Газонні трави родини бобових

Конюшина лучна (червона) (Trifolium pratense) в перший рік розвивається слабо. Корінь стержневий, товстий, галузистий, росте швидше, ніж наземна частина. Висіяне насіння проростає протягом 4-5 днів, але перші дні свого життя рослини потребують понижених температур, тому краще висівати в ранні весняні строки. Рослина стійка до заморозків. Задерніння і ущільнення грунту переносить погано.

Розрізняють два основні типи: ранньостиглий південноросійський і пізньостиглий, який поширений в центральних і північних областях. Конюшина пізньостигла більш зимостійка, на півдні потерпає від спеки та нестачі вологи. Має меншу здатність до відростання, ніж ранньостиглий.

Лядвенець рогатий (Lotus corniculatu s) – низовий стрижневокореневий багаторічник із родини бобових. Коренева система розвинута добре, глибоко проникає в грунт. Особливістю всіх бобових, в тому числі і лядвенцю, є утворення у них на коренях бульбочок, що засвоюють азот із повітря. Вони збирають і накопичують азотні речовини в грунті. Стебла тонкі, прямі, дугоподібно зігнуті, ьдобре рівномірно облиствлені. Перші 3-5 листків трійчасті. Наступні – пятилопатеві. Листочки дрібні, одинакові по розмірах з прилистниками, яскраво-зелені. Цвіте в травні-червні. Квіти яскраво-жовті, золотисті, бурі чи зеленуваті, блискучі. Насіння дозріває в червні-липні.

Лядвенець рогатий швидко розвивається в рік посіву насіння. Посів в чистому виді утворює добрий травостій вже в перший рік. Весною відростає рано, дружно. Після скошування відростає швидко. Добре переносить витоптування.

Повного розвитку рослина сягає на другий рік. Травостій зберігається кілька років (до 6-ти).

Рослина посухостійка, середньої морозостійкості, не витримує кірки з льоду. Добре росте на небагатих і сухих грунтах різного механічного складу, може рости на бідних пісчаних і камянистих грунтах.

Лядвенець застосовують при створенні лучних газонів, озелененні ярів і пустищ.

Люцерна хмелеподібна (Medicago lupulina) - невелика одно-або багаторічна трав'яниста рослина. Її висота сягає 30 см (часто може вирости і до 60см). Люцерна хмелеподібна має стебла численні, а листя трійчасті, довжиною до 2 см. На даній рослині виростають дрібні квітки (2-3 мм) жовтого кольору, зібрані по 10-50 штук в кулясті суцвіття і розташовані на довгій квітконіжці. Люцерна хмелеподібна віддає перевагу світлим і сухим місцям. Цвіте ця рослина протягом усього літа. Як правило, після косіння досить швидко відростає.

Люцерна синя, посівна (Medicago sativa) - це багаторічна посухостійка рослина, що утворює кущі висхідної форми. Висота стебла - до 130 см. Така трава може прожити до 25 років. Люцерна синя без проблем переносить холод і навіть зиму, при цьому не виносить ожеледиці і різких перепадів температури. Ця рослина не любить надмірну вологість. Також слід врахувати, що люцерна синя досить швидко відростає після скошування. У зимовий час часте скошування категорично не рекомендовано, оскільки в цьому випадку, дана трава буде дуже погано переносити зимівлю.

Люцерна жовта (серповидна) (Medicago falcata ) – багаторічна рослина родини Бобових. Висота рослини 60-90 см, стебла численні. Коренева система стрижнева, проникає на глибину 2-3 м. Листя трійчасті, знизу опушені. Суцвіття у люцерни – густа яйцеподібна кисть, майже округла, віночок жовтий. Насіння – боби на прямих ніжках жовтувато-бурі.

Люцерна жовта цвіте в кінці червня і в деяких регіонах до кінця літа.

Найкраще росте на чорноземах, сірих лісових і каштанових грунтах. Відрізняється дуже високою зимостійкістю, стійкіша до посухи, ніж синя люцерна. Навесні відростає повільно. У травостої зберігається тривалий час – до 10 років.

Еспарцет посівний. З усіх видів найбільш звичайним є Onobrychis viciifolia Scop. (інакше Onobrychis sativa Lam.), дико ростучий по полях, пагорбах, луках. Ця багаторічна трава (до 60 см висоти), гола або прижато-пухнаста, а іноді навіть волохато-пухнаста, з простими або галузистими піднімаючимися стеблами. Перисті листки з 13-25 овальними, довгастими або майже лінійними листками. Рожеві квітки зібрані в пазушні кисті, які у багато разів довше листя.

Еспарцет досить посухостійкий. Рослина має гарну стійкість в травостої, може триматися в польових умовах 3-5 років. Кращими компонентами для еспарцету в травостої є кострець безостий, костриця лучна, в посушливих умовах – житняк і пирій безкореневищний, в умовах зрошення – грястиця збірна.

Еспарцет чутливий до низьких температур, при малому сніжному покриві не виносить великих морозів. До ґрунтів він не вимогливий, добре росте на щебенистих і піщаних ґрунтах, але кращими для нього вважаються чорноземи і ґрунти, багаті вапном. Еспарцет не виносить близького стояння ґрунтових вод.