інформації, то побічно про неї можна судити, крім іншого, і за надійністю її джерела (надійне, досить надійне тощо). Підвищенню рівня об’єктивності й ґрунтовності аналізу сприяє наявність матеріалів широкого кола різних джерел. Це також означає, що у підборці інформації мають бути відображені всі істотні сторони проблеми і значущі факти.

Важливою є також оцінка значущості інформації, визначення та нейтралізація інформаційного шуму, оскільки надмірна деталізація не сприяє кращому розумінню проблеми. Навпаки, надмірна кількість інформації заважає побачити характерні особливості ситуації та тенденції її розвитку. Тому другорядна інформація потребує узагальнення і скорочення обсягів у процесі підготовки.

Кінцевий матеріал має висвітлювати зміст проблеми, її витоки, фактори загострення, чинники впливу (зокрема, співвідношення впливу зовнішньополітичного і внутрішньополітичного чинників), можливі сценарії вирішення питання (рекомендації) і розвитку подій.

Вдосконалення процесу аналітичної обробки матеріалів у підсумку дає змогу не просто надати доступ до інформації, а, що набагато важливіше, надати доступ одразу до потрібної замовнику, оптимально структурованої та узагальненої інформації. Серед безумовних плюсів такої форми ресурсу – оптимальний для кожного індивідуального замовника вид інформації, що сприяє максимально ефективному її використанню. Підсумковий матеріал має свого адресата, на якого він персонально розрахований. При цьому під час виконання замовлення враховується не лише тема, а й індивідуальні побажання замовника (обсяг матеріалу, стиль, форма надання – друк або електронний вигляд тощо).

Перевагою інформаційно-аналітичних структур, створених на базі бібліотек урядових департаментів, національних та наукових бібліотек, у забезпеченні інформаційного супроводу процесів політичної комунікації порівняно з іншими ІАС є оперативний доступ до широких масивів інформації наукового характеру. З огляду на це, в сучасних умовах декларованого переходу до суспільства знань особливого значення набуває здійснення ІАС наукової роботи, в якій можна виокремити теоретичний та прикладний аспекти, а саме:

а) дослідження процесу формування і розвитку інформаційного простору, ролі і місця у цьому процесі бібліотечних структур та їх інформаційно-аналітичних підрозділів;

б) вивчення проявів і впливу інформаційної сфери на суспільно-політичні, економічні, культурно-освітні процеси;

в) інформаційно-науковий супровід суспільних перетворень;

г) дослідження питання організації інформаційно-аналітичної діяльності бібліотечних структур з метою якомога повнішого задоволення інформаційних запитів замовників;

д) визначення специфіки інформаційних продуктів, шляхів підвищення їх ефективності, впливу на прийняття оптимальних рішень.

Умови діяльності інформаційно-аналітичних відділів дають змогу проводити систематичну роботу із розробки наукових проектів за такими напрямами, як національна безпека, стратегія політики і політичний аналіз, економічні стратегії, зовнішньополітичні стратегії, гуманітарна політика і духовна культура, соціальні стратегії, екологічна безпека, регіональний розвиток.

Здійснення ІАС роботи за зазначеними напрямами покликане у підсумку сприяти:

- формуванню ринку інформації, підвищенню рівня інформованості і компетентності влади і суспільства з метою запобігання соціальним, політичним, національним та релігійним конфліктам;

- своєчасному й об’єктивному інформуванню населення про роботу державних органів, з метою підвищення їх авторитету;

- налагодженню ефективної системи інформаційного забезпечення замовників (органів державної влади і управління, громадських об’єднань та організацій тощо) як підґрунтя для підвищення рівня їх компетентності та створення умов для прийняття найоптимальніших рішень;

- підвищенню міжнародного авторитету держави, її співробітництву з іншими країнами;

- складанню науково обґрунтованих прогнозів стосовно перспектив розвитку політичної, економічної, соціальної, культурної сфери у країні та її окремих регіонах.

Отже, матеріали, які готуються ІАС, сприяють поширенню компетентної, перевіреної, суспільно значущої інформації, з максимально нейтралізованими інформаційно-комунікативними шумами. Таким чином, найвища їх ефективність виявлятиметься на рівні комунікації влада – суспільство і на суспільному рівні – там, де імовірність викривлення повідомлень найвища. З цих міркувань розробляються форми і напрями діяльності ІАС.

Займаючи проміжне становище між органами державної влади (джерело повідомлення) і суспільством (адресат), ІАС включається у систему вертикальної комунікації. Служби отримують інформацію з офіційних джерел і в адаптованій до споживача формі поширюють її через власну продукцію, сприяючи таким чином кращому сприйняттю початкових смислів, а отже, запобігаючи викривленню повідомлення. Яскравим прикладом реалізації такого напряму діяльності стала підготовка Службою інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського спільно з управлінням у зв’язках з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України коментарів та роз’яснень на звернення громадян. Форма подачі матеріалів – відповіді на питання – зручна і дає змогу користувачеві зекономити час і зосередитися, власне, на питанні, яке його цікавить, уникаючи «зайвої» інформації, яка у даному випадку становитиме для нього «шум». Водночас інформація базується на чинному українському законодавстві і, будучи обробленою фахівцями, зберігає достовірний характер.

Інші продукти СІАЗ, що сприяють поширенню «знешумленої» інформації, – бюлетень оперативної інформації електронних видань для керівників та їхніх референтів «Резонанс», в якому висвітлюється діяльність органів виконавчої, законодавчої та судової влади, місцевого самоврядування, та інформаційно-аналітичний журнал «Україна: події, факти, коментарі», присвячений висвітленню та аналізу найактуальніших подій суспільного життя в економічній, політичній та соціальній сферах, проблемам ефективності державотворчого процесу в Україні.

Підготовлені випуски в електронній формі розміщуються на web-сторінці НБУВ і відкриті для широкого доступу.

Матеріали згаданих видань за їх структурою та жанровою специфікою можна поділити на чотири типи:

- інформаційно-реферативні огляди подій з посиланням на джерело інформації;

- аналітичні – матеріали з аналізом певної проблеми суспільно-політичного, економічного, культурного життя, з гіперпосиланнями на джерела інформації та висновки спеціалістів щодо вирішення чи розвитку проблемної ситуації у структурі самого тексту;

- коментарі спеціалістів;

- довідкові матеріали.

Під час висвітлення діяльності владних структур України основна увага видань зосереджується:

1) на аналізі ефективності роботи виконавчої гілки влади, а саме – на роботі Кабінету Міністрів, міністерств, відомств, виконавчих владних структур на місцях;

2) на підготовці матеріалів, спрямованих на допомогу виконавчим владним структурам у роз’ясненні прийнятих Кабінетом Міністрів рішень, постанов, матеріалів нарад з найважливіших питань, що потребують вирішення тощо;

3) на вивченні та популяризації досвіду виконавчих владних структур у реалізації Програми уряду, здійсненні суспільних перетворень;

4) на організації роботи щодо забезпечення ефективного зворотного зв’язку з регіонами для більш точного відображення їх інтересів.

Загалом аналітичні огляди, що готуються ІАС, завдяки дотримання службами принципу позапартійності, відіграють важливу роль у донесенні до громадськості максимально об’єктивної, неупередженої інформації стосовно політичних процесів, що відбуваються у державі. Системний підхід, що застосовується фахівцями ІАС для дослідження окремих подій, явищ політичного життя, наукова база, на яку вони спираються, створюють умови для максимально адекватних оцінок ситуації, розробки прогнозів, виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Ще один чинник, що позитивно вирізняє ІАС серед інших елементів системи політичної комунікації, – відсутність прагнення сенсації. Відомо, що у гонитві за сенсаціями оглядачі ЗМІ здатні до свідомих викривлень та перекручувань смислів початкових повідомлень. З іншого боку, у діяльності ЗМІ політичних партій досить часто простежується тенденція щодо маніпулювання фактами з метою зміцнення впливу власної партії та послаблення позицій опонентів. Отже, на рівні комунікації влада – суспільство ІАС бібліотечних установ сприяє задоволенню потреб громадськості в адекватному компетентному роз’ясненні урядової політики, рішень, що приймаються владою, та здійснюваних нею дій.

Що стосується вертикального зворотного потоку інформації, то діяльність ІАС сприяє забезпеченню владних структур об’єктивною перевіреною інформацією щодо громадських настроїв, особливостей регіонального розвитку, ефективності реалізації урядових рішень у різних сферах суспільного життя. Реалізація цього напряму діяльності ІАС досягається шляхом здійснення моніторингу інформації ЗМІ (у тому числі регіональних), підготовки спеціальних бюлетенів, аналітичних оглядів. Наприклад, широким попитом серед владних структур користувався інформаційно-аналітичний бюлетень матеріалів ЗМІ, що готувався СІАЗ НБУВ, «Регіони сьогодні», в якому розміщені інформаційні матеріали щодо політичної, економічної, соціальної ситуації в регіоні, а також інформація про найбільш помітні події культурно-національного та релігійного життя структурувались по відповідних рубриках (область – політика, економіка, соціальна сфера, культурне життя, місцева влада). Щоденний режим випуску цього продукту створював умови для визначення тенденцій розвитку ситуації, ступеня ефективності дій місцевої влади тощо. Безумовна перевага огляду –його оперативність (режим «сьогодні – на сьогодні»), що дає змогу владі своєчасно відреагувати на зміни ситуації у регіонах.

Ще однією формою діяльності ІАС, спрямованою на забезпечення органів державної влади необхідною інформацією стосовно ефективності здійснюваної урядом політики, є проведення соціологічних опитувань з найважливіших питань суспільного буття, дослідження громадської думки. Інформаційно-аналітичні підрозділи бібліотечних установ здатні як самі ініціювати і проводити такі дослідження (як, наприклад Дослідницька служба Конгресу Бібліотеки Конгресу США (Congressional Research Servise – СRS), так і аналізувати і узагальнювати результати досліджень, проведених іншими різноманітними інформаційно-аналітичними структурами (як практикує СІАЗ НБУВ). У другому випадку експерти інформаційно-аналітичної служби мають можливість враховувати відмінності у результатах, отриманих різними дослідницькими установами, узагальнити тематику проведених досліджень, яка є певним відображенням переліку проблем, що перебувають у центрі громадської уваги, та у підсумку надати замовникам максимально повну й об’єктивну інформацію з питання, яке цікавить.

Наприклад, проведені СІАЗ влітку 2009 р. дослідження експертної думки виявили різноманітність тематики соціологічних досліджень, результати яких були оприлюднені українськими аналітичними центрами у червні – липні 2009 р. Ряд опитувань стосувався ставлення громадян до окремих рішень парламенту та окремих проблем громадського життя. Були представлені результати регіонального дослідження думок мешканців Львівщини з широкого спектра питань. Актуальною також була тема економічного становища України, зокрема, ставлення громадян до національної валюти та банківської системи у цілому.

Утім, найпильніша увага соціологів була зосереджена на з’ясуванні громадського ставлення до політичної ситуації у країні, до імовірності створення широкої коаліції між Блоком Юлії Тимошенко і Партією регіонів, а також на визначенні електоральних уподобань громадян. Актуальною була й тема внесення змін до Конституції. Тематичний аналіз проведених досліджень засвідчив пріоритетність вдосконалення функціонування політичної системи України для забезпечення загального стабільного розвитку суспільства.

Перспективним видається і розвиток інформаційно-аналітичної діяльності ІАС у горизонтальному вимірі політичної комунікації – на суспільному рівні взаємодії політичних партій, суспільних рухів, громадських організацій, окремих громадян. Поширення суспільно значущої актуальної наукової інформації щодо питань політики, задоволення інформаційних потреб замовників щодо реалізації громадянських прав і свобод, формування і трансформації політичних сил, тенденцій розвитку політичної системи у державі сприятиме кристалізації політичного світогляду індивідів, визначенню політичних позицій, підвищенню рівня загальної політико-правової культури населення. Усе це у підсумку матиме позитивний вплив на активізацію діалогу всередині суспільства, виховання духу солідаризму, почуття громадянськості.

Отже, ефективна діяльність ІАС у сфері політичної комунікації покликана забезпечити належну комунікативну взаємодію на вертикальному та горизонтальному рівнях, сприяючи таким чином загальному зміцненню та розвитку політичної системи й окремих її елементів.