Тема. Аудиторні технічні комплекси. Правила безпеки при використанні ТЗН.

Лекція 9.

Введена близько 30 років тому кабінетна система організації навчального процесу в загальноосвітніх школах багато в чому сприяла ширшому використанню різноманітних ТЗН і створенню аудиторних технічних комплексів. Апаратура в таких комплексах може бути закріплена стаціонарно, бути пересувною або створюватися як комбінована система. При цьому вельми істотним є те, наскільки автоматизовані використовувані ТЗ. У такому технічно оснащеному кабінеті створюються оптимальні умови для організації навчального процесу і діяльності вчителя і учнів проте недоцільно всю технічну апаратуру закріплювати стаціонарно, оскільки це приведе до обмеження її використання в тих випадках, коли заняття проводяться в інших приміщеннях. Тому найбільш доцільний варіант, коли на кожному поверсі створюється кабінет з комбінованою системою розміщення апаратури, частина з якої може легко переміщатися на спеціальних візках або сучасних пересувних демонстраційних столиках.

До аудиторного устаткування (АТ) слід віднести обладнане місце вчителя з вбудованими пультами дистанційного керування кінодіапроекційною апаратурою, звуковідтворюючою і телевізійною апаратурою, зашторюванням і освітленням аудиторії, а також екранні стенди і діаграми, інформаційні дошки на світлових індикаторах, магнітні дошки з прилипаючими навчальними посібниками, підйомні і розсувні крейдяні дошки, аудиторні стінки, відбивні екрани, стійки і навішування для підйому плакатів, електрифіковані таблиці хімічних елементів, лазерні указки, регламентатори часу, підставки і полиці-кронштейни для технічних пристроїв представлення інформації..

Система дистанційного керування технічними пристроями навчання являє собою пульт управління, що складається з комутаційних пристроїв, вмонтованих в обладнане місце вчителя і призначених для дистанційного керування кінопроектором Україна, діапроектором, епідіаскопом, базовим підсилювачем НЧ, аудиторним освітленням, механізмами зашторювання, групами навчального телебачення. Пульт управління обладнаний вбудованим магнітофоном і програвачем.

Система зворотного зв'язку з вибірковим способом введення відповіді (одна з двох або п'яти альтернатив) призначена для контролю засвоєння висловлюваного на лекції матеріалу і складається з пульта викладача і пультів учнів. Програма - лінійна. Контрольні питання представляються усно, письмово на дошці або плакаті, на екрані за допомогою діапроектора. Число питань при контролі обмежено. Реєстрація результатів опиту здійснюється автоматично і відображається на світловому табло пульта викладача. Результати опиту можуть бути виражені в абсолютній (до 250) або відносній (процентної) формі.

Зашторювання віконних отворів: горизонтальне - висота не більше 4 м, ширина 2-5 м, швидкість зашторювання 0, 41 м/с; вертикальне - висота не більше 3 м, ширина не більше 3 м, швидкість зашторювання 0, 24 м/с.

Достатньо поширеним в загальноосвітніх школах аудиторним технічним комплексом є лінгафонний кабінет. Це спеціальна аудиторія, обладнана комплексом звукотехнічної, проекційної і кінопроекційної апаратури, а також відповідними звуковими, екранними і екранно-звуковими засобами навчання і виховання, що дозволяють створювати оптимальні умови для самостійної роботи учнів по оволодінню навиками усної мови, культурою мови рідної мови, а також професійно-виконавськими навиками за фахом в театральних і музично-педагогічних навчальних закладах.

Лінгафонні кабінети бувають з відкритими робочими місцями або з ізольованими один від одного кабінетами (напівкабінетами). Виготовляючи стінки кабін із звукоізолюючого матеріалу, передню роблять з оргстекла або стекла.

Лінгафонні кабінети можуть мати магнітофони не тільки на столі вчителя, але і на кожному робочому місці учнів. Крім того, в цих кабінетах встановлюють всіляку апаратуру для статичного і динамічного проектування.

Розрізняють наступні типи лінгафонних кабінетів.

Аудіопасивні лінгафонні кабінети. Пульт управління, магнітофон і програвач знаходяться на робочому місці вчителя. У учнів - головні телефони. Фонограму можна прослуховувати в двох варіантах: тихий (через головні телефони), гучний (через гучномовець).

Аудіоактивні лінгафонні кабінети. Робоче місце вчителя -два магнітофона, електрофон, пульт управління із загальним підсилювачем. У учнів - напівкабіни з мікротелефонними гарнітурами. Такий тип лінгафонного кабінету дозволяє здійснювати гучне і тихе прослуховування фонограм, говір учнів в парах, зв'язок з викладачем. Є дистанційне керування проекційною апаратурою, автоматизоване зашторювання і попарна комутація робочих місць.

Аудіокомпаративні лінгафонні кабінети. Робоче місце вчителя обладнане консоллю, об'єднуючою пульт управління, два магнітофони, електрофон і синхропріставку для узгодження роботи магнітофона і автоматичного проектора. У учнів - те ж, що і в попередньому варіанті. Таке устаткування дозволяє прослуховувати зразкові фонограми з одночасним записом мови учнів в паузах.

Недавно розроблені лінгафонні класи із спеціальними цифровими магнітофонами на робочих місцях, керованими мультимедійним комп'ютером вчителя, розраховані на трансляцію записаних елементів мови і їх контроль, а також на підключення до різних повчальних програм.

Для загальноосвітніх шкіл вітчизняна промисловість випускала лінгафонні пристрої (ЛП) і мовні лабораторії (МЛ).

Лінгафонним пристроєм називають звукотехнічну апаратуру, що складається з телефонів, мікрофонів, магнітофонів, електрофонів і пульта управління вчителя, що створює широкі можливості для ефективної передачі звукової інформації всьому класу і окремим учням, для розмови учнів в парах і фіксації на магнітофоні, для підключення вчителя до будь-якої пари в цілях контролю і призначену для оптимізації розмовної мови по рідному і іноземним мовам.

Мовна лабораторія відрізняється від лінгафонного пристрою тим, що вона доповнюється комплектом проекційної апаратури, що є в школі. Для цього в пульті управління вчителя передбачено дистанційне керування проекційною технікою, механізмом зашторювання вікон і електроосвітленням кабінету.

Багато загальноосвітніх шкіл оснащені лінгафонними пристроями типу ПЛК-18, ДКП-70, в деяких діють мовні лабораторії ЯЛ-20.

ЯЛ-20 є пристрій для найбільш раціонального використання всіх звукових, екранних і екранно-звукових засобів навчання і виховання в процесі вивчення рідної і іноземної мов.

Лінгафонні кабінети типу ЯЛ-ЗМ і його модифікації ЯЛ-20, ЯЛ-24М забезпечують наступні дидактичні можливості:

- одночасне промовляння мовних зразків і самопрослуховування;

- подачу трьох навчальних програм на робочі місця учнів;

- виборчу комутацію трьох груп робочих місць на одну з програм;

- парне фіксоване з'єднання робочих місць;

- можливість індивідуальної роботи вчителя з будь-яким учнем;

- прихований контроль вчителем роботи учнів;

- загальний виклик учнів будь-якої групи;

- запис на магнітну стрічку мови учнів;

- перезапис фонограми від програвача або магнітофона;

- відтворення через виносні звукові колонки наступних видів фонограм: навчальна програма, звуковий кінофільм, мова вчителя, мова учнів в парах;

- дистанційне керування проекційною апаратурою;

- дистанційне керування освітленням і рухом штор і екрану.

Лінгафонні кабінети аудіокомпаративного типу (Ельфа, Тесла) крім названих дидактичних можливостей забезпечують прослуховування зразкової фонограми і запис мови учнів на кожному робочому місці, забезпеченому власним магнітофоном. Це підвищує рівень індивідуалізації навчання.

Провідними фахівцями опитування вчителів виявили два чинники, що знижують ефективність використання лінгафонних кабінетів в школі: великі невраховані витрати часу на підготовку уроку з їх застосуванням і недоліки технічного обслуговування лінгафонних кабінетів.

Пошуки оптимальних організаційно-педагогічних умов, що забезпечують комплексне використання тих, що є в школі аудіовізуальних і інших засобів навчання всіма вчителями, привели до створення в школах технічних центрів.

Першим етапом в розвитку технічних центрів було створення звукових центрів шкільних радіовузлів типу РУШ, з яких основна звукова навчальна інформація (грамзапис, магнітофонний запис, радіопередача) передавалася в навчальні кабінети.

Розвиток сучасної відеомагнітофонної і телевізійної техніки дає можливість переходу до створення технічних центрів із замкнутою телевізійною системою. З такого центру можна передавати по замовленням вчителів в навчальні кабінети не тільки звукову інформацію, але і навчальні кінофільми, діафільми, діапозитиви, транспаранти, телепередачі, відеозаписи, ілюстративний матеріал. На базі такого технічного центру можна також організувати роботу шкільної телестудії.

Технічний центр загальноосвітньої школи включає основні компоненти: систему телевізійно-кабельного зв'язку для подачі в навчальні кабінети відеоінформації; систему дротяного двостороннього звукового зв'язку, що забезпечує подачу в кабінети звукової інформації і зворотний зв'язок з технічним центром; мобільний (пересувний) фонд проекційної і звуко-технічної апаратури, використовуваний для демонстрації безпосередньо в кабінеті кольорових кінофрагментів і кінофільмів, а також кольорових і озвучених кадрів діафільмів і діапозитивів. У завдання технічного центру входять придбання апаратури, наладка, профілактика несправностей технічних засобів, організація їх зберігання і використання, посильне виготовлення аудіовізуальних засобів, допомога вчителям в застосуванні їх на уроках і в позакласній роботі, організація підготовки вчителів і учнів для роботи з технічними засобами. Наявність технічного центру в загальноосвітній школі не виключає стаціонарного оснащення окремих навчальних кабінетів обчислювальною технікою, ПК, лінгафонним устаткуванням, контролюючими пристроями, графопроекторами і іншою апаратурою повсякденного користування.

Досвід роботи технічних центрів показав, що використання їх, з одного боку, полегшує діяльність вчителя на уроці, а з іншою - вимагає його ретельної підготовки. Готуючись до уроку, вчитель повинен скласти розширений план, чітко визначити в ньому необхідний комплекс засобів навчання, місце кожного з них на уроці, методичні прийоми використання, час, необхідне для їх демонстрації. Такий план служить своєрідною інструктивною карткою для обслуговуючого персоналу технічного центру, що дозволяє представити, в якій послідовності і коли необхідно здійснювати подачу зорової і звукової інформації на уроці. Застосування технічного центру створює для вчителя необмежені можливості по вдосконаленню уроку, розширенню методів і прийомів навчання і виховання.

У загальноосвітніх школах разом з технічними центрами із замкнутою (кабельної) системою навчального телебачення стали з'являтися і так звані міні-телецентри, включаючі компактні телепроекційні мультиплексні системи різного призначення.

В цьому випадку відеозапис з екрану виробляється в незатемненому приміщенні, оскільки зображення може мати невеликі розміри, при яких воно досягає значної яскравості (тому засвічення екрану не має істотного значення).

Телекамеру підключають на вхід фабричного або саморобного високочастотного адаптера, що дозволяє підключити до нього через стандартні телевізійні антенні розгалуження практично будь-яку кількість телевізорів.

Таким чином, телекамера - адаптер - телевізор в простому випадку є телеепіпроектор, за допомогою якого можна демонструвати в незатемненому приміщенні на екрані телевізора найрізноманітнішу графічну інформацію і невеликі об'єкти. Для зміни масштабу зображення телекамеру і об'єкти зйомки зближують або видаляють. У такий спосіб можна добитися десятиразового збільшення, а при використанні варіооб'ектива або подовжувальних кілець зміна масштабу може бути ще більшою.

З введенням в школі навчального предмету інформатики стали створюватися комп'ютерні класи.

Рівень 3 (дисплейний клас на платформах Windows або Macintosh)

У 1993-1996 рр. в навчальних закладах встановлювалися комп'ютерні класи на базі PC/386DX і РС/486 з 4 і більш мегабайт оперативної пам'яті, що працюють в середовищі Windows, а також комп'ютерні класи Macintosh, які дозволяють викладати базові, поглиблені і додаткові освітні модулі.

Рівень 3 + (дисплейний клас, що має телекомунікаційний мультимедіа-сервер)

З 1994 р. в навчальних закладах встановлюються мультимедіа-комп'ютери (PC/486, Pentium або Macintosh), оснащені звуковою платою і приводами CD-ROM і підключені за допомогою модему до телекомунікаційної мережі; вони дозволяють використовувати нові інформаційні технології в учбовому процесі в повному об'ємі.

У сучасному комп'ютерному класі для викладання інформатики і іноземної мови передбачені можливості мовного і відеозвязку, який дозволяє проглянути екран комп'ютера учня на моніторах вчителя, або екран викладача на моніторі учня. Використання мультимедіа в такому класі сприяє застосуванню прогресивних методик навчання мові.

В даний час у ряді шкіл крупних міст з'явилися так звані відеокласи, які володіють масою переваг перед всіма раніше існуючими оснащеними технікою кабінетами. Відеоклас гранично компактний і займає мінімум площі. Практично не вимагається затемнення, окрім легких штор від прямого сонячного проміння. Склад кабінету: великий проекційний телевізор, комп'ютер, принтер, відеомагнітофон, телевізор вчителя, мініатюрна самонавідна відеокамера. Відеофільми і все, що робиться на комп'ютері, тут же транслюється на клас. Можна створити будь-який нескладний учбовий матеріал на екрані комп'ютера, тут же його розмножити на принтері і роздати дітям, наприклад, для індивідуальної роботи або як домашні завдання, що індивідуалізувалися. Під відеокамеру можна покласти будь-який об'єкт: різні предмети, ілюстрації, навіть дрібні живі об'єкти. Підкладений під неї шкільний зошит з виконаною роботою тут же з'являється на екрані демонстраційного телевізора, і вчитель може показати будь-які помилки, зразки виконання тих або інших завдань і т.п.

Все, що бачать учнів, одночасно бачить і вчитель на екрані свого телевізора. Це дозволяє використовувати всю апаратуру не сходячи з одного місця. Апаратура встановлена так, щоб, працюючи з нею, вчитель мав можливість бачити весь клас. До системи наявних апаратів можна під'єднувати будь-яку мультимедійну апаратуру, що робить можливості використання такого класу необмеженими.

У ряді шкіл створюються інформаційні центри - медіатеки, що містять крім друкарської продукції аудіо- і відеокниги (альбоми з оптичними дисками), комп'ютерні програми на флоппі- і міні-дисках. При медіатеках створюються автоматизовані робочі місця для роботи за новими технологіями навчання. Для ефективного функціонування медіатека повинна мати необхідну кількість фахівців і інших співробітників, що забезпечують що зберігається і постійно фонд інформації, що обновляється, підтримку апаратури в робочому стані і роботу в мережах, створення спеціальних місць користувачів, достатні приміщення, адекватне фінансування, можливість роботи користувачам (як вчителям, так і що вчиться) в позаурочний час.

У медіатеках створюються оптимальні умови для творчого, багатоцільового використання будь-якої інформації в учбово-пізнавальній діяльності учнів в позаурочний час, в підвищенні професіоналізму вчителів, в безперервному їх самоосвіті.