Особливості правопорушників

Лекція 4. Особистість правопорушника

План

1. Предмет та завдання кримінальної психологіï.

2. Особливості правопорушників.

3. Поняття особи та особистості злочинця

4. Психологічна характеристика процесу формування особистості

Предмет та завдання кримінальної психології

Кримінальна психологія – це галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення структури функціонування і розпаду злочинних груп.

Кримінальна психологія з’ясовує психологічні закономірності, які проявляються в процесі формування злочинної установки особистості у ході утворення злочинного наміру, підготовки і здійснення злочину. Вона досліджує особистість злочинця, структуру і психологічні особливості злочинних груп.

У вітчизняній кримінальна психологія відкидається підхід про вродженого злочинця, реалізується діалектичний погляд в якому повинні враховуватися і біологічне і соціальне в даній конкретній особистості. При цьому особливе місце у формуванні психологічних особливостей злочинців відводиться соціальним факторам. Навіть суто враджені і спадкові властивості індивіда не звільнені від впливі мікро- і макросередовища. Але існують і біологічні передумови до протиправної поведінки. До них відносяться:

- патологія біологічних потреб (причина багатьох сексуальних злочинів)

- неврастенія, психопатія,

- спадкові захворювання, особливо викликані алкоголізмом батьків,

- психофізичні навантаження, конфліктні ситуації, використання нових видів енергії, які призводять до захворювань і виступають кримінальним фактором.

Таким чином при вивчені злочинної поведінки необхідно врахувати відношення біологічного і соціального в структурі конкретної особистості, пам’ятаючи про те, що злочинність зумовлена на сам перед, соціальними факторами, але завжди слід мати на увазі і індивідуально психологічні, біологічні особливості злочинця.

Особливості правопорушників

Питання вивчення особистості злочинця приділяється досить велика увага.

Злочинець – це особа, яка здійснила злочин і визнана виною в результаті судового розгляду.

У психіці людини не існує якихось особливих „злочинних” рис. Лазурський у своїх працях підкреслював, що викривлений розвиток людської особистості пов’язаний не з відсутністю чи недостатністю тих чи інших психічних якостей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини.

У типології злочинців виділяють загальний тип злочинця, особистість злочинця певної категорії, особистість злочинця певного виду. Ці градації відносяться між собою як загальне, особливе і одиничне. Вивчаючи злочинця, юристи вивчають його індивідуальність (одиничні, неповторні риси), його особливі риси (риси притаманні шахраям) чи учасникам розбійних нападів), загальні риси (риси, що притаманні майже всім учасникам злочинного світу).

Види злочинців:

За ціннісно-орієнтаційною деформацією особистості злочинця (асоціальний, антисоціальний).

Асоціальний тип злочинця (менш злісний) відзначається не сформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які б не чинили вплив на його поведінку, але і утримували від можливої протиправної поведінки в складних, часом конфліктних ситуаціях.

Антисоціальний тип (злісний) притаманний професійному злочинцю, який проявляє постійну готовність до злочинної поведінки. Як правило, ці люди не одноразово здійснювали злочини, та мають стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.

За змістом ціннісно-орієнтаційноï спрямованості особистості злочинця (корислива категорія, корисливо-насильницька, насильницька).

Корислива категорія злочинців, які посягають на матеріальні блага суспільства і окремих громадян поділяється на види

а) корисливо-господарські злочинці (незаконне підприємство, ухилення від податків),

б) корисливі службові злочинці (хабарництво, розкрадання шляхом зловживання службових становищем, обман споживачів),

в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність),

г) шахраї (підробка документів, грошей),

д) ненасильницькі вимагачі.

Корисливо-насильницька категорія характеризується поєднанням корисливих посягань з насильницькими діями над особистістю поділяються на:

а) грабіжники

б) учасники розбійних нападів,

в) насильницькі вимагачі,

г) вбивці з корисливою метою.

Насильницька категорія злочинців відрізняються агресивною, антигуманною спрямованістю до життя, здоров’я і особистості інших людей. Поділяються на:

а) хулігани,

б) злісні хулігани,

в) особи, які посягають на честь та гідність особистості шляхом наклепу,

г) особи, що здійснюють агресивно-насильницькі діï проти особистості – вбивство, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних пошкоджень.

За психорегуляційною підставою - дефектами психічної регуляції особистості (випадковий тип, халатність, безвідповідальність, надмірна зарозумілість, сильне душевне хвилювання, підвищена ситуація дезадаптації).

Для різних видів злочинів характерні різні викривлення в мотиваційній сфері. Зелінський дає визначення поняттю крадіжка: в одному випадку виявляє хижацьку та наживницьку спрямованість винного, а в іншому слабовільність і навіюваність.

Одним із найнебезпечніших різновидів викривлених потреб є потреба в алкоголі, наркотиках, які виступають каталізатором злочинів. Вивчення осіб, засуджених за вбивство, свідчать про те, що близько половини з них вживали спиртні напої з раннього віку.

У багатьох злочинців матеріальні інтереси, „інстинкти накопичення, є основним змістом життя. Духовну бідність прагнуть компенсувати матеріальною.