Форми співучасті.

Форми співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними.

У часті 1 ст.27 передбачено, що співучасниками є виконавці, організато-ри, підбурювачі та пособники, а в ч.2 ст.27 названі співвиконавці. Отже, мож-лива співучасть, коли всі співучасники злочину будуть його виконавцями, але можлива і співучасть із розподілом ролей, коли співучасники виконують у злочині різні ролі: один – виконавець, другий – пособник, третій – підбурю-вач тощо. Тим самим, у ст.27, виходячи з об’єктивних ознак співучасті, а саме з тієї ролі, що виконують співучасники у злочину, спіучасть поділяється на дві форми: просту і складну.

Проста спіучасть (співвиконавство, співвинуватість), має місце там, де всі співучасники є виконавцями злочину, виконуютьоднорідну роль, їх дії можуть мати різний характер. Наприклад, один із виконавцев погрожує жерт-ві ножем, інший б’є її, а третій виймає гроші з кишені. Однак, щодо форми співучасті іх ролі однорідні – всі вони безпосередньо виконують діяння, опи-сані в диспозиції статті Особливої частини КК як ознаки об’єктивної сторони контретного складу злочину, у цьому випадку розбою.

Складна співучасть (співучасть із розподілом ролей) полягає в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі, тут має місце розподіл ролей – один чи кілька з них виконавці, інші – підбурювачі, пособники тощо.

За суб’єктивними ознаками, тобто за ступенем стійкості суб’эктивних зв’язків, за за стійкістю умислу ст.28 розрізняє чотири форми співучасті:

1) вчинення злочину групою осіб;

2) вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб;

3) вчинення злочину організованою групою;

4) вчинення злочину злочинною організацією.

Злочин визнається виненим групою осіб, якщо його спільно вчинили кіль-ка(два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. У цих ви-падках діяльність одного виконавця приєднується до діяльності іншого (ін-ших) виконавця вже в процесі вчинення злочину(коли він вже розпочався), але до його закінчення. Тобто угодо (змова) на вчинення злочину має місце не до початку, а вже в процесі вчинення злочину, коли хоча б один із вико-навців вже почав його вчинювати. Цю форму співучасті передбачено в дея-ких статтях КК як кваліфікуючу ознаку злочину (наприклад, при згвалтуван-ні – ст.152, хуліганстві – ст.296, в такому військовому злочині, як непокора – ст.402 та ін). Наприклад, якщо до особи, яка вчинює хуліганство, приєдную-ться інші особи і разом з нею продовжують хуліганські дії, має місце ця фор-ма співучасті й винні несуть відповідальність за ч.2 ст.296.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили кілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Для цієї форми спів-участі необхідна попередня змова (до початку злочину) співучасників на спі-льне вчинення злочину. Ця змова може відбуватися задовго до вчинення зло-чину, може відбутися безпосередньо перед злочином, але обов’язково до за-маху на нього. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб перед-бачено як кваліфікуючу ознаку в багатьох статтях КК, наприклад, у всіх ко-рисливих злочинах проти власності (статті 185-193) злочинах в сфері обороту наркотичних засобів (статті 305-311) та ін. Слід зазначити, що вчинення зло-чину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачене в статті Особливої частини КК, вважається обставиною, що обтяжує призна-чення покарання (п.2 ст.67).

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готу-ванні або вчиненні брали участь кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом, із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всіх учасникам групи. Отже, по-перше, для організованої групи потрібна участь мінімум трьох осіб, тоді як для групи, що діє за попередньою змовою, досить двох учасників. Далі необхідно, щоб учасники такої групи організувалися в стійке об’єднання. Стійкість групи – поняття оціночне і встановлюється кожного разу, виходячи з конкретних обставин справи. Однак закон (ст.28) містить і конкретніші вка-зівки на ознаки, що свідчать про наявність більш тісної взаємодії між спів-учасниками порівняно з тим, як у такій формі, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Це і кількість злочинів, для вчинення яких ство-рюється організована група. Як правило, це кілька злочинів, хоча можуть бути випадки, коли організована група створюється для вчинення одного злочину. Наприклад, у випадках посягання на особливо важливі об’єкти (банк, військовий склад тощо).

Така група припускає певну організаційну діяльність, що може бути різ-ною: розподіл функцій між учасниками, наявність одного чи навіть кількох організаторів, залучення до групи більшого числа учасників, розробка плану дій тощо.

Саме створення організованої групи являє собою готування до злочину, що планування вчинити її учасники. В деяких злочинах створення організо-ваної групи вважається вже закінченим злочином (наприклад ст.392).

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об’єднанням кількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спіль-ної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координа-ції злочинної організації діяльності інших осіб, або забезпечення функціону-вання як самої злочинної організації, так і інших злочиних груп ( ч.4 ст.28 ).

Тобто, злочинна організація – це організована група особливого роду, наділена законом більшим ступенем стійкості, згуртованості й низкою інших ознак.

Це, насамперед, об’єднання учасників, що характеризуються ієрархією його членів або структкрних частин. Ієрархія може виявлятися у встановле-ній підпорядкованості членів організації своїм керівникам, підпорядковані окремих структурних частин злочинної організації єдиному центру, в обо-в’язковості рішень, прийнятих організаторами для всіх інших учасників зло-чинної організації.

Друга найважливіша ознака злочинної організації – це створення її для вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, поняття яких дається в части-нах 3 і 4 ст.12. Злочинну організацію може бути створено для керівництва двох чи більше організованих груп або для забезпечення фукціонування як самої організації, так і інших злочинних груп.

Для злочинної організації характерним є наявність плану дій, поділ фун-кцій між учасниками організації чи окремими злочинними групами, які до неї входять тощо.

Особливістю злочинної організації є те, що саме її створення, а також участь у ній утворюють закінчений злочин, що тягне за собою відповідаль-ність у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

У деяких статтях Особливої частини КК передбачено норми про відпові-дальність учасників злочинних організацій. Загальна норма, сформульована в ст.255, передбачає відповідальність за створення злочинної організації з ме-тою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також керівництво чи сприяння зустрічі представників злочинних організацій чи організованих груп для спільного вчинення ними злочинів, або координації дій тощо. При-чому саме створення злочинної організації для вчинення одного або кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів вважається закінченим злочином.

Спеціальними видами злочинних організацій є: банда (ст.257), терорис-тична організація чи група (ст.258), воєнізовані чи збройні формування (ст.260). У цих статтях передбачені заохочувальні норми, що звільняють від відповідальності учасників злочинної організації у разі виходу особи з орга-нізації, добровільного повідомлення органам влади про діяльність, сприяння у викритті її учасників.