Правові основи безпеки життєдіяльності

Суть ієрархічної побудови уявлень чинного законодавства України з безпеки життєдіяльності наведено на рис. 9.1.

Конституція України		Правове забезпечення державності - реалізація національної ідеї
Кодекси і Закони України фундаментальних галузей права (адміністративне, кримінальне, цивільне)		Правове забезпечення у сфері державної політики з метою реалізації національної ідеї
Спеціальні кодекси і закони окремих галузей права (трудове, земельне, фінансове тощо): «Кодекс цивільного захисту України», «Земельний кодекс України», «Про охорону праці», «Про охорону здоров’я», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рішення колективних трудових суперечок (конфліктів)» тощо		Реалізація державної політики у сфері правового забезпечення безпеки життєдіяльності
Національна програма покращення стану безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії. Концепція захисту населення від загрози виникнення надзвичайних ситуацій. Державна цільова соціальна програма забезпечення пожежної безпеки на 2012-2015 роки затверджена постановою КМ України від 27.06.2012 №590 тощо		Конкретизація державної політики у сфері здійснення законодавства (правове забезпечення управління) про питання безпеки життєдіяльності: а)правові передумови конкретиза- ції діяльності управління; б) конкретизація діяльності управління.
Міжгалузеві і галузеві правила і норми ДНАОП, НПАОП, ГОСТ СББТ (СНД) тощо		Нормативне регулювання безпеки життєдіяльності

Рис 9.1. Система правового забезпечення безпеки життєдіяльності

Відповідно до ієрархії та її змісту, Конституція України - провідник і гарант встановлення безпеки на рівні національної ідеї. Вона делегує необхідні повноваження до документів, які пояснюють національну ідею в межах своїх повноважень та закріплює питання безпеки людини у взаємодії з суспільством. Чинні правовідносини на теперішній час не забезпечують необхідного рівня безпеки людини. Тому в Україні існує правовий блок, який формує принципи та механізми реалізації правового забезпечення життєдіяльності людини. Він складається з двох частин законодавчих актів: перші - створюють передумови управлінської діяльності, другі - безпосередньо відтворюють діяльність на практиці.

Завершальним блоком правової бази безпеки життєдіяльності є нормативно-технічні документи (НАОП, ДНАОП, ДСанПін).

Основною характерною рисою наведеного блоку законів України є те, що вони встановлюють право громадян на надання їм допомоги і захисту в будь-яких умовах середовища, праці та існування.

У статті 3 Конституції України (1996 р.) проголошено: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю». В інших статтях проголошені права громадян на належну охорону здоров'я (ст. 49), безпечні умови праці (ст. 43), соціальний захист (ст. 46), безпечне життя і довкілля (ст. 50) тощо.

Закон України «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) спрямований на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності. Обєктами національної безпеки є:

- людина і громадянин (їх права і свободи);

- суспільство (духовні, моральні, інтелектуальні, культурні, історичні цінності):

- матеріальні цінності, природні середовище та ресурси;

- держава (суверінітет, територіальна цілісність, конституційний лад тощо).

«Кодекс цивільного захисту України» (2012 р.) регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (НС), реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС ЦЗ). Кодекс визначає повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Також регулюються відносини щодо забезпечення пожежної безпеки, яка є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища.

Закон України «Про охорону здоров'я» (1992 р.) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я. Регулює суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000р.) спрямований на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідіцію їх спалахів і епідемій.

Закон України «Про екстренну медичну допомогу» (2012р.) регулює соціально-правові відносини, пов’язані із створенням та функціонуванням єдиної системи екстренної медичної допомоги населенню, яке проживає в Україні. Відповідно до статті 6 цього закону КМ України прийнято Постанову «Про невідкладну допомогу» №1119 від 21.11.2012 р., якою затверджено нормативи прибуття бригад «швидкої допомоги» на виклики та введено поділ викликів на екстренні і неекстрені.

Закон України «Про охорону праці» (1992 р.) визначає основні положення реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником підприємства та працівником питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, а також на усіх громадян, які працюють або залучені до праці на цих підприємствах. У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991р.) встановлює принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України, визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин. Закон також передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, фізичного фактору та радіоактивного забруднення, а також забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. Громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994 р.) регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні. Закон регулює питання накладання і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій, а також цивільно-правову і кримінальну відповідальність за порушення санітарного законодавства. Крім того цей закон встановлює напрями розвитку міжнародних відносин у сферах санітарного та епідеміологічного благополуччя.

Закон України «Про дорожній рух» (1993 р.) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища. Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. В законі визначені права та обов'язки учасників дорожнього руху. Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Крім перелічених законів законодавство України включає ряд наступних законів: «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про адміністративні порушення», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про охорону атмосферного повітря», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоровя населення», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» тощо.

Конкретизацію положень законів щодо безпеки життєдіяльності здійснюють ряд нормативно-технічних документів: НАПБ А.01.001-2004 (ДНАОП 0.01–1.01–95) «Правила пожежної безпеки в Україні», ДНАОП 0.00-8.02-93 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», ДНАОП 0.03-8.06-94 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі», ДНАОП 0.00-8.01-93 «Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з питань охорони праці», ДНАОП 0.00-4.24-94 «Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими та небезпечними умовами праці», ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об'єктів» тощо.