Методичні вказівки для виконання завдань практичного заняття

Питання для активізації опорних знань студентів

1. Дати загальну характеристику виробничих фондів підприємства.

2. Розкрити сутність основних та оборотних фондів підприємства.

3. Навести видову класифікацію основних виробничих фондів.

4. Охарактеризувати структуру основних фондів підприємства.

5. Навести види вартісної оцінки основних виробничих фондів підприємства та охарактеризувати кожен з них (з наведенням формул та поясненням показників).

6. Охарактеризувати фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основних фондів.

7. Навести форми усунення фізичного спрацювання та техніко-економічного старіння основних фондів. Охарактери­зу­вати сутність та призначення поточних та капітальних ремон­тів і модернізації основних виробничих фондів.

8. Охарактеризувати методику розрахунку загальної вар­тості ремонтів певного виду обладнання (з наведенням формул та поясненням показників).

9. Охарактеризувати поняття амортизації. Навести перелік витрат підприємства, що підлягають амортизації.

10. Навести загальну характеристику бухгалтерських та податкового методів нарахування амортизації.

Рекомендована література [18, 19, 20, 32, 37, 66, 67, 76, 77]

Методичні вказівки для виконання завдань практичного заняття

До основних показників вартісної оцінки основних виробничих фондів підприємства належать:

1. Первісна вартість основних виробничих фондів (В_п), якавизначається за формулою:

В_п=В_прид + В_транс + В_м + В_ін, грн,

де В_прид – ціна обладнання, грн;

В_транс – транспортні витрати на доставку обладнання, грн;

В_м – витрати на встановлення і монтаж, грн.

В_ін – інші витрати, пов’язані із введенням у дію основних виробничих фондів, грн.

Відновна вартість основних фондів (В_в) визначається за формулою:

В_в = В_перв ´ К_і, грн,

де К_і – коефіцієнт індексації, який, у свою чергу, визначається за формулою:

К_і = [І(а – 1)– 10]: 100,

де І(а – 1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення коефіцієнту індексації (Кі) не перевищує одиниці, то індексація не проводиться. Або:

де ∆ П_п – річний приріст продуктивності праці в країні, %;

t – кількість років експлуатації;

В_п – первісна вартість основних фондів, грн.

Залишкова вартість основних фондів визначається за формулою:

В_з = В_пов – t × A, грн,

де t – кількість років експлуатації;

А – щорічна сума амортизаційних відрахувань.

6. Вартість основних фондів на кінець звітного періоду (початок наступного за звітним роком) (Вкр) визначається за формулою:

В_кр= В_пр + В_вв – В_виб, грн,

де В_кр –балансова вартість основних фондів на початок наступного за звітним року, грн;

В_пр – вартість основних фондів на початок звітного року, грн:

В_вв – вартість введених у дію основних фондів протягом звітного року, грн;

В_виб – вартість вибулих з експлуатації основних фондів протягом звітного року, грн.

7. Середньорічна вартість основних фондів (Вср) визначається за формулою:

, грн,

де В_ср – вартість середньорічна основних фондів, грн.;

Впр – вартість основних фондів на початок року, грн;

В_вв, В_виб – вартість введених і виведених основних фондів протягом року, грн;

Т_в, Т_виб – відповідночисло місяців роботи введених основних фондів і число місяців бездіяльності виведених ос­новних фондів (від моменту введення або вибуття і до кінця року), грн.

Розрахунок сум амортизаційних відрахувань на підприємстві здійснюється за допомогою наступних методів:

1. Прямолінійний (рівномірний) метод (метод прямо­лі­нійного списання). Згідно з даним методу вартість об’єкта основних засобів рівномірно списується протягом строку його використання. Цей метод найбільш доцільно застосовувати для пасивної частини основних фондів: будівель, споруд та їх структурних компонентів, меблів тощо.

Річна сума амортизації (А) визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів;

де В_перв – первісна вартість, грн;

В_лікв – ліквідаційна вартість, грн;

т_{к.в .} – термін корисного використання, років або одиниць продукції.

2. Метод зменшення залишкової вартості. Суть даного методу полягає в тому, що на початку експлуатації основних виробничих фондів суми нарахованої амортизації значно пере­вершують амортизаційні суми, нараховані на кінець терміну служби об’єкта. Застосовують для тих засобів, які схильні до впливу швидкого морального зносу внаслідок науково-тех­ніч­ного прогресу (комп’ютери, принтери, ксерокси та інша елек­тро­ніка).

Річна сума амортизації та річна норма амортизації (у відсотках) визначаються за формулами:

А_Р=В_ЗАЛ × На_Р, грн,

, %

де Ар – річна сума амортизації, грн;

В_зал – залишкова вартість об’єкта основних засобів на початок року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації, грн;

На_Р – річна норма амортизації, %;

n – кількість років корисного використання об’єкта, років.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. При використанні даного методу ліквідаційна вартість об’єкта не враховується. Річна сума амортизації визначається:

А_р = 2 × На_р × В_зал.

Для визначення норми амортизації для будь-якого t-гороку (На_t) служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:

%

де Т екс. – кількість років експлуатації, %;

Кумулятивний метод (метод списання вартості по сумі кількості років). Річна сума амортизації визначається:

А = К_кум × (В_перв – В_лікв).

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кіль­кості років, що залишаються до кінця очікуваного строку вико­ристання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Тобто додаються числові значення років служби об’єкта основних фондів; наприклад, при чотирьох­річному терміні використання: 1+2+3+4=10 – кумулятивне число. Утворюються дроби типу 1/10, 2/10,...4/10, які розміщуються у зворотньому порядку: 4/10, 3/10, 2/10, 1/10 – кумулятивні коефіцієнти (К_кум).

Виробничий метод. Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об’єкта основних засобів, і термін часу не відіграє ніякої ролі в процесі нара­хування. Найбільш доцільно використовувати даний метод по відношенню до транспортних засобів. За даним методом місячна сума амортизації та виробнича ставка амортизації обчислюються:

А =N × Ас_вир

де А – амортизаційні відрахування, грн;

N – фактичний річний обсяг продукції (робіт, послуг);

N _{заг. розр .} – загальний розрахунковий обсяг виробництва, нат. одиниць.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а–1) + П(а–1) – В(а–1) – А(а–1), грн,

де Б(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а–1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основ­них фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу, що передував розрахунковому;

П(а–1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, мо­дер­нізації та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а–1) сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок роз­ра­хункового кварталу, що передував розрахунковому;

А(а–1) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Норма амортизації розраховується за формулою:

де В_п – первісна вартість основних фондів, грн;

т_{к.в .} – термін корисного використання, років.