Теоретичні відомості. МЕТА: Уміти створювати формули з використанням вбудованих функцій, копіювати формули з відносними та абсолютними адресами

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 18

ТЕМА: Обчислення в Excel.

МЕТА: Уміти створювати формули з використанням вбудованих функцій, копіювати формули з відносними та абсолютними адресами, створювати та використовувати імена комірок.

Теоретичні відомості

Адреси комірки і блоків комірок

Адреса комірки складається з позначення стовпця і номера рядка, на перетині яких розташована комірка, наприклад В7. Таку адресу називають відносною.

Адреса прямокутного блоку (діапазону) комірок складається з адреси лівої верхньої комірки блоку, двокрапки (оператора діапазону) і адреси правої нижньої комірки, наприклад А1: Е5.

Типи посилань

В Excel існують посилання двох типів: «А1» (за замовчуванням) і «R1C1» (нумеруються як стовпці, так і рядки). Вибирають тип посилань перемикачем Стиль посиланнь на вкладці Файл / вікна Параметри, пункт формули.

Види адресації

Основними засобами автоматизації обчислень в Excel є автоматичне переобчислення всієї таблиці в разі зміни будь-яких вхідних даних і можливість копіювання однотипних формул. Останнє забезпечується правилом відносної орієнтації комірок: при копіюванні формули Excel автоматично зміщує відносні адреси, на які є посилання у формулі, згідно з розміщенням копії відносно оригінальної комірки.

Якщо посилання на комірку не повинно змінюватися при копіюванні, то використовують абсолютну адресу комірки. Абсолютне посилання створюють з відносного вставкою символу «$» перед позначенням стовпця і/або номером рядка. Наприклад, $А$1 і $Е$5 – абсолютні адреси комірок А1 і Е5.

Іноді використовують змішані адреси, коли постійною є одна частина адреси, наприклад А$1 або $А1. При редагуванні адреси у формулі циклічну зміну вигляду посилання здійснюють за допомогою клавіші < F4>.

Використання імен комірок

Замість абсолютних адрес комірок й блоків комірок у формулах можна використовувати їх імена. Це надає формулам наочності і полегшує адресацію. Для присвоєння (видалення) комірці (блоку) власного імені використовують команду Формули/Диспетчер імен (< Ctrl+F3>).

Для створення імені з тексту, який міститься у виділених комірках, виконують команду Формули/Створити з виділеного (< Ctrl+Shift+F3>). Щоб швидко вставити ім’я у формулу, натискають клавішу < F3>, а для переходу до комірок, що мають імена, – < F5>.

Ім’я комірки (діапазону) повинно починатися з букви латинської або російської абетки, з символів «_» або «\». Це ім’я може містити також символи «.», «?» і цифри. Символ пробілу в іменах забороняється використовувати. Максимальна довжина імені комірки (блоку) – 255 символів.

Використання функцій

Функції – це програми, що за готовими формулами реалізують обчислення над аргументами, які задаються користувачем згідно з правилами запису (синтаксису) функції. Доступ до функції здійснюється за її іменем. Аргументи функцій записують у круглих дужках через крапку з комою. Ними, зокрема, можуть бути числа, посилання на комірки та діапазони, імена, текст, логічні значення, значення помилок, вкладені функції тощо.

Вводити функції у формулу можна так:

· Виділити комірку і виконати команду меню Формули/Вставити функцію;

· натиснути кнопку Вставка функції нижче панелі інструментів;

· натиснути кнопку Змінити формулу в рядку формул.

У перших двох випадках завантажиться програма Майстер функцій. У третьому варіанті з’явиться панель формул, у списку якої за допомогою миші можна вибрати потрібну функцію і потім задати її аргументи.