Сучасний стан і перспективи криміналістичного дослідження письмової мови

Роботи сучасних графологів становлять науковий інтерес для вчених-почеркознавців, що займаються вирішенням завдань неідентифікаційного характеру: встановлення незвичних умов виконання рукопису, стану людини в момент написання тексту, встановлення статі, віку, професії. Внаслідок консерватизму судової, політичної системи СРСР криміналістичні знання розвивалися повільно, слабо використовувались досягнення науки й техніки.

Увесь багаторічний період розвитку радянської криміналістичної експертизи письма, за визначенням В. Ф. Орлової[98], – це процес наукового дослідження закономірностей письма й почерку на базі комплексу знань різних галузей науки в першу чергу природничого профілю в цілях створення, вдосконалення методики криміналістичної експертизи почерку. Почеркознавцям, як ніяким іншим фахівцям в галузі криміналістичної експертизи, пощастило у співдружності з вченими інших спеціальностей. У наш час почерк є об'єктом дослідження не тільки криміналістів і судових експертів, а й медиків, фізіологів, психологів та інших фахівців. Наприклад, вплив перевантажень, стан невагомості вивчається в космічній медицині і з допомогою дослідження почерку.

Основне завдання експертизи почерку – установлення виконавця рукописного тексту, підписів. Ця задача вирішується в процесі криміналістичного ідентифікаційного дослідження. Сучасний період розвитку судового почеркознавства характеризується активним залученням даних різних, переважно природничих, наук для розкриття закономірностей формування письмово-рухового навику, письмової мови. Так, інститути і лабораторії судових експертиз Міністерства юстиції України займаються дослідженням анатомічних, фізіологічних основ письма; вивчаються анатомічні характеристики письмово-рухового навику при утворенні елементів почерку; фізіологічні процеси, що лежать в основі управління рухами, які відтворюють елементи письмових знаків і їх поєднань. Досліджується координація рухів при диференціації рукописів по темпу письма. Використовуються дані фізіології та психології: для обґрунтування стійкості елементів почерку; для виявлення кореляції характеристик особистості і графічних ознак. В експериментальних дослідженнях застосовуються засоби електроміографії для визначення темпу письма. Для вивчення процесу формування елементів почерку застосовуються засоби електрофізіологічного дослідження рухового апарату.

Основоположник судового почеркознавства Е. Ф. Буринський писав, що почеркознавча експертиза тільки тоді перестане бути суб'єктивною, коли в процесі дослідження будуть проводитися різні виміри за допомогою спеціально для цього розроблених і виготовлених інструментів[99]. Ця теза Е.Ф.Буринського відкриває перед фахівцями нові шляхи до дослідження почерку. Ми повністю згодні з його думкою, так як метою почеркознавчої експертизи є встановити виконавця досліджуваного рукопису або підпису, але провести її неможливо, спираючись тільки на знання експерта. Необхідно при дослідженні почеркових об'єктів використовувати вимірювальні прилади. Але так, як ми живемо в столітті, коли стрімко розвиваються комп'ютерні технології, стає цілком можливим в цілях вивчення та ідентифікації досліджуваних матеріалів використання спеціально призначених для цього комп'ютерних програм.

Такі програми вже існують, але поки в експертних підрозділах вони масово не використовуються, зокрема для ідентифікації почерку, що значною мірою ускладнює і затягує проведення почеркознавчої експертизи.

Але в концепції Буринського є деякі недоліки. Говорячи про необхідність об'єктивізувати метод вимірювання почерку, він не дає ніяких наукових рекомендацій, що дозволяють зробити це. Практичні пропозиції Е.Ф.Буринського зводилися до вказівок про вимірювання деяких величин: кута напрямку рядка, розмаху почерку або амплітуди, розгону, напруги почерку.

Певною мірою графометричний метод Е. Локара в даний час – епоху науково-технічного прогресу – «наштовхнув» дослідників на застосування в судовому почеркознавстві математичних методів дослідження, до яких в першу чергу відноситься використання в експертизі письма і почерку апарату проективної геометрії. Отримані в результаті роздільного дослідження графічні характеристики почерку, яким виконаний досліджуваний документ, зразки почерку особи, підозрюваного в його виконанні, зіставляються таким чином, щоб їх координатні осі збігалися. Потім через однойменні точки графічних характеристик досліджуваних ознак проводяться промені. Якщо вони перетинаються в одній точці, то обидва пучки променів проективні, отже, записи виконані особою, зразки почерку якого представлені для порівняння. Якщо прямі, проведені через однойменні точки, не перетинаються в одній точці, то тут відсутня проективна відповідність. Така невідповідність свідчить про виконання порівнюваних почерків різними особами. На жаль, цей метод має істотні недоліки, які полягають у тому, що при розмітці ознак не виключається можливість суттєвої інструментальної помилки. Недбале виконання креслення впливає на об'єктивність результатів дослідження. Щоб уникнути зазначених помилок в даний час ведеться експериментальна робота щодо впровадження оптико-механічних пристосувань для безпомилкової розмітки досліджуваних ознак[100].

Одним з методів графічного аналізу є графічне усереднення письмових знаків. Цей метод використовується експертами-фахівцями для отримання відомостей про просторове розміщення рухів руки виконавця при утворенні букв і їх елементів. Названий спосіб, на думку його авторів, дає можливість отримати результати високої точності без застосування складної спеціальної техніки. Графічне усереднення складається з трьох стадій: формування букв за розміром, суміщення сформованих зарозміром літер та отримання усередненого письмового знака.

Таке дослідження передбачає обов'язковий аналіз декількох письмових знаків, так як трапляються випадки, коли однойменні усереднені букви в рукописах однієї особи (наприклад, при навмисній зміні почерку) не збігаються. Найбільший ефект метод усереднення може дати при дослідженні схожих почерків. Однак слід враховувати, що цей спосіб не має самостійного значення і його результати оцінюються в сукупності з іншими отриманими даними.

Іншим методом графічного аналізу є графічний дисперсійний аналіз письмових знаків. Так само, як і метод графічного усереднення, він дозволяє експертам-почеркознавцям отримати дані про просторове розміщення рухів руки виконавця підпису. Сутність цього способу полягає в зіставленні букви спірного підпису зі сполученими одна з одною сформованими однойменними літерами, взятими в зразках передбачуваного виконавця[101]. Названий метод є додатковим способом дослідження почерку (підпису). Результати його застосування оцінюються в сукупності з даними, отриманими іншим шляхом.

Поряд з ручними способами почеркознавчих досліджень останнім часом все більшого застосування набувають машинні методи аналізу ознак у порівнюваних почерках (підписи). Почерк певної особи в цілому, а також окремі письмові знаки, що в сукупності становлять індивідуалізований комплекс, являють собою образ. Завдання дослідника полягає у навчанні електронно-обчислювальної машини розпізнавати за певною кількістю письмових знаків почерк даної особи в масі різних почерків.

Теорія судово-почеркознавчої ідентифікації тісно взаємопов’язана з теорією криміналістичної ідентифікації. «Сучасна теорія ідентифікації ґрунтується на принципах індивідуальності об'єктів, їх відносної незмінності, на можливості виділення загальних і приватних ознак, що їх характеризують, сукупність яких дозволяє здійснити ідентификацію об'єкта»[102].

Використання новітніх досягнень почеркознавчої науки і електронно-обчислювальної техніки для ідентифікації почерку не достатньо оцінено практиками. Це одна з проблем почеркознавчої та інших видів експертиз, і причина цієї проблеми в нестачі фінансування експертно-криміналістичних підрозділів.

З метою відшукання об'єктивних критеріїв оцінки ознак у почеркознавчих дослідженнях багато робиться щодо статистичної обробки почерків. Основна мета експериментів в цій галузі – встановлення частоти повторюваності низки ознак. Розроблені та на практиці застосовуються в експертних установах методики частоти повторюваності та ідентифікаційної значущості певних ознак почерку.

Усі ці дослідження зводяться до пошуків об'єктивних критеріїв якісної оцінки ознак (сукупності ознак) кількісними ймовірнісно-статистичними методами. Процес почеркознавчого дослідження спрямований не тільки на вирішення ідентифікаційних завдань. При дослідженні рукописів нерідко вирішуються питання, пов'язані з встановленням умов, в яких виконувався спірний документ, встановленням факту написання тексту навмисне зміненим почерком, лівою рукою. Певні ознаки письма інформують експерта про виконання рукопису особами, що перенесли травми мозку, які перебували в момент написання тексту в стані підвищеної збудливості або гальмування, стані алкогольного сп'яніння. Так, наприклад, в осіб з пригніченою центральною нервовою системою координація рухів під час письма знижується, темп письма різко спадає, з'являються незграбні рухи, деякі букви виконуються в дзеркальному зображенні тощо.

У наші дні дослідження письмової мови стало окремим видом судово-авторознавчої експертизи, що слід визнати правильным. Встанавлюючи виконавця, експерти-почеркознавці в більшості випадків використовують методи графічного дослідження почерку. Обережність в застосуванні в цьому випадку такого методу дослідження письмової мови здебільшого пояснюється і сумнівами в доцільності вивчення його смислової сторони через невпевненість в тотожності автора й виконавця документа. У цьомує доля істини. Дійсно, виконавцем і автором іноді бувають різні особи, оскільки досліджувані тексти можуть бути переписані або виконані під диктовку іншою особою. Але, як показує експертна практика, такі випадки трапляються дуже рідко. Разом з тим, оскільки вони все-таки зустрічаються, першочергове питання, яке повинно стояти перед експертом під час дослідження рукописного тексту: чи є автор і виконавець тексту однією особою. І лише після цього можна формулювати висновок як про автора досліджуваного документа, так і про його виконавця.

Експерти завчасно не можуть передбачити пріоритетне значення жодної із ознак дослідження, оскільки їх значимість буде залежати від конкретної справи. В одній справі вирішального значення набувають стиль і орфографія (анонімка), в іншій – ознаки почерку (при порівняльному дослідженні підписів), в третьому – і ті, й інші ознаки.

Таким чином, дослідження письмової мови в почеркознавчій експертизі – не тільки резерв, але й можливість більш глибокого її вивчення під час встановлення виконавця тексту. Метод графічного дослідження почерку часто може полегшити встановлення виконавця у випадках, коли досліджуваний текст виконаний зміненим почерком, лівою рукою, наслідує печатний шрифт, коли графічна інформація, яка міститься в ньому, є незначною.

Як показує експертна практика, аналізований метод може застосовуватися і в процесі дослідження підписів, яке є одним з видів почеркознавчої експертизи при встановленні виконавця, причому в ній найбільш поширеним. Нерідко через варіативність, стислість або навмисне спотворення підписів їх дослідження ускладнюється, вимагає від експерта глибоких знань, досвіду. У зв'язку з цим необхідно використовувати усі можливості для всебічного дослідження підписів, у тому числі враховувати й ознаки письмової мови.

Експертна практика також показує, що в підписах буквеної транскрипції зустрічаються особливості письмової мови, придатні для порівняльного дослідження, які несуть додаткову інформацію. Між тим при дослідженні підписів ознаки письмової мови використовуються порівняно рідко почасти з тієї причини, що найчастіше вони ототожнюються з ознаками транскрипції. Транскрипція визначається як склад письмових знаків і штрихів, що вживаються для відтворення підписів, і поділяється на безбуквену, буквену та змішану.

Як уже зазначалося, найактуальніша і найскладішна проблема криміналістичного дослідження письма в даний час – встановлення авторства. Учені проводять інтенсивні пошуки у вирішенні питання авторства за письмовою мовою. Це й зрозуміло, бо криміналістичне дослідження письма будь-якої національної мови є специфічним. Узагальнення експертних проваджень писемного мовлення показує, що, вирішуючи питання авторства, експерти не завжди можуть встановити авторів анонімних текстів, написаних літературною мовою. У зв'язку з цим зроблено висновок, що подальшим напрямком дослідження письмової мови повинен бути аналіз лексики, особливості стилю, а також підвищення рівня кваліфікації при дослідженні культури мовлення текстів.

Для експериментальних досліджень в сучасний період розвитку криміналістичної науки характерний комплексний підхід, що припускає вивчення як власне почеркових закономірностей, так і структури процесу експертного дослідження почерку, активне звернення до математичних методів і використання комп'ютерних ресурсів. Об'єктивність експериментальних досліджень різко зростає за рахунок використання інструментальних методів і технічних засобів, які сприяють розширенню можливостей експерименту і дозволяють вивчати динамічні закономірності процесу письма, особливо розподілу зусиль (тиску). У результаті експериментальних і теоретичних розробок методики судово-почеркознавчої експертизи набувають комплексного характеру. Це означає, що в них включені різні методи: якісно-описовий, кількісні, модельні, інструментальні.

Серед основних напрямків розвитку судово-почеркознавчої експертизи в сучасний період виділяють такі:

- формування теоретичних і методичних основ судово-почеркознавчої діагностики;

- діяльнісний підхід і дослідження структури рішення ідентифікаційних завдань з метою оптимізації методики експертизи;

-розвиток експериментальних розробок закономірностей почерку математичного моделювання в цілях вирішення завдань експертизи.

Складність проблем сучасного судового почеркознавства вимагає високого рівня наукових досліджень, інтегруючих досягнення різних наук.

Суб'єктивізм, трудомісткість, складність вимірювальних ручних операцій у судовому почеркознавстві можуть бути подолані лише шляхом автоматизації відповідних процесів, їх передачі за допомогою комп'ютера - комп'ютерних технологій, що дозволить підняти наукові експертні дослідження на більш високий ступінь розвитку, розробити нові методи і методики дослідження почерку, а також накопичувати, зберігати, переробляти і примножувати експертний досвід – створювати автоматизовані інформаційні пошукові системи (АІПС) за об'єктами і завданнями, методами та літературними джерелами.

Для встановлення виконавця рукописного тексту, крім ідентифікаційних ознак почерку велике значення мають неідентифікаційні (діагностичні) ознаки почерку, які дозволяють встановити стать, вік, психічний стан, основні риси характеру, рід занять та інші дані про виконавця рукописного тексту. Отримання слідчим цих даних дозволяє полегшити розшук злочинця або іншого учасника кримінального процесу, а значить значно прискорити процес розслідування укримінальній справі. Однак, значення неідентифікаційних ознак почерку при дослідженні рукописних текстів, записів і підписів на сьогодні ще недостатньо оцінено практиками. Такого роду дослідження в експертній практиці зустрічаються досить рідко. Вирішення цієї проблеми можливо, по-перше, з допомогою розробки наукових положень, методик в цій галузі і на їх основі спеціальної літератури, по-друге, необхідно навчати фахівців-почеркознавців в галузі діагностичних досліджень, по-третє, – реальне використання розроблених методик на практиці.

Характерна риса висновку експерта полягає в тому, що він є результатом досліджень, виконаних на основі спеціальних знань. Законодавець не обумовлює, які межі спеціальних знань експерта, чи знаходяться ці знання в залежності від отриманої освіти, навичок або досвіду якої-небудь діяльності. Це пояснюється тим, що визначити заздалегідь коло потрібних знань експерта практично неможливо. Комплекс спеціальних знань експерта-почеркознавця складається з трьох основних компонентів: знань про закономірності формування почеркових об'єктів; знань про зовнішній прояв властивостей почерку; знань про методи і методики дослідження почеркових об'єктів.

Однією з найбільш суттєвих проблем в судовому почеркознавстві є експертні помилки. На практиці нерідко зустрічаються випадки слідчих і судових помилок, виникнення яких можливе і внаслідок експертної помилки. Повністю виключити можливість експертної помилки є неможливим з об'єктивних і суб'єктивних причин. Однією із суб'єктивних причин виникнення експертних помилок є недостатність знань експерта. Усунути цю причину можливо з допомогою більш ретельної підготовки експертів. Однією ж з об'єктивних причин є недостатність порівняльних матеріалів, що надаються на дослідження. Цю причину можна нейтралізувати шляхом законодавчого встановлення кількості порівняльних матеріалів, необхідного й достатнього для формулювання експертом об'єктивного, мотивованого висновку. В цілому ж для вирішення проблеми експертних помилок необхідно вести регулярну роботу щодо з'ясування причин і механізму виникнення експертних помилок, а також по вдосконаленню методики їх попередження.

У наш час вчені-криміналісти ведуть активні дослідження в галузі судового почеркознавства та авторознавства. Досягаються певні успіхи в цій галузі. Але незаперечним є той факт, що за останні п'ятнадцять років не з'явилося якихось істотних нових розробок у цій галузі криміналістичних знань. В основному використовуються методики, розроблені радянськими вченими-криміналістами. У багатьох регіональних експертно-криміналістичних відділах використовується старе, придбане ще в радянські роки обладнання, яке, звичайно ж, невічне і рано чи пізно прийде в непридатність. Ми вважаємо, що така ситуація зумовлена економічними та політичними кризами останніх років, які виникли після розпаду СРСР.

Також існує ще одна не менш важлива проблема – це брак фінансування експертних підрозділів органів слідства. Наслідком цього є, по-перше, недостатня кадрова укомплектованість цих підрозділів. Експерти перевантажені: їм на експертизу надходить велика кількість матеріалів. І часто експертні висновки виносяться через великий проміжок часу, що затягує провадження розслідування по кримінальних справах. Через брак часу експертові доводиться брати роботу додому, що також впливає на якість проведеного дослідження, часто негативно. По-друге, недостатнє забезпечення експертних підрозділів спеціальною літературою, нововведеннями законодавства. В основному вся література, яка перебуває в розпорядженні експерта, видана ще в радянські часи, нормативна база експертної діяльності також не оновлюється. Дану проблему необхідно вирішувати з допомогою створення нової програми збільшення фінансового забезпечення відділів внутрішніх справ і їх підрозділів, а також з допомогою посилення державного контролю за використанням даними органами коштів, виділених їм у рамках даної програми.