Дії розвідувального відділення в якості дозорного відділення

Способи дій дозорного відділення визначаються командиром розвідувального органа (підрозділу). Залежно від отриманого завдання й умов обстановки воно веде розвідку на ходу, з коротких зупинок або займає вигідний для спостереження пункт на місцевості. Дозорне відділення просувається, як правило, поза дорогами, від одного зручного для спостереження пункту до іншого. При цьому темп ведення розвідки повинен бути таким, щоб не затримувати рух підрозділу, що йде за ним. На шляху руху ретельно оглядаються місцевість і місцеві предмети, де можливі потайливе розташування супротивника і його раптової напад із засідок. Головними завданнями дозорного відділення є своєчасне виявлення противника й попередження про нього командира розвідувального органа (підрозділу).

З метою маскування в ході руху необхідно дотримуватися тіньової сторони різних місцевих предметів, при пересуванні по дорозі в лісі рухатися якнайближче до однієї з її сторін, не користуватися фарами й звуковими сигналами, не робити різких переходів на максимальні обороти двигуна.

Удалині від противника, коли зустріч із ним малоймовірна, дозорне відділення рухається в зазначеному йому напрямку на максимально можливій або встановленій швидкості, при необхідності роблячи короткі зупинки для спостереження. Командир дозор відділення вибирає на напрямку руху пункт (місцевий предмет) з можливо більше широким оглядом поперед лежачої місцевості. Для зупинки машини доцільно використати тіньові сторони дерев, будов і інших місцевих предметів, що полегшує маскування її й утрудняє виявлення супротивником. Найбільш зручними місцями для цього є височини із чагарниками й опушки гаїв. Це місце не повинне різко виділятися на загальному тлі місцевості, тому що такі місця (предмети) завжди привертають увагу спостерігачів супротивника.

Витримування напрямку руху командиром дозорного відділення здійснюється по командах командира взводу, по карті, а при веденні розвідки вночі, в умовах обмеженої видимості й на місцевості, бідної орієнтирами, - по азимуті.

У районі, де можлива зустріч із противником, дозорне відділення веде розвідку зі зручних для спостереження пунктів. Пересування від одного пункту до іншому повинне здійснюватися потай, для чого використаються природні вкриття й складки місцевості. Відкриті ділянки переборюються на максимальній швидкості без зупинок.

Якщо розвідка якого-небудь об'єкта з машини утруднена, командир відділення для огляду місцевості й місцевих предметів може вислати піших дозорних або спішується сам з одним або й двома солдатами. В останньому випадку він залишає за себе заступника.

При постановці завдання пішим дозорним він указує напрямок руху, що й у якому порядку оглянути, час виконання завдання, сигнали керування й взаємодії.

Піші дозорні висилаються на віддалення, що забезпечує спостереження за ними й що дозволяє надати допомогу у випадку нападу на них. Дозорні ретельно оглядають місцевість і місцеві предмети, звертаючи увагу на всі ознаки, по яких можна виявити противника. Старший дозорний пересувається звичайно за своїм дозорним на відстані 20-30 м і стежить за сигналами командира відділення.

Огляд місцевості й місцевих предметів дозорні повинні робити ретельно, але обережно, не видаючи своєї присутності. При спостереженні дозорні розташовуються на пагорках, деревах, за будинками, у чагарнику й т.п.

Спостереження через бугор, камені, будинки, дерева варто вести збоку (з тіньової сторони), не піднімаючи голови. При спостереженні з канави, яру необхідно, щоб їх край, звернений до противника, був нижче краю, розташованого за спиною.

Перш ніж наблизитися до місцевого предмета або штучної перешкоди, треба ретельно оглянути його на відстані, прагнучи виявити ознаки, що вказують на присутність противника. Тільки переконавшись у відсутності противника, можна підходити до місцевого предмета, перешкоди або загородження. Якщо по зовнішніх ознаках виявити противника не вдалося, необхідно висунутися до об'єкта й провести його розвідку безпосереднім оглядом.

Про все замічене старший дозорний негайно доповідає командирові відділення установленими сигналами.

Інший склад дозорного відділення, перебуває на машині, веде спостереження за навколишньою місцевістю, противником, сигналами старшого командира й діями дозорних у готовності підтримки їхнім вогнем.

При зустрічі із дрібними групами противника (одиночними машинами) дозорне відділення за вказівкою командира розвідувального органа (підрозділу) проводить розвідувальну засідку з метою захоплення полонених і документів або, замаскувавшись, пропускає противника й продовжує вести розвідку. У цьому випадку командир дозорного відділення негайно доповідає про своє рішення командирові розвідувального органа (підрозділу).

При раптовій зустрічі із противником, коли неможливо потай від нього ухилитися, дозорне відділення відкриває вогонь і тим самим попереджає розвідувальний орган (підрозділ) про несподівану появу противника, обходить його й продовжує виконувати поставлене завдання.

Зустрівши перешкоду (загородження), командир відділення доповідає командиру, що його вислав, про місце й характер перешкоди, уточнює чи обороняється (прикривається) воно супротивником, і до прибуття командира встановлює можливість обходу або подолання його.

Важливе значення мають правильні дії особового складу при огляді місцевих предметів, місцевості й розвідці об'єктів противника. Зокрема, огляд населеного пункту варто починати при підході до нього, звертаючи особливу увагу на дахи будинків, дерева й інші місця, звідки противник може вести спостереження. Розвідку населеного пункту командир відділення веде особистим спостереженням, а також висилаючи дозорних для огляду будівель. Інші солдати в готовності до підтримки вогнем дій дозорних ведуть спостереження за верхніми поверхами будинків і дахами. Через невеликий населений пункт дозорне відділення проходить без зупинок у готовності відбити раптовий напад противника.

Окремі будови дозорні оглядають спочатку зовні, для чого один з них наближається в притул до будови й прислухається до того, що відбувається усередині, а потім заходить усередину й оглядає його, особливу увагу приділяючи горищу й підвалу. Інший дозорний весь цей час перебуває в укритті, тримаючи під прицілом вікна й двері будови.

Для уточнення обстановки можуть опитуватися виявлені в населеному пункті місцеві жителі.

Огляд висоти дозорне відділення веде шляхом спостереження з відстані. Не виявивши противника на висоті, воно робить огляд її зворотних скатів шляхом просування по її схилах або в обхід до підошви. Не слід вести спостереження з вершини висоти, тому що в цьому випадку на тлі неба буде проектуватися силует машини.

Огляд лісу починається на підході до нього. Спочатку оглядається опушка лісу з відстані, по можливості з високого місця й по розвідувальних ознаках визначається наявність противника в лісі. Для цього варто звертати увагу на поламані гілки, погнуті дерева, дим, шум моторів, блиск стекол і металевих поверхонь машин, частий зліт і лементи птахів, сліди машин, що ведуть ліс. Якщо противник не виявлений, командир дозорного відділення доповідає про це, просувається до опушки й у глиб лісу. У лісі дозорне відділення рухається, як правило, по дорозі, стежці або просіці, приділяючи особливу увагу вершинам дерев, густим заростям, входам і виходам ярів і лощин, гатям, мостам і іншим місцям, де можливі наявність і засідки супротивника.

При огляді невеликого лісу звичайно висилається одна-дві пари дозорних. У цьому випадку дозорне відділення розташовується поза лісом у готовності підтримати дозорних вогнем і втягується й ліс лише після того, як опушка оглянута дозорними.

Вийшовши до протилежної опушки лісу, дозорне відділення оглядає спереду лежачу місцевість і, якщо противник не виявлений, продовжує розвідку в заданому напрямку.

При огляді яру (лощини, балки) дозорне відділення звичайно рухається по його краю. Якщо яр (лощина, балка) оглядається з машини й дозорними, то останні рухаються по його дну, відділення - по краю в готовності надати допомогу дозорним. При неможливості розвідати яр (балку) на всьому протязі, оглядаються найбільш важливі його ділянки, які можуть використатися противником як укриття. Якщо противник не виявлений, командир відділення доповідає про це по радіо командиру підрозділу або подає сигнал " Шлях вільний" і продовжує ведення розвідки.

Завдання на проведення ПОШУКУ ставляться як правило, на місцевості. Завдання ставить начальник розвідки з'єднання (частини) або командир, що організує пошук.

При ПОСТАНОВЦІ ЗАВДАННЯ йому вказується:

· відомості про противника;

· передній край наших військ;

· місце й час проведення пошуку;

· завдання підрозділу (групи);

· порядок підтримки вогнем (по яких ділянках підготовляється вогонь, сигнали виклику й припинення вогню);

· порядок проходження лінії фронту своїх військ, пропуск і відклик;

· коли й ким пророблюються проходи або скільки солдатів-саперів надається підрозділу (групі) і коли й куди вони прибудуть.