Билет 23

1.)Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Шиллер, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. Відповідь поясніть.

Ответ: Лишними в данном ряду являются Шиллер и Маркс, поскольку все остальные - представители немецкой классической философии.

2.)Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:

3.)У чому полягає суть, значення та недоліки індуктивного методу? Наведіть приклади індуктивного умовиводу.

Індукція – це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов’язана з нею.

Прикладами індуктивних висновків є, наприклад, наступні пари спостереження/висновок:

● Цей лебідь білий.

● Всі лебеді білі.

Деякі філософи вважають термін «індуктивна логіка» непорозумінням, оскільки істинність індуктивного висновку не залежить від законів формальної логіки, котрі є за означенням дедуктивними. На противагу дедукції, індуктивні висновки не мають того ж ступеня достовірності що і вихідні твердження. Наприклад, у наведеному вище прикладі висновок про те, що всі лебеді білі міг вважатись істинним у Європі поки не було відкрито Австралію. Індуктивне судження ніколи не є зобов'язуючим, але є обґрунтованим. Індуктивне судження є також дедуктивно некоректним. Проблема індукції, що полягає у пошуку

обґДійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того, як розум панує над людиною, так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція, перед ним земні правителі та володарі никчемні.Пізнання себе, свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного начала і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того, щоб тіло не було ії підвладним, а розум був вільним у своїх бажаннях, своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ, відмовившись від думок, які мають про нього люди неосвічені, мудрець не буде рабом того, хто має владу дати йому блага, або забрати майно, близьких, життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад, як можна і необхідно жити, щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей, людей нам не дано, але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок, терпіти випробування, які посилає Бог.Жити необхідно без страху, хвилювань, пристрастей, а для цього слід не боятися вигнання, бідності, чорної роботи, позбавитись заздрощів, гніву, бажань, жалкувань, не засуджувати Бога і людей, якщо все йде не так, як бажалося, задовольнятися мінімумом.

рунтування індуктивного судження, вперше була формально розглянута Давидом Юмом.

4. Які ідеї стоїцизму наближують його до християнського розуміння людини та світу?

В мире, в котором каждодневно убывает смысл и гармония, единственной опорой оказывается следование ндолгу.оче Стоик - это тот, кто держится за эту опору и исполняет долг до конца, хотя бы и рушилось все вокруг. Причем это долг не столько перед другими, сколько перед самим собой. Ведь добродетель, считали стоики, сама себе награда. И в такой трансформации чувства долга из чисто внешнего во внутреннее - одно из величайших завоеваний античного сознания.

У стоиков есть принцип смирения, который именно из стоицизма перейдет в христианскую этику. Суть его в том, чтобы принять неизбежное со спокойствием духа и без экзальтации, не оказывая судьбе бесполезного и суетного сопротивления. Но в стоицизме мудрость еще не стала антиподом разума. Поэтому стоический идеал, в отличие от христианского, заключается в том, чтобы не плакать, не смеяться, а понимать.

Стоики первыми объявили себя " гражданами вселенной". И, вместе с тем, будучи гражданином мира, человек эпохи эллинизма одинок в этом мире. Та ближайшая ячейка - античный полис, в котором индивид был укоренен в качестве гражданина, разрушилась, и человек оказался, с одной стороны, наедине с самим собой, а с другой - наедине с вечным и бесконечным космосом. Но ни в том, ни в другом случае человек не находится у себя дома: дом слишком тесен, а мир слишком просторен. Из этого противоречия и родится впоследствии христианская община как та форма коллективности, в которой человек попытается по-новому обрести себя.

Дійсна сутність людини полягає в розумі.Подібно до того, як розум панує над людиною, так і в світі панує світовий розум-Логос(Бог).Бог-найвища інстанція, перед ним земні правителі та володарі нікчемні.Пізнання себе, свого Логосу-це шлях до пізнання свого божественного початку і самого Бога.Тіло і розум дані людині Богом для того, щоб тіло не було ії підвладним, а розум був вільним у своїх бажаннях, своєму виборі.Не прив*язуючись до тіла і зовнішніх матеріальних благ, відмовившись від думок, які мають про нього люди неосвічені, мудрець не буде рабом того, хто має владу дати йому блага, або забрати майно, близьких, життя.Основне завдання філософа-навчити людей на приклад, як можна і необхідно жити, щоб бути істинно вільним.Змінити існуючий порядок речей, людей нам не дано, але можна привести свою волю в гармонію з умовами нашого життя й оточення.Людина повинна виконувати свій обов*язок, терпіти випробування, які посилає Бог.Жити необхідно без страху, хвилювань, пристрастей, а для цього слід не боятися вигнання, бідності, чорної роботи, позбавитись заздрощів, гніву, бажань, жалкувань, не засуджувати Бога і людей, якщо все йде не так, як бажалося, задовольнятися мінімумом.

5. Які загрози для прав і свобод людини виникають в інформаційному суспільстві?

Сучасна фаза еволюції техногенної цивілізації - кінцевий результат науково-технічної революції заведено називати “інформаційне суспільство” або “суспільство ризику”.Ці назви фіксують дві головні і взаємопов язані ознаки сучасного соціуму:

-інформаційних характер сучасних “високих” технологій

-ускладнення середовища мешкання людини розумної, де наростають кризові явища і виникають нові джерела небезпеки для її існування, добробуту та здоров я

Що стосується загроз, програмуючий вплив наукового знання на спрямування розвитку культури і економіки також інтенсифікується, а темпи зростання кількості наукової інформації випереджають тмпи розвитку економіки і соціокультурних трансформацій. Іншими словами наукове знання стає джерелом ризику.

Також не треба забувати, що в інформаційному суспільстві твої права і обов язки можуть бути порушені. Нема ні яких гарантій, що твої особисті права хтось захистить. Статус науки, як фактора, який викликає та попереджує соціальні ризики, багатократно зростає. Наука, в деякій мірі не дозволяє людині самостійно розвиватись, тобто особисто досягати свідомого, глибокого самопізнання, утискаючи права самої людини.