Базова модель медико-соціальної роботи і шляхи її деференціації

Аналіз і синтез даних досліджень з питань необхідності в медико-соціальній допомозі контенгетам хворих різного профелю привів до до створення моделі проесійної медико-соціальноїроботи, принципи і структура якихмогли б бути застосовані для всіх соціальнихгруп які її потребують.

При створені цієї моделі здійснений поділ клієнтів на три рівняв і умовно на пять груп паціентів.

Інваліди. Ситуація в державі направлена на інтеграцію їх в суспільство. Раніше політика держави була напроавлена на ізоляцію їхз суспільства. Принцип ізоляції заключався в формувані сеграційних систем життєдіяльностііінвалідів у виглядібудинків інтернатів, спеціалізованихшкіл, житлових комплексів і т.д.

В сучасних умовах коли держава переглянула поняття “інвалід” і “інвалідність”, стали рівними з загальноприйнятими міжнародними нормами, соціальний захист інвалідівзаконодавчого характеру як” система гарантованих державою економічних, соціальнихі правових мір, що забезпечуютьінвалідамумови для подолання, компенсаціїобмежень життєдіяльнлсті і направлених на створення їм рівних з іншими громадянами можливість активної участь в житті суспільства.”Для здійснення такого підходунеобхідні спеціалісти, що володіють новими поглядами на можливості інваліда.

Хворі. На цьому рівні в схемі базової моделі виділяють дві групи клієнтів: тривало, часто і важко хворіючі і хворі з вираженими соціальними проблемами.

Населення. на цьому рівні виділяють дві проблемні групи: клієнти підвищеного ризику захворювань і члени їхсімей а також найближче оточення

4. Знання та навички, необхідні соціальному працівнику.

Соціальний працівник повинен знати:

- законодавчі акти щодо соціальної роботи зі спеціальними групами клієнтів;

- психологічні та соціально-педагогічні особливості цих груп клієнтів;

- причини девіантної та кримінальної поведінки деяких клієнтів спеціальних груп;

- особливості " груп ризику", спосіб їхнього життя, характерні ознаки;

- методи та форми профілактично-корекційної, лікувально-оздоровчої та реабілітаційної роботи зі спеціальними групами клієнтів;

- особливості дії психоактивних речовин на дітей, підлітків, молодь;

- методи та форми позбавлення від алкогольної та наркотичної залеж­ності;

- порядок оформлення документації соціальної служби в роботі зі спеціальними групами клієнтів.

Соціальний працівник повинен уміти:

- користуватися набутими теоретичними знаннями та застосовувати їх у практичній роботі;

- користуватися окремими психодіагностичними та соціально-педагогічними методами вивчення особистості клієнтів спеціальних груп;

-спонукати людину до позитивних змін в її житті; - встановлювати доцільні стосунки з клієнтами, враховуючи їхні вікові та індивідуальні особливості;

- виявляти і оцінювати актуальні проблеми людей, що належать до спеціальних груп клієнтів, і допомагати у їх розв'язанні;

- проводити консультації;

- здійснювати лікувально-профілактичні заходи з клієнтами з метою позбавлення їх від алкогольної і наркотичної залежності;

- проводити корекційну роботу з особами, які мають психічні порушен­ня та відхилення у поведінці;

- організовувати соціально-педагогічні заходи зі спеціальними групами клієнтів;

- проводити різні форми індивідуальної роботи;

- оцінювати результати власної діяльності і робити прогноз на май­бутнє.

Отже, ефективна робота соціального працівника потребує глибоких соціально-педагогічних та психологічних знань.