Концепція прийнятного ризику

У виробничих умовах розрізняють індивідуальний і колективний (груповий) ризик.

Ризику може піддаватися одна людина, такий ризик називається індивідуальний, або група людей – тоді ризик визначається як колективний (груповий) ризик. Ризик для суспільства кількісно визначається кількістю людей, які загинули під час конкретного інциденту за одиницю часу (наприклад, протягом року). Індивідуальний ризик характеризується відношенням кількості загиблих на рік з певної причини до чисельності всього населення чи чисельності тієї групи осіб, які піддаються певному чиннику ризику. Ризик для життєдіяльності, очевидно, повинен бути інтегральним (зведеним) показником, що враховує вагомість кожного окремого чинника ризику і його кількісне значення.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику травматизму зі смертельними наслідками під час пожеж. Відповідно до статистичних даних за 2010 р. в Україні загинули 2819 чоловік. Наразитись на смертельну небезпеку під час пожежі практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 46 000 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків в пожежах 2010 р. становило:

R = 2819 /46 000 000 = 0, 000061 =0, 061 • 10^-3= 61 • 10^-6

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули в 2007 р. 61 особи.

Прикладом індивідуального ризику може буде розрахунок числа людей, що загинули за певний період часу при гірських обвалах. Це число необхідно віднести до числа людей, які проживають у потенційно небезпечній місцевості. Для визначення рівня індивідуального ризику необхідно врахувати природу нещасного випадку, долю часу знаходження «в зоні ризику» і місце проживання людини, яка ризикує.

Нехай дехто А проживає в невеликому селі (300 мешканців). Статистичні дані за останні 50 років стверджують що з числа жителів села 10 чоловік загинуло, 200 постраждало, чисельність населення за цей період практично не змінювалась. Мешканець А цього села 40 год. в тиждень працює в найближчому місті, на 4 тижні в рік виїжджає у відпустку, 2 тижні проводить у відрядженнях, решту часу проводить в селі. Індивідуальний ризик загинути для жителя А складає:

R =(10 ·46 ·128) / (50 · 300 ·52 ·168)= 0, 00045 = 4, 5 ·10 ^-4

Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь-якої степені важкості для А складає:

R =[(10 +200) ·46 ·128] / (50 · 300 ·52 ·168)= 0, 0095 = 9, 5 ·10 ^-3

Де: 10(осіб) – число людей, які загинули при гірських обвалах;

200 (осіб) – число постраждалих при гірських обвалах;

300 (осіб) – число жителів села;

50 (років) – період часу, за який відома статистика;

52 (тижні) – число тижнів у році;

46 = 52-4-2 (тижні) – к-сть тижнів коли житель А проводить в селі;

168 = 24 · 7 (год) – к-сть годин в тижні;

128 = 168 – 40 (год) – к-сть годин в тижні коли житель А загрожує небезпека.

Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини за даними літературних джерел наведено в табл. 5.1.

Ризик поділяють за:

- часом впливу – короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий,

- частотою впливу – разовий, періодичний та постійний,

- масштабами впливу – локальний чи глобальний.

Терміном «безпека» позначається такий стан об’єкта, за якого ризик для нього чи від нього не перевищує деякого прийнятного рівня.

Прийнятний ризик та безпека. Ризик єкритерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий (" нульовий") ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Таблиця 5.1.