Інтернет як гіпертекстова і гіпермедійна система

В основу інтернету закладено технологію гіпертексту – нелінійної форми запису текстової інформації з позначенням посилань на фрагменти тексту будь-якого документа, який знаходиться в автоматизованій інформаційній системі.

Гіпертекст – це сукупність змістовно взаємозв’язаних знаків, де від кожного знака під час читання є можливість переходу не до одного-однісінького, який іде за ним, а до багатьох інших, так чи інакше пов’язаних з цим знаком. У гіпертексті як смислові елементи можуть бути не тільки окремі слова, фрази або документи, але й зображення, музичний супровід. Людина користується не тільки письмовою й усною мовами, але й зображенням будь-яких видів, кіно- і відео роликами, таблицями й схемами, які створюються комп’ютером.

WWW – всесвітня павутина, яку побудовано на технологіях гіпертексту, може бути охарактеризована як інформаційна гіпертекстова система. Вона пропонує шляхи переходу від одного документа до іншого в пошуках необхідної інформації. Такий шлях переходу називають навігацією.

Піонерами гіпертексту вважаються Ванневер Буш, Дуглас Енгельбарт і Теодор Нельсон. Термін “гіпертекст” запровадив Теодор Нельсон 1965 року. Класичне визначення його виникло тільки 1987 року. Гіпертекст дає можливість зв’язати текст, звук, фотографії, графіки та інші форми інформації в осмислене ціле.

Мультимедійні ресурси відрізняються від немультимедійних таким:

· дані (інформація) зберігаються й обробляються в цифровій формі за допомогою комп’ютера;

· можуть містити різні види інформації (не тільки текстову, але й звукову, графічну, анімаційну інформацію, відео зображення т.д.);

· суттєвою особливістю є інтерактивність, активна взаємодія ресурсів, програми, послуги й людини, їхні взаємовпливи; користувач може не тільки взяти продукт, але й добавити до нього свої матеріали, тобто виступити співавтором;

· містить гіпертекст.

У мережі інтернет докорінно змінюється спосіб побудови текстового простору – на заміну одномірному тексту приходить багатомірний електронний гіпертекст. Саме ця якісна трансформація самої структури тексту вказує на входження в постгутенбергівську еру – текст більше не може мислитися винятково як лінійно вибудований, що має визначену спрямованість, структуру й межі, тобто він перестає відповідати принципам, які були запроваджені Гутенбергом. Читаючи книгу, не можна залишити її меж, при цьому не відкладаючи її. Коли читач змушений звертатися до інших джерел, то йому доводиться відкласти один текст, вийти за рамки його простору і перенести увагу на інший, такий же принципово одномірний територіально обмежений текст. В інтернеті можна зробити миттєвий перехід від одного тексту до іншого, при цьому, не залишаючи простір вихідного текстового поля, варто вказати на позначене гіперпосиланням слово або позицію і виникне інший текст. Первісний текстовий фрагмент при цьому не зникає, а лише відходить на який час на другий план.

Отже, якщо звичайний текст є лінійним і рухатися в його просторі можливо тільки в напрямах, обмежених полем тексту, то гіпертекст відкриває нові виміри в текстовому універсумі.