Кримінальному процесі України

Справедливе правосуддя, повне, всебічне та об’єктивне дослідження обставин кримінальної правопорушення, а, отже, і встановлення істини у справі залежить не тільки від якості діяльності правоохоронних органів, але й від діяльності сторони захисту. Як стверджували ще радянські вчені-процесуалісти, діяльність захисника носить не приватний, а публічний характер. Допомога захисника необхідна не тільки обвинуваченому, але й органам правосуддя, які прагнуть встановити істину. Надання захисту широких прав не може заважати досягненню завдань кримінального провадження. Навпаки, звуження прав підозрюваного (обвинуваченого) і його захисника може призвести до необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності та засудженню невинуватого, до помилок застосування кримінального закону, призначення несправедливого покарання.

Використовуючи всі вказані в законі засоби і способи захисту з метою з’ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого, виключають чи пом’якшують його відповідальність, надаючи обвинуваченому юридичну допомогу, захисник сприяє виконанню завдань кримінального судочинства. Отже, захисник, захищаючи обвинуваченого, з одного боку допомагає йому протидіяти обвинуваченню, а з іншого - сприяє дотриманню законності і здійснення правосуддя. Важко не погодитись з таким висновком, бо дійсно, яким би не був об’єктивним слідчий у дослідженні обставин кримінального провадження, він все ж діє з боку обвинувачення і не в змозі забезпечити абсолютної об’єктивності. Наявність захисту забезпечує повноту та всебічність дослідження обставин провадження, є гарантією правосуддя.

З впевненістю можна сказати, що з допомогою захисту встановлюється істина. Вона народжується у протиборстві протилежних суджень. Тому правосуддю рівною мірою необхідні і обвинувачення, і захист. Як кажуть, у суперечці народжується істина. Недооцінка необхідності існування захисту, нерозуміння її місця й ролі в кримінальному процесі неминуче ведуть до ухилення від дійсного шляху до істини, завдання шкоди інтересам держави, правам та інтересам громадян.

Обвинувач та захисник є процесуальними супротивниками, але протилежність їх процесуальних функцій не виключає того, що захисник та обвинувач мають загальну мету - встановлення істини та сприяння у правильному вирішення судом кримінального провадження, у винесенні обґрунтованого, справедливого та законного рішення.

Із наведеного випливає висновок про важливість існування захисту у кримінальному процесі, але не менш важливим питанням є з’ясування сутності захисту.

Слово «захист» відповідно до тлумачного словника української мови має шість значень:

1. Дія за значенням захищати, захистити і захищатися, захиститися.

2. Заступництво, охорона, підтримка, брати під захист.

3. Місце, притулок, де можна захиститись, заховатися від когось, чого-небудь, укриття // Споруда, пристосування і т.ін., що захищає від кого, чого-небудь // рідко житло.

4. Сторона, яка захищає обвинуваченого під час суду; оборона.

5. Ті, хто у складі спортивної команди захищають якусь ділянку ігрового поля під час гри у футбол, хокей і т. ін.; проти нападу.

6. Прийом гри у шахи[1].

Всі шість його значень хоч і не стосуються того поняття, що розглядаються у даному питанні і лише одне з них дає відповідь на поставлене питання у заголовку, але вони дають повною мірою зрозуміти його суть.

На відміну від словника сучасної української мови вітчизняна юридична енциклопедія взагалі не містить такого визначення. Вона містить лише близьке за змістом визначення: захист цивільних справ - застосування цив.-правових засобів з метою забезпечення цив. прав. Здійснення за допомогою заходів матеріально-правового і процесуально-правового характеру [2]. Російські видання юридичного словника також не дають конкретної відповіді на це питання, а лише містять визначення загального поняття: «Захист судовий - право громадян, а також сукупність процесуальних дій, направлених на захист честі і гідності, життя і здоров’я, особистої свободи і майна від злочинних посягань, на спростування обвинувачення або пом’якшення відповідальності обвинуваченого (підсудного). Це право забезпечується участю захисника (адвоката) у судочинстві по цивільних чи кримінальних справах»[3].

Така ситуація, на нашу думку, пов’язана з тривалим негативним ставленням радянських, частиною сучасних процесуалістів до такого роду кримінальної процесуальної діяльності. Але таке ставлення, на щастя, змінюється. Підтвердженням цьому є зміна державної політики до підготовки юристів, зокрема, введення в навчальні програми їх підготовки такої навчальної дисципліни як „Захист у кримінальному процесі України”, „Тактичні засади адвокатської діяльності” тощо. Не стоять осторонь цього важливого питання й багато науковців, які темами дисертаційних досліджень обирають питання, пов’язані із захисною діяльністю в кримінальному процесі.

Захист слід розглядати у трьох його значеннях:

- захист як вид кримінальної процесуальної діяльності;

- захист як кримінальна процесуальна функція;

- захист як інститут кримінального процесуального права.

На нашу думку, під захистом у першому його значенніслід розуміти кримінальну процесуальну діяльність учасників кримінального процесу - представників сторони захисту, направлену на повне або часткове спростування підозри (обвинувачення), а також на виявлення обставин, що пом’якшують відповідальність чи можуть бути використані на користь підозрюваного (обвинуваченого). Слід зазначити, що ця позиція знаходить своє повне підтвердження у визначенні поняття захисту, що здійснено в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 року. Так, у п. 5 ст. 1 цього Закону зазначено: «Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення».

Захист як вид кримінальної процесуальної діяльності є, по суті, певним напрямком такої діяльності чітко визначених кримінальним процесуальним законом суб’єктів. У цьому розумінні захист і функцію захисту слід розуміти як тотожні поняття.

Функція захисту в кримінальному процесі - це основний напрямок діяльності підозрюваних (обвинувачених) і їхніх захисників, а також інших представників сторони захисту, спрямованих на повне або часткове спростування підозри чи обвинувачення, виявлення обставин, що можуть бути використані на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Зміст функції захисту утворюють:

- заперечення по суті підозри і обвинувачення в цілому;

- заперечення окремих пунктів підозри і обвинувачення;

- заперечення кваліфікації;

- давання іншого трактування дій підзахисного, не заперечуючи обвинувачення;

- звернення органів досудового розслідування, прокуратури і суду на обставини, що пом’якшують вину;

- наполягання на недостатності доказів, якими обґрунтовується підозра (обвинувачення).

Поняття захисту і поняття функції захисту нерозривно пов’язується з поняттям сторін у кримінальному провадженні. Термін «сторони» здебільшого вживається до учасників судового розгляду, які мають протилежні інтереси. На цьому етапі кримінальної процесуальної діяльності (стадії) суть цього терміну проявляється найяскравіше, але його суть, на наш погляд, хоч і виглядає менш переконливо, але все ж існує і на досудовій стадії. Так, дійсно, на стадії досудового розслідування, особливо до повідомлення про підозру, ознаки сторін проявляються приховано, менш яскраво.

Поняттям сторін охоплюються парні суб’єкти кримінального процесу, які переслідують в справі протилежні по своїй спрямованості інтереси, виконують згідно з ними протилежні за своїм характером процесуальні функції й для успішного здійснення їх користуються рівними процесуальними правами.

До учасників кримінального процесу, які виконують функцію захисту, відносяться: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), їхні захисники та законні представники.

Захист здійснюється у двох смислах:

- в матеріально-правовому. Захист у матеріально-правовому смислі, у свою чергу, поділяється на кримінальний матеріальний і цивільний матеріальний смисли (заперечення кваліфікації злочину або окремих кваліфікуючих ознак - захист у кримінально-матеріальному смислі, а заперечення суми цивільного позову ‑ цивільно-матеріальному смислі);

- в кримінальному процесуальному (здійснення сукупності кримінальних процесуальних дій, направлених на досягнення мети захисту у матеріально-правовому смислі, які іменуються засобами захисту).

Захист, як інститут кримінального процесуального права являє собою сукупність кримінальних процесуальних норм, що регулюють кримінальні процесуальні відносини, пов’язані із спростуванням або з пом’якшенням підозри (обвинувачення). Інститут захисту регулює кримінальну процесуальну діяльність всіх суб’єктів захисту і є частиною кримінального процесуального права.

Значення захисту слід розглядати у двох аспектах:

- державно-політичному і;

- кримінально процесуальному.

Державно-політичне значення захисту проявляється, перш за все, у державницькому началі захисту, зацікавленості в ньому суспільства в цілому. Захист у кримінальному процесі - це функція державного значення. Захист у своїй діяльності по дослідженню всіх обставин кримінальної провадження допомагає встановленню істини, ставить за мету, щоб жоден невинуватий не був притягнутий до кримінальної відповідальності та покараний. Тому не лише обвинувачений, а й все суспільство зацікавлене у наявності кваліфікованого та рівноправного захисту. Саме завдяки цьому суспільство зацікавлене у наявності захисту, який у такому смислі має публічний характер.

Політичне значення захисту проявляється в його виховній ролі. Захист, досягаючи своєї мети, - виправдання невинуватого, або, якнайменше, правильної кваліфікації злочинних дій обвинуваченого, здійснює виховний вплив на суспільство в цілому, утверджує віру в справедливість правоохоронної діяльності держави, є кримінально-процесуальною гарантією.

Кримінальне процесуальне значення захисту проявляється в тому, що він, перш за все, є засобом захисту прав і законних інтересів обвинуваченого, засобом і, певною мірою, способом реалізації конституційного права на захист.

До засад захисту або до загальних положень захисту слід віднести такі положення:

1. Забороняються будь-які дії чи рішення, що обмежують право особи, переслідуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на захист.

2. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений є вільним у виборі захисника, засобів та способів захисту.

3. Особа, переслідувана у вчиненні кримінального правопорушення, є вільною у виборі засобів та способів захисту.

4. Особа, переслідувана у вчиненні кримінального правопорушення, має право як активно, так і пасивно захищатись від підозріння (обвинувачення).

5. Особа, переслідувана у вчиненні кримінального правопорушення, має право обрати як одного, так і двох або більше захисників.

6. Особа, переслідувана у вчиненні кримінального правопорушення, має право в будь-який момент відмовитись від захисника або замінити його іншим.

7. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, зобов’язані роз’яснити особі, переслідуваній у вчиненні кримінального правопорушення, право на захист та забезпечити його реалізацію.

8. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, перед призначенням захисника, участь якого є обов’язковою, зобов’язані згідно з законом з’ясувати в особи, переслідуваної у вчиненні кримінального правопорушення, питання чи не бажає вона обрати захисника на власний розсуд і забезпечити участь саме цього захисника.

9. Захисник не вправі відмовитись від надання особі, переслідуваній у вчиненні кримінального правопорушення, необхідної юридичної допомоги та від виконання обов’язків захисника (за винятком випадків, передбачених законом).

10. Захисник не вправі вчиняти дій, які б могли зашкодити інтересам особи, переслідуваної у вчиненні кримінального правопорушення, або так чи інакше розцінені останнім, як дії, що слугують на користь сторони обвинувачення.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Поняття захисту у кримінальному провадженні слід розглядати у трьох його значеннях: захист як вид кримінальної процесуальної діяльності; захист як кримінальна процесуальна функція; захист як інститут кримінального процесуального права.

До учасників кримінального процесу, які виконують функцію захисту, відносяться: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), їхні захисники та законні представники.

2. Поняття захисника. Особи, які допускаються,

як захисники. Права та обов’язки захисника підозрюваного (обвинуваченого)

У кримінальному провадженні адвокати відіграють провідну роль, беручи в ньому участь, з одного боку, як захисники підозрюваного, обвинуваченого, а з другого - як представники потерпілого та інших учасників процесу. І в тому, і в іншому випадку вони забезпечують реалізацію однієї із загальних засад Кримінального провадження, якою є право особи на захист, шляхом надання клієнту кваліфікованої правової допомоги, пов’язаної із практичним застосуванням законодавства для відстоювання його суб’єктивних прав та законних інтересів.

Згідно зі статтею 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні (ст. 46 КПК). Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 КПК.

Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого.

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 КПК, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Коло прав підозрюваного, обвинуваченого, якими користується захисник, установлене ст. 42 КПК України і є досить широким. Так, захисник має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюють, обвинувачують його підзахисного;

2) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

3) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

4) брати участь у проведенні процесуальних дій;

5) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

6) застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь;

7) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки;

8) заявляти відводи;

9) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК;

10) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

11) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК;

12) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

13) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;

14) виступати в судових дебатах;

15) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

16)оскаржувати в установленому КПК порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення. При цьому важливо наголосити, що участь у кримінальному провадженні адвоката-захисника не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого.

КПК України встановлює особливі процесуальні гарантії забезпечення безперешкодної діяльності адвоката-захисника у кримінальному провадженні. Так, відповідно до ст. 45 КПК України захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування. Документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані виконувати законні вимоги захисника.

Обов’язки захисника. Здійснюючи захист у кримінальному провадженні, адвокат повинен виконувати всі обов’язки, покладені на нього Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».Поряд із цимст. 47 КПК України окремо виділяє обов’язки адвоката-захисника. Передусім захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках:

1) якщо є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні;

2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;

3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог КПК тощо;

4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Залучення захисника (ст.48 КПК). Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 КПК.

Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням (стаття 49 КПК). Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог ст. 52 КПК участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

У цих випадках слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Підтвердження повноважень захисника (стаття 50 КПК). Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Договір із захисником має право укласти особа, передбачена в ч. 1 ст. 45 КПК, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою (ст. 51 КПК).

Обов’язкова участь захисника (ст. 52 КПК). Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії (ст. 53 КПК). Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 КПК, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.

Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті ж самі права й обов’язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.

Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.

Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов’язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.

Відмова від захисника або його заміна (ст. 54 КПК). Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.

Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.

Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов’язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 КПК, для здійснення захисту за призначенням.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Відповідно до ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених ст. 50 КПК, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.